Наші в Польщі: знайомі, але не друзі. Дослідниця міграції розказала про інтеграцію українців у сусідній державі

Українці добре інтегрувалися в польський ринок праці, але значно гірше – в польське суспільство та культуру. Про це заявила кандидатка історичних наук, дослідниця міграційної політики у Центральній та Східній Європі та журналістка, яка 17 років живе у Варшаві, Олена Бабакова у проєкті громадської ініціативи «Голка» – «Мости України», інформаційним партнером якого виступає «Главком».

«Українці добре інтегровані в польський ринок праці. Близько 90% трудових мігрантів і 70% біженців працюють, що є рекордним показником для Європи. Гірше з інтеграцією в польські інституції, тобто користуванням різними публічними послугами і спілкування з польською державою», – зазначила Олена Бабакова.

За словами дослідниці міграційної політики, найгірше українці інтегровані в польське суспільство і культуру: «Тому що є ця ілюзорна думка, що якщо мови схожі, то українці швидко вчать польську і почнуть спілкуватися з поляками. Це так не працює. Дослідження показують, що в українців є знайомі поляки на роботі, але рідко є польські друзі. Так само у поляків, які позитивно ставляться до українських працівників та сусідів, немає українців у близькому оточенні».

Олена Бабакова зазначила, що українці нерідко живуть у своєрідних «бульбашках», особливо у великих містах. За її словами, люди можуть місяцями не користуватися польською мовою, оскільки відвідують лише ті місця, де працюють українці – магазини, кінотеатри, салони краси. Дослідниця вважає, що це не стільки проблема самих українців, скільки наслідок недопрацювань польської держави, яка, на її думку, лише посилює розмежування між українцями й поляками.

«Після зміни влади у 2023 році польський уряд мав більше зайнятися інтеграцією, відкрити навіть мережу центрів для іноземців по всій країні. Але це все пригальмували під час президентської кампанії, тому що спершу Конфедерація, а потім «Право і Справедливість» почали це використовувати проти партії влади і показувати, що таким чином гроші витрачають на іноземців, а не поляків. Ці центри мали забезпечувати безкоштовні курси польської мови, психологічні консультації, консультації щодо працевлаштування. І найголовніше – за гроші ЄС, а не Польщі. Але навіть це не зробили, щоб не зіпсувати в Тшасковському результат на виборах», – підкреслила кандидатка історичних наук.

Як ствердила Бабакова, в певному сенсі негативне ставлення приймаючих країн до українців може сприяти їхньому поверненню додому. На її думку, вирішальним чинником у цьому процесі є не стільки економічна ситуація в Україні, скільки умови життя за кордоном. Вона припустила, що польська держава фактично обрала саме той курс, який може сприяти зростанню кількості українців, готових повернутися.

«Але зараз не бачу, щоб люди кудись масово хотіли переїжджати. Уявіть, що ви український чоловік в Польщі без родини, який працює 14 годин на день. І всі ваші колеги на фабриці – українці, і кімнату ви знімаєте з українцями. Навіть якщо поляки до тебе погано ставляться, ти цих поляків не бачиш. Але якщо твою фабрику закриють і тебе звільнять або радикально загострять умови працевлаштування для українців, то це вже може змусити. Фактор оточення важливий для середнього класу. Натомість для всіх інших ключовим є ринок праці», – зауважила Олена Бабакова.