/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2Fb19ba73367444d4adcc4818ef6dfe6cd.jpg)
Це був ризик: як один прорахунок NASA змусив першого астронавта США мочитися в скафандр
Повідомляє 24 Канал з посиланням на IFLScience.
Чому Алан Шепард був змушений помочитись у скафандр
Ще 1 лютого 1961 року жителька Черрівілля (Пенсільванія, США) Бренда Кеммерер написала до NASA, щоб з'ясувати, як космонавти ходять до туалету. Відповідь, яку вона отримала від доктора Фрімена Х. Куімбі з Управління програм природничих наук NASA, була простою: першому астронавту цього не знадобиться. Проте реальність виявилася іншою.
Політ першого астронавта США Алана Шепарда був суборбітальним – він не здійснив повний оберт навколо Землі. Місія тривала лише 5 хвилин і 28 секунд, космонавт піднявся на висоту 187,4 кілометра. Людина цілком в змозі утриматися від сечовипускання протягом 15 хвилин, тому недогляд NASA цілком зрозумілий.
Перший політ астронавта США у космос був суборбітальним / Фото Wikipedia
У день польоту Шепард прибув на стартову платформу о 5:15 ранку, а вже о 5:20 він перебував у капсулі. На той момент він був у скафандрі вже дві години. Запуск мав відбутися о 7:25, однак через затримки астронавту довелося провести в ньому понад чотири години до старту.
За планом, перебування у скафандрі мало тривати до чотирьох годин до запуску і приблизно годину після нього. Однак на ділі Шепард провів у ньому близько семи годин – і це навіть не покинувши земну атмосферу.
Врешті-решт він звернувся до Центру управління з проханням дозволити йому помочитися просто у скафандрі. Як згадував сам астронавт, перед цим йому довелося відключити медичні датчики, аби уникнути короткого замикання. Сам процес був доволі ризикованим, утім усе завершилося добре, якщо не рахувати дискомфорту – сеча накопичувалася на попереку та вбиралася в спідню білизну.
Алан Шепард був змучений помочитися у скафандр / Фото Wikipedia
Які висновки зробили NASA
Насправді NASA ще до польоту обговорювали можливі способи розв'язання проблеми фізіологічної потреби, однак вони не були практичними для організації місій "Меркурій". Проте вже під час наступного польоту в межах цієї програми, який відбувся в липні того ж року, скафандр Гаса Гріссома оснастили спеціальним пристроєм для збору сечі.
