«Вирішальний ривок». До чого готується Путін?

Після приголомшливого успіху спецоперації «Павутина», в ході якої українським спецслужбам вдалося знищити та вивести з ладу значну частину стратегічних бомбардувальників, росіяни «почали мститися». Насправді ж, вони у своєму стилі продовжили кривавий терор мирних міст.

3 червня було завдано кількох ударів по Сумах касетними боєприпасами з реактивної системи залпового вогню (РСЗВ) дальньої дії. Одне з влучань прийшлося прямо по центру міста. Результат – четверо загиблих та 25 поранених. Таке застосування касетних боєприпасів з РСЗВ по Сумах відбулося вперше. Багато хто сприйняв цю новину як наслідок повзучого просування російських військ Сумщиною та отримання ними нових можливостей кошмарити мешканців обласного центру.

У цей день відбулася ще одна унікальна подія, яка, на щастя, не призвела до таких трагічних наслідків: винищувачі МіГ-31К вперше здійснили бойовий виліт з авіабази «Ахтубінськ» в Астраханській області, ударивши по передмістю Миколаєва. Тобто тепер географія місць, з яких до України можуть прилетіти сумнозвісні «кинджали», розширилася.

Військовий портал Defence Express нещодавно також зафіксував нову модифікацію російських КАБів, які є постійною загрозою для прифронтових регіонів. Ці авіаційні бомби збільшили свою далекобійність до 95 км. Перевага окупантів у використанні дронів на оптоволокні, на які не діє РЕБ, на жаль, давно не є секретом.

Тобто росіяни напередодні свого розрекламованого «літнього наступу» всіляко намагаються продемонструвати свою першість у «гонці озброєнь» та наявність нових козирів у рукаві.

Про те, що насправді може стояти за цією грою м’язами російської мілітарі-машини, «Главкому» розповідає військовий експерт, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець.         

У вівторок по Сумах було завдано удару з далекобійних РСЗВ з касетною начинкою. Раніше до свого просування на Сумщині росіяни не мали таких можливостей?

Схоже, що їм вдалося підтягнути ці РСЗВ ближче до лінії, де ці установки вже можна використати. Це такий хід, який скерований на поєднання можливостей цієї зброї з завданням максимального терору Сум. Ми вже бачили там польоти FPV-дронів великої дальності (20 км плюс). Зараз використовуються РСЗВ як ще один зразок озброєння, який не є високоточним. Фактично це спроба завдавати ударів максимально невибіркової дії по місту, де перебуває багато цивільних. Використання касет тільки збільшує руйнування. Тому я б сприймав це якраз як спробу максимально тиснути психологічно на населення Сум.

Чи можна казати, що успішні просування на фронті вже дозволяють росіянам завдавати такі удари по місту?

У форматі певної точкової операції можна під'їхати на певну дальність враження, здійснити пуск і швидко відійти. Думаю, що це з одного боку може стати системою, але, якщо будуть знайдені засоби вчасного виявлення і знищення цієї техніки на марші або на етапі розгортання, таку небезпеку можна мінімізувати.

Повзуче наближення росіян до обласного центру та захоплення висот дозволить їм застосовувати все більше варіантів зброї для терору Сум?

Якщо казати про роль ландшафту, то дійсно – Суми перебувають в певній низині. А висоти – це насамперед додаткова можливість для збільшення радіогоризонту, коли відповідне розміщення ретрансляторів або просто системи керування безпілотниками збільшує можливості для атакувальних дій саме за допомогою дронів. У випадку з далекобійними засобами на кшталт РСЗВ висоти відіграють меншу роль, а більше йдеться про додаткові спроможності саме для безпілотних систем.

У вівторок також вперше відбувся бойовий літ МіГу із подальшим запуском «Кинджала» по Миколаївщині не зі звичної «Саваслейки», а з аеродрому «Ахтубінськ» в Астраханській області. У телеграм-каналах одразу почали ширитися заголовки, що тепер фіксувати пуски «Кинджалів» стане складніше. Чи це справді так? Чим, власне, небезпечна ця нова локація зльоту винищувачів?  

Зараз треба забезпечити додатковий контроль за новою зоною зльоту цього літака. Думаю, ми отримуємо інформацію від партнерів про такі вильоти, зокрема, з американцями має бути такий канал.

Зі збільшенням кількості майданчиків для використання такого зразка озброєння як «кинджали», які мають значну дальність ураження, прилаштувалися до ділянок, де стоять ці літаки. Зараз треба переформатовуватися і ризики зростають. Враховуючи досвід операції «Павутина», напевно, можна внести в перелік цілей другого, або вже й першого, рівня носії «кинджалів». Так що не виключаємо продовження цієї спецоперації не лише на бомбардувальники, а й на винищувачі.

У будь-якому разі, коли ми говоримо про ракету з такою великою швидкістю як «Кинджал», способи виявлення швидких цілей мають обмеження у часі, як і менше часу є на реакцію, ніж у випадках з крилатими ракетами або іншими повітряними цілями. Відповідно для фіксації зльоту носія з якоїсь ділянки використовуються інші системи виявлення. Зокрема, радіолокаційні станції або супутникові засоби закордонного виробництва, які майже в режимі онлайн контролюють всі подібні летовища. Тому, як на мене, ефект «нової загрози» скоро буде не таким актуальним.

Тим більше що були періоди, коли «кинджали» протягом тривалого часу – два чи три місяці – взагалі не використовувалися. Ймовірно, є якісь фактори, які обмежують росіян у застосуванні цієї зброї. Зараз просто треба вирішити питання контрзаходів щодо виявлення та знищення цієї загрози.

Російська авіація починає активніше використовувати нові версії так званих КАБів з підвищеною дальністю, яка вже може досягати майже ста кілометрів. Зокрема, удари такими бомбами, які планерують, були зафіксовані по Харківській та Сумській області. Чи варто ставитися до таких випадків як до експериментів чи є загроза масштабування процесу?

КАБи залишаються найбільш загрозливою складовою цієї війни. Були заяви, що цього року Росія збирається виготовити щонайменше 70 тисяч КАБів різних версій та модифікацій. Питання збільшення їхньої дальності вирішується збільшенням висоти пуску – вона сягає майже 10-12 км, а також певними допрацюваннями на кшталт прискорювачів. Цим і можна пояснити покращення далекобійності. Але не стільки це, скільки сама кількість цих бомб визначає вплив на ситуацію на лінії фронту або для ударів по містам. Українська сторона намагається шукати варіанти протидії КАБам, але поки що це надзвичайно складно, навіть за допомогою винищувачів F-16.

Зараз на Сумщині є просування окупантів до 10 кілометрів у глибину на певних напрямках, і намагання розширити це вторгнення по ширині до 30 кілометрів. Але чисельність угрупування російських військ на Сумському напрямку в 50-60 тис. особового складу не дозволяє забезпечити якісь прориви. Водночас створення постійної загрози та необхідність нам тримати свої війська в значної кількості – це частина їхньої загальної стратегії, пов'язаної зі створенням загроз на багатьох напрямках фронту.

Плюс політична складова, яка впливає на те, що зараз росіяни намагаються здійснювати удари по Сумах різними зразками озброєнь. І використання тих же КАБів для ударів по місту – це достатньо дешевий спосіб тримати нас у напрузі.

Експерти та самі військові все більше нарікають, що росіяни переганяють Україну у технологіях дронів, хоча раніше була зворотна ситуація. Російські дрони вже стали більш швидкими, несуть більшу вибухову частину… Які ви бачите ключові виклики саме в цій ключовій для нинішньої війни сфері?

Питання дронів є інтегральним: на першому місці стоїть кількість, потім – тактика використання безпілотників навченими підрозділами, і лише потім – ті чи інші технічні характеристики. Зараз ми поступаємося в кількості дронів на оптоволокні, що визнає наше військове керівництво.

На різних напрямках спостерігається різна ситуація. Так, на південь від Покровська нашим військам вдається нормально стримувати противника. Якщо дивитися на схід – між Покровськом і Костянтинівкою – там у противника є певна перевага.

Насправді, питання швидкості, балансу, ваги, дальності дронів, витривалості батарейок – все це обидві сторони вирішують майже паралельно, дзеркально. Навіть заяви про використання противником штучного інтелекту, роїв дронів, які начебто самі спроможні визначати цілі та здійснювати удари поки, як на мене, не є системними. Не факт, що їм насправді вдасться це швидко реалізувати, масштабувати або зробити це швидше, ніж українські розробники.

Так само на певному етапі була інформація про донаведення дронів на кінцевій ділянці польоту, а потім ці розмови просто зникли, бо виявилося, що недостатньо спроможностей, аби це ефективно впровадити. І кардинальних проривів я найближчим часом би не очікував.

Нам же треба зосереджуватися на збільшенні кількості БПЛА та ефективності їхнього використання – і з цим є проблеми через обмежену кількість фахових людей і часом технічні проблеми з самими дронами, які підрозділи вимушені допрацьовувати на місці. Тобто є багато нюансів, які створюють тимчасову перевагу однієї чи іншої сторони на різних ділянках.

Наскільки, за вашим оцінками, знищення стратегічних російських бомбардувальників під час резонансної спецоперації СБУ позначиться на можливості росіян завдавати масовані удари крилатими ракетами?

Зазвичай участь у пусках брали максимум шість-сім бомбардувальників. І, в принципі, росіяни спроможні здійснювати ракетні удари в тому ж темпі, як і раніше, навіть попри ці втрати. Думаю, формально на використання ракет Х-101, які несуть ці бомбардувальники, ця історія суттєво не вплине, але в цілому вона суттєво скорочує потенціал Росії, бо постраждала авіаційна складова ядерної тріади.

А з точки зору України – це якраз нормалізація тактики далекобійних ударів, коли тактична зброя а-ля дрони має стратегічний ефект за рахунок іншої доктрини застосування. І ми даємо зрозуміти, що такі глибинні удари на поточному етапі – це не лише ракети та далекобійні дрони, а й тактичні інноваційні рішення. Ці рішення по-іншому переформатовують поле бою і забезпечують стратегічний ефект за допомогою кроків, які начебто завжди вважалися тактичними.

Павло Вуєць, «Главком»