«Ми хотіли, щоб це був творчий процес». Інтерв’ю з командою офіційного дубляжу «Наруто»
25 квітня на платформі SWEET.
TV з’явилось одне з найбільш популярних у світі аніме-серіалів «Наруто».
Вперше цей серіал вийшов із професійним українським дубляжем.
Наразі підтверджена адаптація першої частини — 220 серій, без Shippuden.
AIN поговорив з авторами й акторами дубляжу зі студії Sweet.
Studio про їхній досвід і «фановість» від самого процесу дублювання.
З AIN говорили: Дмитро Рассказов (режисер дубляжу), Дмитро Яковлев (головний звукорежисер), Кирило Татарченко (актор дубляжу, голос Наруто), Олександр Солодкий, керівник студії Sweet.
— Як ви дізналися про проєкт дубляжу «Наруто» українською, якою була ваша перша реакція? Олександр Солодкий: Повідомило керівництво платформи.
Ми трохи здивувались, чому вибір припав саме на цей серіал.
І зізнаюсь, спочатку виникло певне хвилювання через великий об’єм матеріалу.
Дмитро Яковлев: Для нас — це певна відповідальність, адже це не просто озвучка, а дубляж.
Це різні види, різні темпи.
— А як відбувався кастинг на роль? Чи довго шукали саме голос головного героя? Дмитро Рассказов: Насправді, для «Наруто» окремий кастинг не був потрібен.
Я вже давно працюю актором дубляжу і знаю багатьох колег у цій сфері.
Тому одразу почав розмірковувати, хто зможе передати потрібний голос якісно, не шаблонно, а по-справжньому, з емоцією.
У дубляжі є звичка до мікрофона, виробляється стандартний тембр, згладжуються інтонації.
А аніме — це інше.
Там потрібен різкий, дикий голос.
Це як звичайний спів та екстремальний вокал.
Аніме в дубляжі — це як екстремальний вокал порівняно зі звичайним.
Мені потрібен був актор, який витримає 220 серій, а це величезне навантаження, особливо для головного героя, у якого найбільше реплік.
Потрібен був справжній боєць голосом.
Власне, ми його й маємо — це Кирило Татарченко.
Дмитро Яковлев: Метою було не просто зробити дубляж «прийшов-записав-пішов», а створити творчий процес.
Це більше, ніж стандартне виробництво.
Ми прагнули створити такий дубляж, який передав би оригінальну атмосферу та автентичність «Наруто», щоб він сподобався як новим глядачам, так і відданим фанатам.
І для цього в нас склалась чудова команда.
Олександр Солодкий: Я вперше в житті мав справу з дубляжем аніме.
Маючи майже 15 років досвіду в цій сфері, раптом відчув себе, як уперше.
Кирило Татарченко: Я зрадів й одразу погодився на пропозицію Діми, адже дивився «Наруто» ще у шкільному віці.
Пам’ятаю сюжет і серії.
На студії першою задачею стало озвучення дикого сміху головного героя.
На фото — Дмитро Рассказов, Дмитро Яковлев, Кирило Татарченко та Олександр Солодкий.
Фото тут і далі надані героями матеріалу — А як готувати голос до таких фізичних навантажень і постійної експресії? Кирило Татарченко: Насправді якихось особливих технік чи методик нема.
Я взагалі дуже люблю горланити, кричати в різному дубляжі.
Коли напружую зв’язки — для мене це кайф.
В принципі, кожен запис — це як тренування.
Воно загартовує і я звикаю.
Порівняно з першим записом — чим далі, тим більше звикаєш.
Але поки, слава Богу, якихось критичних випадків у нас не було.
Так, зв’язки підсаджуються, але витримують.
Якщо їду на якийсь інший запис, то кажу: «Я з «Наруто».
І колеги: «Так, ми чуємо».
— Наскільки важливо вам зараз бути першим у сфері офіційного дубляжу аніме українською? Дмитро Рассказов: Як запрошений режисер, я залучив до проєкту акторів з фандабу, започаткувавши цей рух ще у 2008 році з «Patlati Продакшнз», щоб створювати автентичні адаптації аніме, які б передавали емоції оригіналу, на відміну від тогочасного телевізійного озвучення.
Так, у нас були фільми Хаяо Міядзакі, кінотеатральні релізи.
Озвучення було, а дубляж — як поодинока історія.
Вірю в те, що культовий аніме-серіал стане ще ближчим і зрозумілішим для української аудиторії.
Вважаю, що наш дубляж задав високу планку для майбутніх проєктів у цій сфері.
— А як зараз відбувається адаптація «Наруто» українською? Ви перекладаєте з англійської чи напряму з японської? Дмитро Рассказов: З англійської, але головний перекладач проєкту напряму звіряється з японською, бо «Наруто» — це суцільні ідіоми.
Наприклад, репліка «Я взяв ложку й поклав на стіл», а насправді ложка — це синонім твого шляху, а стіл — дорога життя.
Наш перекладач може не знати конкретної ідіоми (бо в японській їх тисячі), але він розуміє, що це звучить надто плоско.
Тому використовує словники, різноманітні ресурси, знаходить ідіому та перекладає її правильно.
Його хист і досвід — результат попередньої багаторічної роботи з англійською.
Бо диплом японіста ще не запорука якісного перекладу: тут потрібне мовне чуття.
Згадайте, як новачки з англійської можуть перекласти «director» як «директор».
— Коли ви адаптовували самого персонажа, то орієнтувались на оригінал чи англомовний дубляж? Дмитро Рассказов: Англійський дубляж японського аніме часто справляє дивне враження.
Іноді здається, що до озвучення залучають акторів, яких просто просять імпровізувати.
Мета адаптації персонажа полягає в тому, щоб глядачі в іншій країні могли зрозуміти та полюбити його таким, яким він є в оригіналі.
Орієнтація на японську версію є найефективнішим способом досягти цієї мети, зберігаючи його автентичність.
Англомовний дубляж, хоч і може бути якісним, але зазвичай, вносить певні інтерпретації, спрощення або зміни, зумовлені певними мовними відмінностями.
— А як щодо роботи зі звуками? Дмитро Рассказов: Я беру за основу винятково японський оригінал.
У японській мові існує понад 40 видів сміху, від тихого «хі-хі» до голосного «гера-гера-гера», і ще близько 38 проміжних відтінків.
В українській мові, якщо набереться десяток, то вже добре.
Мені цікаво відтворити саме їхню палітру нашими голосами, навіть ті моменти, які можуть здаватися нам неприродними.
— Як самі актори реагують на це? Дмитро Рассказов: Кирилу це подобається, адже він фанат із дитинства.
Для мене це додатковий бонус, оскільки я шанувальник «Бліча».
З цих двох серіалів я обрав би свій, проте тут цікаво створити справді якісний продукт.
Кіра чудово відтворює необхідні інтонації.
А інші, хто звик до стандартної подачі, спочатку дивуються, але потім видають класний результат! — Питання якраз до вас, Кириле.
Які у вас були емоції, коли дізналися, що станете голосом Наруто? Кирило Татарченко: Я дуже зрадів! Перед першим записом уже обмірковував, як саме дублюватиму.
Налаштовувався на перші 220 серій.
Зараз ми дійшли до 35-ї [на момент запису інтерв’ю команда здублювала 35 серій.
— ред.], а на початку серіалу Наруто — найбільш крикливий та активний персонаж.
Я навіть замислювався, як просто сказати «Привіт».
Перший запис був складним, але ми впоралися.
Діма мав чітке бачення, і він мені його пояснив.
Уже після першого дня мої незначні сумніви та переживання розвіялися.
— А скільки часу взагалі займає дубляж однієї серії? Дмитро Рассказов: Це питання, на яке швидко не відповісти.
Дмитро Яковлев: Річ у тім, що процес дубляжу відрізняється від озвучення.
Якби ми займалися озвученням, це зайняло б близько сорока хвилин, максимум годину на 25-хвилинну серію.
Це якби кілька акторів просто сіли й начитали текст.
У нашому ж випадку залучено 13 акторів, і на дубляж однієї серії йде щонайменше п’ять годин, а то й більше.
Дмитро Рассказов: У перший місяць ми випустили близько 10 серій.
Зараз, коли робота налагоджена, рахувати простіше: є готові тексти та інші необхідні матеріали.
У середньому на одну серію йде два дні — від початку й до кінця, але це без урахування перекладу.
Переклад однієї серії цілком реально зробити за добу, навіть однією рукою [на момент інтерв’ю рука Дмитра була в гіпсі.
— ред.].
Перевірено на собі! Скільки часу це займає в інших перекладачів, мені невідомо.
А суто робота в студії, плюс зведення звуку, яким займається Діма [Дмитро Яковлев.
— ред.], теоретично дозволяє нам робити одну серію за два дні.
— Скільки триває робота конкретно з одним актором? Дмитро Рассказов: Можу працювати нон-стоп (сміється).
Я звик до такого ритму роботи й не вимагаю від акторів нічого, чого не вимагаю від себе.
Якщо сьогодні доведеться затриматися до ночі або й заночувати — значить так і буде.
Кирило це знає (усміхається).
Кирило Татарченко: Якось Діма запитав про мою зайнятість на наступний тиждень, щоб виділити один день для запису.
Так сталося, що ті дні, які він запропонував, у мене вже були зайняті.
Тоді я сказав: «Слухай, якщо не виходить, давай перенесемо на тиждень пізніше, і я зможу присвятити тобі понеділок і вівторок — два дні поспіль».
Це були саме перші серії.
На що Діма відповів: «Та ми ж помремо» (усміхається).
Дмитро Рассказов: Усе залежить від фізичного стану акторів.
Комусь легше працювати зранку: людина приходить свіжою, видає потрібний матеріал і йде далі, а вже на іншій студії відчуває втому.
Або навпаки — розігрівшись на інших проєктах, приходить до нас і на підйомі видає основну частину роботи до кінця.
Трапляються й абсолютно протилежні ситуації.
Хтось зранку приходить сонний і млявий, а хтось, відпрацювавши на іншій студії, віддав там усі сили, залишивши нам лише видихи.
У таких випадках ми, звісно, записуємо значно менше.
У нас тут немає пауз, емоції не згасають.
Тому, якщо ви не в ресурсі, шановний колего, — побачимося наступного разу.
Ідіть, випийте чаю, перепочиньте і зустрінемося пізніше.
— Як ви реагуєте на порівняння дубляжу зі старими піратськими озвучками, які вже багато хто міг полюбити, зокрема й українською? Кирило Татарченко: Моє знайомство з аніме почалося ще в дитинстві з каналу Jetix.
Переглянувши його контент, я поступово перейшов на оригінальну озвучку з англійськими субтитрами.
Озвучку від QTV я вже не дивився, хоча й знав про її існування з розповідей однокласників, які не застали «Наруто» на Jetix.
Щодо порівнянь, то тут, як-то кажуть, кожному своє.
Головне для нас зараз — зробити якісний продукт, який знайде свого глядача.
Олександр Солодкий: Часто люди відчувають ностальгію за тим варіантом, який вони почули першим.
Однак ми не повинні копіювати чужий стиль лише заради цього.
Ось, наприклад, я нещодавно передивлявся «Цілком таємно» в старій двоголосій озвучці 90-х років.
Звісно, зараз можна зробити значно кращий дубляж із точнішим перекладом, але я вмикаю ту стару озвучку й отримую задоволення.
Хоча й розумію, що існують технічно досконаліші варіанти.
Це просто справа смаку.
— Які сцени озвучувати було найскладніше, а які — найприємніше? Кирило Татарченко: Щодо сміху ми вже згадували.
Зараз найбільше задоволення мені приносять сцени, де герой кричить, емоційно викладається.
Це, звісно, навантаження на голосові зв’язки, але дуже драйвово.
А от спокійні репліки даються важче.
У таких моментах персонаж стає трохи стриманішим, серйознішим, і потрібно зберігати баланс, щоб він залишався підлітком, навіть у драматичних сценах.
Тут Діма допомагає, підказує, як не втратити характер героя.
Такі переходи між емоціями — найскладніші.
Дмитро Рассказов: Я також дублюю кількох персонажів.
Для мене найбільше часу займає не відтворення складних сцен, а передача оригінальних інтонацій.
Адже сейю [японські актори озвучування.
— ред.] вважаються одними з найкращих акторів дубляжу у світі.
І для мене це не просто професійне завдання, а принципова справа.
Я ставлю до себе такі ж високі вимоги, як і до акторів.
Якщо в оригіналі персонаж за одну сцену демонструє три-чотири різні відтінки голосу, а я передав лише один — залишаюся незадоволеним.
Бо для нашого вуха це може звучати неприродно.
Тому я ретельно працюю над кожною деталлю.
Це не складність, радше — процес, який потребує більше часу, але я отримую задоволення від роботи.
Тому чим довше — тим краще.
Кирило Татарченко: У перші дні я відчував значну втому, а зараз, навпаки, з нетерпінням чекаю на записи.
Ми працюємо, жартуємо, заряджаємося позитивом.
Навіть якщо після цього мені потрібно їхати на інший запис, я приходжу туди сповнений енергії.
Дмитро Яковлев: Для мене цей проєкт став можливістю глибше пізнати світ аніме.
Раніше я вже дивився деякі роботи цього жанру, і вони мені подобалися, але без особливого фанатизму.
А тут мене поступово захоплює.
Адже ми не просто виконуємо технічне завдання, а щиро вкладаємо свої емоції в процес.
Кирило Татарченко: До речі, було дуже цікаво за цим спостерігати.
Я добре знаю цей світ, Діма є шанувальником «Бліча», а під час записів бачу, як інший Діма буквально живе сценою, отримує від цього задоволення, емоційно реагує.
Це чудово.
Значить, наша праця не марна.
Дмитро Рассказов: Особливо це помітно, коли Діма працює над технічними аспектами, удосконалюючи навіть оригінальну японську звукову доріжку.
Адже рівень технологій у 2002 році, коли виходив оригінальний серіал, значно відрізняється від сучасних можливостей.
— А є якесь інше аніме, яке хотіли б дублювати? Дмитро Рассказов: Однозначно «Бліч».
Але питання в його актуальності, хіба що зараз, коли виходить фінальна арка, яка триває вже кілька років.
Вони випускають по одній арці на 12–14 серій на рік, загалом їх буде близько 50.
Я зараз дивлюся третю арку, і там такий епічний розмах, що я б із задоволенням дублював під акомпанемент оркестру — з контрабасом, скрипкою та диригентською паличкою.
Але чи буде це цікаво глядачам? Адже багато хто вже переглянув серіал безліч разів з іншими озвучками.
Проте мати ліцензійну можливість створити дубляж цієї фінальної арки було б чудово.
Тим паче, що останні серії мають вийти приблизно через рік.
У нас є час, щоб зробити дубляж хоча б трьох арок, що становить 36 серій.
Ми й так зараз створюємо дубляж небаченого масштабу, розповідаємо захопливу історію — а тут ще й синхронно з усім світом.
Це як із кінотеатрами: ми вже досягли того, що прем’єри відбуваються одночасно з глобальними релізами, попри війну та всі труднощі.
Ми робимо якісний, чудовий продукт на рівні з усіма.
Це була б ще одна яскрава відзнака для нас.
Кирило Татарченко: У мене вже був досвід дублювання аніме — «Бейблейд».
Щоправда, я не дуже знайомий із цим серіалом.
Пам’ятаю іграшки з дитинства, бачив їх серед атрибутики «Наруто» та «Покемонів», але сам майже не дивився, хіба що епізодично.
Проте процес дублювання був цікавим.
Загалом дублювання аніме — це особлива атмосфера.
Відчуття зовсім інакші, ніж під час роботи над іншою анімацією.
Мені подобаються ці характерні японські звуки, специфічні реакції.
Такого більше ніде не зустрінеш, крім аніме, і в цьому вся його принадність.
Дмитро Яковлев: Я б із задоволенням попрацював над аніме-матеріалами до гри League of Legends.
У них просто неймовірні синематики.
На жаль, офіційного українського дубляжу немає, але я б охоче долучився до такого проєкту.
— До речі, про кінотеатри.
Як ви ставитесь до зростання попиту на український дубляж? І чи самі ходите на дубльовані фільми, чи віддаєте перевагу субтитрам? Олександр Солодкий: Я взагалі надаю перевагу перегляду в оригіналі, але тут є важливий нюанс.
Існує категорія людей, які стверджують: «Потрібно дивитися все в оригіналі, щоб вивчати іноземні мови».
Проте значна частина населення володіє лише українською та російською.
Якщо не буде україномовної версії, який варіант вони оберуть? Звісно, не англійську.
У цьому контексті важливість українського дубляжу величезна.
Я навіть підтримую ідею паралельних сеансів — показів оригіналу та дубляжу.
Це звичайна практика.
Навіть у країнах із високим рівнем володіння англійською мовою дубляж все одно створюють, і це абсолютно нормально.
В Україні вже сформувалася певна повага до українського дубляжу.
Я не знаю людей, які б висловлювалися проти нього.
Дмитро Яковлев: Навіть у Німеччині, де дубляж роблять нечасто, його поява стає подією.
І ми, як-то кажуть, не пасемо задніх.
Вкладати кошти та зусилля в дубляж необхідно.
Це потрібно не просто підтримувати, а й активно заохочувати.
Кирило Татарченко: На You.
Tube є безліч нарізок із культовими сценами з фільмів і порівняннями різних варіантів дубляжу.
Український дубляж дуже часто потрапляє до цих порівнянь, і я читав коментарі.
Іноземні глядачі пишуть: «Мої улюблені — ось ці три», і нерідко український дубляж опиняється серед лідерів.
Дмитро Рассказов: Моя позиція така: має бути баланс.
Загалом я завжди обираю оригінальну озвучку, особливо враховуючи, що володію іноземними мовами — перекладаю з англійської та французької.
Субтитри для мене вже давно стали звичними.
У 2000-х роках, коли я починав дивитися аніме в ансабі — це були справжні муки.
Але зараз я без проблем дивлюся з субтитрами, можу паралельно займатися іншими справами і все одно встигаю стежити за сюжетом.
Вдома я без проблем дивлюся фільми з субтитрами.
А в кінотеатрі логічно дивитися в українському дубляжі.
Таким чином буде досягнуто балансу: тут оригінал, там дубляж.
І для того, і для іншого є своє місце.
Але таких глядачів не так вже й багато, щоб проводити стільки ж сеансів, скільки з українським дубляжем.
Я б запропонував співвідношення хоча б 1 до 8 або 1 до 10.
Один сеанс з оригіналом і субтитрами та 8–10 сеансів українською мовою.
Це раціонально.
Вибір має бути, але з обов’язковим акцентом на державну мову та на потреби більшості глядачів.
