Переговори з неадекватом. Чому це нам потрібно

Ну, що ж, уже і без меморандуму від РФ та можливих переговорів 2 червня у Стамбулі Небензя, російський представник в ООН, по суті, озвучив позицію:

1. Росія не погоджується на 30- денне перемирʼя без умов, бо вважає, що Україна використає цей час для переозброєння.
2. Росія, як і раніше, вимагає припинення західної допомоги та військової мобілізації в Україні.

Дивні пропозиції, з огляду на те, що Росія:

1. продовжує війну проти України, розповідаючи про «буферну зону», і нарощує військове виробництво;
2. все активніше розгортає гібридні СВО на просторах країн Заходу;
3. готується, за даними західних розвідок, до можливих військових дій і проти якоїсь із країн НАТО.

За таких реалій дивно вимагати і роззброєння/демілітаризації України, і не участі у безпекових альянсах.

Більше того, Путін заявив, що Трампа вводять в оману, бо РФ ніби-то наносить удари виключно по воєнних цілях в Україні, а не по обʼєктах цивільної інфраструктури міст. Одним словом, Росія продовжує демонструвати позицію неадеквата.

Але переговори – все одно потрібні. Хоча б для того, щоб вчергове продемонструвати готовність України до припинення вогню і, навпаки, прагнення Росії його продовжувати. По суті, фраза Мединського з посиланням на псевдоцитати про «одночасність і переговорів, і військових дій» означає прагнення РФ продовжувати війну, імітуючи переговорний процес.