«Nostos. Повернення героїв». На заході Суспільного обговорили, як повертати військових до цивільного життя

У березні 2025 року на платформах Суспільного вийшов документальний проєкт «Nostos. Повернення героїв», що складається з дев’яти історій про людей, які повертаються з війни в цивільне життя. Назва проєкту  «Nostos. Повернення героїв»  походить від жанру давньогрецького епосу, де «nostos» означало повернення героїв додому. У сучасному контексті повернення ветеранів — це зіткнення з викликами у вигляді медичних комісій, посттравматичного синдрому, соціальної адаптації, розгубленості та нерозуміння суспільства.

12 червня у просторі Genesis Space відбувся захід «Nostos. Повернення героїв», який Суспільне провело у партнерстві з громадською організацією «Центр зайнятості вільних людей», правозахисним центром для військовослужбовців «Принцип» та Українським ветеранським фондом. Захід, ведучим якого був ветеран і громадський діяч Олександр «Терен» Будько, став майданчиком для налагодження контактів та обміну думками. Учасники розповідали про виклики, з якими зіштовхуються, та ділилися прикладами, які сприяють скорішій адаптації військових до цивільного життя.

Олександр «Терен» Будько

У просторі також були представлені ветеранські бізнеси, учасники заходу мали можливість придбати собі книги, одяг, посуд, сумки, мед.

Продукція ветеранських бізнесів

Генеральна продюсерка цифрових платформ Суспільного Вікторія Мурована, відкриваючи подію, сказала, що Суспільне системно розповідає історії українських ветеранів і ветеранок та стає майданчиком для обміну думками.

Вікторія Мурована

«За прогнозами експертів, після завершення війни кількість ветеранів та членів їхніх сімей може збільшитися до 5—6 млн. Ми переконані, що не ветерани мають адаптуватися до суспільства, а суспільство має адаптуватися до нової ветеранської реальності. Саме це усвідомлення стало поштовхом до нового мультимедійного проєкту «Nostos. Повернення героїв» — документальних історій про повернення людей із війни та їхню інтеграцію у цивільне життя. Історії творять зміни, історії мають вплив», — сказала Вікторія Мурована.

Дмитро Козлов, член правління Суспільного, відповідальний за управління персоналом, розповів, що проєкт «Nostos. Повернення героїв» виявився для нього дуже персональним.

«По-перше, я дуже хочу, щоб мої не дуже дорослі діти були впевнені, що з війни повертаються герої, яких цінують, поважають і приймають. По-друге, щоб мій молодший брат повернувся з війни до суспільства, яке цінує, поважає і пишається ним. Це для мене важливо. Я розумію, що є чотири важливі складові якісного повернення героїв додому: підтримка близьких, підтримка суспільства, здоров’я, робота. Суспільне працює у двох напрямах — робить контент, який допомагає суспільству усвідомити героїзм, і є потужним роботодавцем», — розповів Дмитро Козлов.

Дмитро Козлов

Про роботу «Superhumans war trauma center», який за словами Олександра «Терена» Будька, є «показником ставлення людини до людини, де витриманий баланс людяності, формальності й поваги» розповіла під час заходу Ольга Руднєва. Вона сказала, що завдання Superhumans  —  повертати втрачені можливості, й попри медичну ліцензію Superhumans — це не лікарня, а випускники — не пацієнти.

Ольга Руднєва

«Людина не може відростити втрачені ногу чи руку. Ми не можемо повернути людині втрачене обличчя. Ми можемо повернути функцію, ми можемо зробити людині інше обличчя й іншу ідентичність, але те обличчя, яке людина мала до поранення, точно не буде таким самим, як раніше. Ми нічого не лікуємо, у нас немає хворих людей. До нас приходять люди, щоб ми повернули їм втрачені можливості. Після двох років нашого існування ми бачимо: наші “супери” роблять те, що ніколи не робили до травми: вони ходять у гори, хоча ніколи раніше не ходили в гори, сідають за кермо, хоча ніколи не їздили, грають у гольф. І мої улюблені дзвінки влітку: чи я можу у своєму протезі стати на вейк? Так, ти можеш у своєму протезі стати на вейк. Ці люди відкривають бізнеси, знімаються в неймовірних фотосесіях, хоча вони до того нічого такого не робили», — розповіла СЕО «Superhumans war trauma center» Ольга Руднєва.

На підтвердження її слів Олександр «Терен» Будько сказав: «Я теж усвідомив після поранення, що я не втратив, а здобув. Після поранення якимось магічним дивним чином відкриваються всі можливості, які були перед носом до цього, але ми чомусь їх не бачили. Я став на вейксерф, відвідав масу країн. Що мені заважало зробити це до цього? Напевно, ноги, судячи з того, що після їхньої втрати я це зробив. Шукайте ці можливості, вони завжди біля нас».

Далі він запросив на сцену поділитися власним досвідом ветеранів, які пройшли шлях адаптації до цивільного життя та знайшли своє місце в соціумі.

Першим розповів свою історію ветеран Олександр Деменко. Це оборонець Маріуполя, який пройшов через російський полон, а після звільнення відкрив власний бізнес – «BPP — Backpacks for People».

Олександр Деменко

«Полон — це не кінець життя, але це і не опція збереження життя. Спочатку ми потрапили в Оленівку, потім мене етапували в Горлівку, далі я опинився в Таганрозі. Я хочу своїм прикладом довести, що полон — це не кінець життя, це точка неповернення до класного життя. У полоні був час багато чого переосмислити, я багато думав над тим, чим буду займатися після полону. Я завжди хотів стати підприємцем. У полоні прийшла думка про те, що все життя людини, військового, може вміститися в одну сумку. Цю тезу я доношу до суспільства через свій бренд. Реалізовуючи себе як підприємець, хочу показати ветеранам, які повертаються до цивільного життя, що не можна опускати рук, і потрібно оточувати себе людьми, від яких відчуваєш підтримку», — розповів Олександр Деменко.

Свою історію також розповів голова благодійного фонду «Побачимо перемогу», ветеран, який втратив зір на війні, Владислав «Самурай» Єщенко.

Владислав «Самурай» Єщенко

«9 серпня 2022 року при виконанні бойових обов’язків по розмінуванню протипіхотних мін стався вибух. 84 міни та 10 днів коми. Чи можна вижити після 84 мін? Можливо! Чи можливо через чотири місяці після поранення і, дізнавшись, що неможливо відновити зір, повернутися до повноцінного життя? Можливо! Чи можливо через чотири місяці після поранення заснувати благодійну організацію і стати її виконавчим директором? Можливо! Чи можливо за час, що працює організація, працевлаштувати трьох ветеранів із повною втратою зору? Можливо! Напевно, ми зараз перші, єдині, хто в Україні надав перекваліфікацію ветеранам із повною втратою зору, надав змогу знову приносити користь суспільству і працювати в кайф разом зі своїми коханими», — поділився власним досвідом Владислав «Самурай» Єщенко.

У другій частині заходу «Nostos. Повернення героїв» відбулася панельна дискусія «Працевлаштування як ефективний процес адаптації», модераторкою якої стала СЕО громадської організації «Центр зайнятості вільних людей» Оксана Філоненко.

«Детектору медіа» вона розповіла, що 10 років займається інтеграцією ветеранів, свого часу починала з волонтерства, а нині очолює громадську організацію. «Я допомагаю ветеранам у поверненні на робочі місця, у пошуку роботи або відкритті власної справи. Ми також багато працюємо з іншими громадськими організаціями та роботодавцями, створюємо комплексні програми реінтеграції всередині компаній. Проєкт Суспільного прямо потрапляє у нашу професійну діяльність», — говорить Оксана Філоненко.

Вона розповіла, що після повномасштабного вторгнення відчувається більша відкритість суспільства до підтримки й адаптації ветеранів. «Війна, хай як страшно це не звучить, сприяла цій відкритості. Більше людей готові розуміти, приймати й щось робити, щоб ветерани повертались у це середовище, почувалися важливою частиною суспільства», — розповіла Оксана Філоненко.

Учасники панельної дискусії «Працевлаштування як ефективний процес адаптації»

У панельній дискусії взяли участь виконавча директорка Українського ветеранського фонду Каріна Дорошенко; керівниця центру адвокації АТ «Укрзалізниця» Олександра Адайнік; HR-директорка компанії Kernel, співзасновниця освітньої екосистеми «Впливовий HR» Наталія Теряхіна; військовослужбовець, співзасновник правозахисного центру для військовослужбовців «Принцип» Масі Найєм; менеджерка з розвитку громадської організації НУО «Альянс стійкості» Ксенія Лавріна.

Виконавча директорка Українського ветеранського фонду Каріна Дорошенко поділилася результатами дослідження про виклики та проблеми у сфері працевлаштування та професійної адаптації ветеранів.

«Понад 57% ветеранів зіштовхуються з тим, що мають проблеми з працевлаштуванням, із поверненням на робочі місця. Ключові бар’єри, які вони бачать перед собою, — це фізичне здоров’я, яке не дозволяє повністю включитися, психоемоційна нестабільність, невідповідний рівень зарплати й дискримінація», — розповіла Каріна Дорошенко.

Співзасновник правозахисного центру для військовослужбовців «Принцип» Масі Найєм звернув увагу на те, що в суспільстві ще досі є багато упереджень щодо ветеранів.

«Знаєте, що найбільше шкодить? Це наш “шакалячий експрес”. Жоден бізнес, який ніколи не візьме ветерана на роботу, публічно про це ніколи не скаже. Як скоротити дистанцію між цивільним і військовим? Треба, щоб ми переглянули свій світогляд із приводу того, хто такі ці військові. Нам треба змінювати ці упередження. Ось, наприклад, зараз людей зі зброєю в Україні більше мільйона. І що, сильно ми відчуваємо від них загрозу? Ні. Ми дивимося на те, що нас роз’єднує, а треба дивитися на те, що нас об’єднує. Ми всі українці й у нас усіх єдиний ворог», — сказав Масі Найєм.

HR-директорка компанії Kernel Наталія Теряхіна поділилася досвідом компанії у реінтеграції ветеранів, розповівши, що під час повномасштабного вторгнення це набуло системності.

«У нас відбуваються навчання для керівників і команди, як комунікувати та як розуміти ветеранів. Я як HR працюю з керівниками, щоб знизити їхній рівень страху та ризики, які вони бачать у працевлаштуванні ветерана. Це відбувається не через насаджування, а через комунікацію. Kernel продовжує платити заробітну плату мобілізованим працівникам (у нас десь 900 працівників мобілізовані, 176 — уже повернулися до роботи). І це не тільки про гроші, це про реалізацію цінностей. Коли компанія демонструє шану до мобілізованих, то це відображається і на колективі», — пояснила Наталія Теряхіна.

Менеджерка з розвитку «Альянсу стійкості» Ксенія Лавріна поділилась історією, як вона залучає ветеранів у свій приватний бізнес — дитячий садок скандинавського типу.

«У листопаді 2023 року ми розмістили офіційну вакансію, що шукаємо ветерана без освіти на посаду виховника в дитячий садок. Мені прийшло три тисячі повідомлень, у яких було написано: “Ви що, здуріли?!”. Мене захейтили навіть жінки. І за шість місяців ми не отримали жодного фідбеку. А потім сюжет про це зняло “Суспільне Житомир”, після якого на вакансію відгукнулося троє ветеранів. Мені дзвонить хлопець і каже: “Я хочу до вас на роботу”. Я вже сама від здивування мало не відповіла: “Ти серйозно?”. Він прийшов і лишився у нас на вісім місяців. Йому потрібно було відчути, що він живий, що він повернувся, а через ці вісім місяців він вирішив відкрити свій бізнес. Але приходить до нас у гості, діти за ним дуже сумують», — розповіла Ксенія Лавріна.

Разом із тим вона відмічає, що, реалізуючи цей задум, вони зіштовхнулися зі стигматизацією у суспільстві. «Після того, як ми взяли на роботу ветерана, наші продажі впали на 45%. До нас перестали приводити дітей, бо нас вважають “білими воронами”», — говорить Ксенія Лавріна.

Керівниця центру адвокації «Укрзалізниці» Олександра Адайнік розповіла, що у них є як позитивні, так і негативні приклади, пов’язані з працевлаштуванням ветеранів. «У таку установу як “Укрзалізниця” працевлаштувати людину з інвалідністю — це завдання з зірочкою. Є історія, коли довелося цілий локомотив перебудувати, щоб людині було зручно працювати. Є негативний випадок, коли ми вже підготували робоче місце для нашого працівника, який повернувся з війська, але висновок МСЕК був наступний: “Дозволена легка робота вдома”. І що ти можеш запропонувати чоловіку, який усе життя працював фізично на свіжому повітрі? І він хоче на свою роботу, до свого бригадира. Ми боролися за нього, але у нас нічого не вийшло», — розповіла Олександра Адайнік.

Підсумовуючи роботу заходу «Nostos. Повернення героїв», Олександр «Терен» Будько сказав, що у на своїй сторінці у соцмережі він запустив опитування «Чи потрібно адаптуватися ветерану до суспільства, чи навпаки — суспільство має адаптуватися до повернення ветеранів?». «У відповідь на це питання мені написали, що всі повинні адаптуватися до того, що відбувається. Ми повинні бути підтримкою один для одного у цей складний для нас час. Маємо бути тією зграєю, яка йде до кінця, бо іншого вибору у нас з вами немає», — сказав Олександр «Терен» Будько.

Учасники заходу «Nostos. Повернення героїв»

Олександр «Терен» Будько та учасники заходу

А познайомитися з історіями героїв чи поділитися власним досвідом можна на сторінці спецпроєкту Суспільного «Nostos. Повернення героїв».

Фото: Валерія Мезенцева, Суспільне; Оксана Наумова