Слова, які українці помилково вважають російськими. Мовознавиця склала список

Мовознавиця Ольга Васильєва склала список зі 200 слів, які багато українців помилково вважають росіянізмами, хоча насправді вони є питомо українськими. Вона пояснила, що ці слова можна сміливо вживати як у розмовній мові, так і зі стилістичною метою, адже «це наше». Про це вона розповіла у рубриці «Главкома» «Мовне питання».

За словами мовознавиці, не все, що схоже на росіянізми, таким є насправді. Вона радить перевіряти слова на українськість за словником Бориса Грінченка. Хоча в царській Росії українську мову забороняли, політика зближення української з російською та утворення слів-покручів активно проводилася в СРСР, починаючи з 30-х років. Тому, як зазначає Васильєва, питома українська лексика зафіксована саме у словнику часів царату.

Ольга Васильєва підкреслює, що українці добровільно відмовилися від низки слів і конструкцій, які є спільними з російською, на користь тих, що схожі на польські. Серед прикладів: «держати» замість «тримати», «ждати» замість «чекати», «жарити» замість «смажити», «поїзд» замість «потяг», «іти/їхати в» замість «іти/їхати до», «через два дні» замість «за два дні», «кожні три тижні» замість «що три тижні», «на углу» замість «на розі».

Проте мовознавиця вважає, що деякі слова ще можна «оживити» та актуалізувати, адже саме узус (мовна практика) диктує літературну норму. Як приклад, вона наводить слово «жарко», яке останнім часом сміливіше вживають замість «штучного» слова «спекотно», якого навіть немає у словниках (є тільки «спекота» і «спекотний»).

200 «псевдоросіянізмів» зі словника Грінченка

До вашої уваги – частина списку слів, які, за словами Ольги Васильєвої, є питомо українськими:

• Б: бедро, безплатний, бистрий, бистро, брити, будущий, будущина / будучина.
• В: ветхий, видіти, висок, відвіт, відвічати (відповідь, відповідати), віддихати (відпочивати), вітка, влюблятися, воняти, времʼя, вугіль.
• Г: гвоздик, гвоздити, где / нігде, глупий, год, город, грімкий, груз, грузити, грязь.
• Д: давити, дарити, двигати/-ся, дергати, держати, дівочка (зменш.-пестл. до діва), ділати, довг, довжник, довжок, досада, досадний, другий (інший), дурак.
• Ж: жаліти (шкодувати), жалітися (скаржитися), жáлоба, жарити, жарко, ждати, желізний, животина (тварина).
• З: завидувати, зависть, западня, заставляти (змушувати), звиняти, звізда, зівати, злоба, злобний.
• І: іміти (мати).
• К: к (прийменник), ковер, кожа, коротати, красити, костер, криша, кріпкий, кріпость (фортеця), кровать, кротість, крушити, курити, кусок, куча.
• Л: ливень, лице, лишній, ложити/-ся, лучче, любимець.
• М: мимо, минута, мисль, много, молодіж, мука (борошно).
• Н: нагий, надіятися, напиток, напрасний (несправедливий), наряд, наряджатися, настроювати, ниряти, нищий, нільга (не можна), ніт (нема, ні), нужда.
• О: обида, обіщати, обувʼя, огонь, олгати (брехати), олжа (брехня), олживий (брехливий), опасуватися (побоюватися), оружжя / оружина (рушниця), оружитися (озброїтися), ослобонити (звільнити), оставатися, оставляти, охота (полювання), охотник.
• П: пакість, пакосний, пакосник, парень, первий, платок, плаття, побіда, погибати, пожар, полотенце, полотенечко, получати, поляна, послідній, признаватися, прийшлось, приключатися, приют, проворний, просвічати / просвіщати/-ся, просинатися, противний (неприємний), прятати (прибирати в хаті, хоронити), пустий, пустиня, пустинник, путь.
• Р: радуватися, рибак, рижий, рисувати, родитель, родителька, роза.
• С: сахарь, свайба, сіверний (холодний), сідий, скверний, скорість, скука, скучати, слух (чутка), случай, смеркати/-ся, смілий, смотріти, совітати/-ся, спішити, спорити, споминати, способний / спосібний, серебро, стид, стидно, стидний, стоїти, судорга, супруга (комплект для плуга), супружник (той, хто запрягає волів), сутки.
• Т: табак, темнота, теряти, тиква, тогді, топір (сокира), тошно, труд, трогати (смикати), тьотя.
• У: уговорювати / уговоряти, угол, головник (злочинець), ум, умний, умниця, уп’ять (знову), уредний, усігди, успівати, утка (качка), ученик, ухо, ушко.
• Х: хватати (хапати), хвастати, хворост.
• Ч: чоловік (людина), чоловіцький (людський).
• Ш: шутка, шуткувати.
• Щ: щитати/-ся.

Хоча згідно із сучасною літературною нормою більшість цих слів вважаються застарілими, їхнє вживання, за словами мовознавиці, є абсолютно допустимим у розмовній мові або для стилістичних цілей.

Ольга Васильєва також прокоментувала вживання слова «пособник», яке деякі вважають калькою. Вона підтвердила, що це слово є як у словнику Грінченка, так і в сучасних словниках (СУМ-20). «Пособник» означає того, «хто допомагає кому-небудь у здійсненні підступних, злочинних намірів». Мовознавиця зазначила, що українська мова має синоніми: пособник, поплічник, спільник, і закликала не збіднювати синонімічний ряд.