Сліди тортур, зниклі органи, розкладені тіла: що повертає Росія замість військовополонених

59-річний український солдат Сергій Григор’єв з Полтавщини часто повторював своїм донькам та дружині: «Все буде добре».

Ці слова стали для родини символом надії після того, як його взяли в полон у Маріуполі в 2022 році.

Молодша донька навіть витатуювала фразу на зап’ясті.

Про це пише Associated Press.

У 2019 році, Сергій Григор’єв приєднався до Збройних сил України.

У лютому 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення РФ, він опинився в Маріуполі — місті, що стало символом запеклого опору.

10 квітня 2022 року він востаннє подзвонив додому: «Я живий.

Все буде добре».

Через два дні родина дізналася: Сергія разом із іншими побратимами взяли в полон.

Незабаром Червоний Хрест підтвердив його статус військовополоненого — це мало гарантувати захист згідно з Женевськими конвенціями.

«Живий і здоровий» лише на словах.

У серпні 2022 року дружина отримала листа від чоловіка: «Моя люба Галочка… Я живий і здоровий».

Його молодша донька Оксана побачила Сергія на відео в російських соцмережах: сивий, виснажений, без зубів.

Він повторював: «Я живий і здоровий».

Але вигляд свідчив про інше.

За словами колишнього військовополоненого Олексія Гончарова, якого утримували в тій самій колонії, в Кам’янськ-Шахтинській виправній установі на південному заході Росії всіх в’язнів систематично били.

«Усіх били — без винятку.

Хтось більше, хтось менше, але ми всі це витримали», — каже Гончаров.

Григор’єв ще довго тримався, навіть краще за молодших.

Але згодом почав втрачати сили: не міг ходити, страждав на запаморочення.

Лікування не було.

Його перевели до ізольованої камери — холодної, без світла.

Там з ним був лише фельдшер.

За словами Гончарова, Сергій помер там приблизно 20 травня 2023 року.

Тіло в мішку: брехливе свідоцтво і справжній розтин.

Родина дізналася про смерть лише наприкінці року.

У березні 2024-го тіло прибуло з Росії — з довідкою про смерть, де було вказано: інсульт.

Проте українські медексперти встановили: справжньою причиною була «тупа травма живота з розривом селезінки та внутрішньою кровотечею».

Сергій — один з понад 200 українських військовополонених, які, за офіційними даними, загинули в російському полоні.

Багато тіл повертають понівеченими, розкладеними, без внутрішніх органів — усе це, як вважають українські судмедексперти, є спробою приховати сліди катувань.

Звіт ООН за 2024 рік констатує: 95% звільнених українських військовополонених зазнали «систематичних» катувань.

Amnesty International підтверджує — російські колонії перетворені на зони жаху, а інформація про стан полонених тримається в секреті.

«Ми бачимо на тілах усе те, про що розповідають колишні полонені», — говорить судмедекспертка Інна Падей.

Сергія поховали у рідному Пирятині.

Його доньки й дружина викарбували на зап’ясті слова, що стали для них символом надії.

«Тепер над нами — ангел у небі», — каже Галина.

— «Ми віримо, що все буде добре».

На першому етапі додому повернули 390 людей: 270 військових та 120 цивільних.

24 травня, провели другий етап обміну, в результаті якого додому повернули 307 українських захисників.

А вже 25 травня відбувся третій, фінальний обмін полоненими, в результаті якого додому повернулися 303 захисників.

Проте серед тисячі українських полонених, яких повернули додому під час наймасштабнішого обміну з Росією, не було жодного азовця.

Однак, серед звільнених з полону був і Анатолій Тараненко, який, ймовірно, добровільно перейшов на бік ворога ще до початку вторгнення і наговорив пропагандистам РФ багато гидоти на адресу України.