Як український фактор впливає на вибори президента Польщі і чи чекати зміни курсу Варшави

Цієї неділі громадяни Польщі у другому турі оберуть президента країни.

Наступним главою держави стане або представник партії влади "Громадянська коаліція", мер Варшави Рафал Тшасковський, або формально незалежний кандидат Кароль Навроцький, за яким стоїть опозиційна партія "Право і справедливість" ("ПіС").

Українцям нинішня виборча кампанія запам’ятається заявою Навроцького про те, що він готовий блокувати вступ України до НАТО.

Така заява ще рік тому була абсолютно неприйнятною для мейнстримного польського політика.

Про те, чи можна очікувати на радикальний розворот польської зовнішньої політики щодо України після виборів, читайте в статті журналістки (Варшава) Олени Бабакової Більше не адвокат України: як президентська кампанія вплине на політику Польщі.

Далі – стислий її виклад.

Якщо розуміти політику як насамперед боротьбу ідей та сенсів заради здобуття влади, то час сказати голосно: політика наразі у Польщі померла.

Її замінила диктатура соцопитувань.

А соцопитування показують, що у польському суспільстві домінують радикальний індивідуалізм (не хочемо платити внески до державного Фонду охорони здоров’я), розчарування у державі і, відповідно, бажання поменше її бачити у власному житті (дерегуляція для бізнесу, хай вирішує ринок), бажання знайти цапа-відбувайла (88% поляків підтримують обмеження виплат родинної допомоги українським біженкам, що є безпрецедентним прикладом єдності для поляризованого польського суспільства).

Так склалося, що від Вашингтона до Бухареста з такими запитами сьогодні найкраще працюють ультраправі.

Зокрема, партія "Конфедерація", чий кандидат Славомір Менцен у першому турі набрав 14,8% голосів, отримавши третє місце.

А ще – відвертий фашист Гжегож Браун, який став головною сенсацією першого туру, зайнявши четверте місце з 6,3% голосів.

І це остаточно переконало політтехнологів, що полякам хочеться спробувати локального трампізму.

І це вже призвело до зламу традиційного політичного протистояння.

Антимігрантська риторика на польській політичній сцені вийшла за межі правих партій ще у 2023 році і з того часу антиукраїнські настрої постійного зростають.

На початку цього року Менцен почав розкручувати ідею забрати у тих біженок, хто не платить податки у Польщі, допомогу на дітей "800+".

А вже під час виборчої кампанії цю ідею підхопив спочатку Навроцький, а за ним – і Тшасковський.

Навроцький у квітні пішов ще далі і запропонував створити систему, яка автоматично пересуватиме українців на кінець черги до лікарів, а поляків – на початок.

Лайки та шери у соцмережах для польських політиків, здається, стали ціннішими за геополітичні амбіції країни.

Роками польські еліти – чи з "ПіС", чи з "Громадянської платформи" – позиціонували себе як активні гравці на міжнародній арені.

А зараз кандидат Навроцький, за яким стоїть "ПіС" пристав на пропозицію ультраправого Славоміра Менцена і підписав усі вісім запропонованих обіцянок майбутнього президента Польщі, серед яких – ніколи не відправляти польські війська до України та заблокувати вступ України до НАТО.

Кандидат від влади декларацію Менцена так і не підписав, зате після дебатів пішов з ним пити пиво до пабу, де до них приєднався міністр закордонних справ Радослав Сікорський.

У разі перемоги Тшасковського позиція Польщі в українських питаннях більше залежатиме саме від європейського консенсусу, а відповідно, від позиції Берліна і Парижа.

Тобто – про статус "європейського адвоката України" тепер можна остаточно забути.

Натомість питання зовнішнього курсу "ПіС" у разі повернення до влади залишається відкритим.

Вони розуміють стратегічне значення України, але й орієнтуються на США та на Дональда Трампа.

Докладніше – в матеріалі Олени Бабакової Більше не адвокат України: як президентська кампанія вплине на політику Польщі.