Три причини, чому в СРСР квартири на першому поверсі будували без балкона

В Радянському Союзі відсутність балкона на першому поверсі в старих багатоквартирних будинках не рідкість. Причина цього — радянська спадщина.

Існує кілька причин, через які в СРСР відмовлялися від балконів на першому поверсі. "Телеграф" розповість, чому так.

Хвилювалися за безпеку

В епоху "хрущовок" безпека вважалася пріоритетом. Тому відсутність балкона на 1 поверсі розглядалась як запобіжний захід від зловмисників. Вважалося, що відсутність балкона ускладнить несанкціонований доступ до квартир на першому поверсі.

Пожежна безпека і евакуація

Вихід з квартири на першому поверсі через вікно вважався швидким та ефективним, тому наявність балкона на першому поверсі в цьому випадку може стати додатковою перешкодою для швидкого виходу з евакуації. З високих поверхів, навпаки, балкони залишалися зручним засобом евакуації.

Без балкона добре

Балкони в основному будувалися для того, щоб жителі могли насолоджуватися свіжим повітрям. На першому поверсі, де вихід на вулицю був найближче, подібна потреба відпадала. Економія ресурсів і скорочення витрат на будівництво стали ключовими моментами, і балкони на перших поверхах стали надлишковими.

Додамо, у 1953 році до влади прийшов новий перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов, який одразу ж взявся за житлове питання. Уже в червні наступного року на Всесоюзній нараді будівельників він поклав провину за брак житла саме на архітекторів, які "розуміють архітектуру занадто естетично, як художню діяльність, а не як засіб задоволення насущних потреб радянського народу, витрачають народні гроші на нікому не потрібну красу, замість того, щоб будувати простіше, але більше". Зрештою 4 листопада 1955 року вийшла постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про усунення надмірностей у проєктуванні і будівництві", яка поклала край періоду сталінської архітектури.

Постанова "Про розвиток житлового будівництва в СРСР" 31 липня 1957 року остаточно закріпила нові принципи будівництва та архітектури. Передусім за рахунок раціоналізації житлового простору. Розробка проєктів економічного і масового житлового будівництва велася на найвищому рівні. Замість сталінок з високими стелями і великими окремими кімнатами зʼявилися хрущовки — з кухнями по 5—6 квадратних метрів, прохідними кімнатами і обʼєднаним санвузлом. Висота переважної більшості хрущовок — чотири або пʼять поверхів.

У цей період поширилася практика створення мікрорайонів. У 1956—1957 роках на Чоколівці (сьогодні це частина Соломʼянського району) на місці приватного сектора, полів і городів почали будувати перший у Києві житловий масив — Першотравневий. Перші квартали звели вже до 1959 року. Першотравневий масив забудовувався хрущовками ранніх типів — з поліпшеним плануванням і навіть деякими архітектурними прикрасами. На фото, яке ми покажемо нижче помітно, що вже за тих часів будинки зводились без балконів на першому поверсі.

Ще одним новим житловим масивом, який складався з хрущовок, стали Нивки у нинішньому Шевченківському районі Києва. Дуже швидко нові будинки почали "проникати" і в історичні райони в центрі Києва. Під гаслом "раціонального використання простору" їх зводили на будь-якій вільній ділянці. Так наприкінці 1950-х хрущовки зʼявилися на Печерську: між бульварами Лихачова (тепер Марії Приймаченко), Печерським (Лесі Українки), вулицею Патріса Лумумби (Іоанна Павла II), а також в районі історичної місцевості Звіринець — на вулиці Кіквідзе (тепер Михайла Бойчука) і Бастіонній.