Вызов не только для Украины: почему политика расширения ЕС требует реформирования
Вызов не только для Украины: почему политика расширения ЕС требует реформирования

Вызов не только для Украины: почему политика расширения ЕС требует реформирования

Політика розширення Європейського Союзу протягом десятиліть була одним із найефективніших геополітичних інструментів впливу.

Завдяки їй ЄС послідовно зміцнював свою роль у світі, водночас розширюючи економічні та політичні можливості.

Проте з початку 2000-х років ця політика поступово увійшла у фазу стагнації.

Від часу вступу Хорватії у 2013 році жодна країна, яка офіційно виявила бажання приєднатися до ЄС, не досягла успіху на цьому шляху.

А з 2022 року, коли Україна подала заявку на членство, політика розширення стала і нашим викликом.

Причин, чому політика розширення пробуксовує, є кілька.

вступ в ЄС з технічної точки зору став набагато складнішим завданням.

Наприклад, від наших сусідів, які вступали в ЄС в 2004-2007 роках, не вимагалося реформ у сфері верховенства права, боротьби з корупцією та інших аспектах роботи правової системи.

На той час переговорних глав 23 і 24, на яких найбільше акцентує увагу теперішня методологія розширення, просто не існувало.

По-друге, через більшу кількість членів і при цьому збереження принципу одностайності у голосуваннях прийняття рішень у самому ЄС значно ускладнилося.

Оскільки під час переговорів про вступ до ЄС країни-члени мають голосувати одностайно на кожному етапі (наприклад, при відкритті кластерів, закритті розділів або визначенні вступних, проміжних і заключних цільових індикаторів та інших питань), то таких голосувань може бути понад 70, перш ніж країну приймуть до ЄС.

І під час кожного такого голосування необхідно заручитися підтримкою всіх 27 країн-членів.

Небажання хоч однієї країни підтримати рішення ЄС може зупиняти процес перемовин про вступ на будь-якому етапі.

По-третє, країни-члени ЄС почали використовувати політику розширення для досягнення своїх політичних інтересів від сусіда-кандидата часто з питань, які зовсім не стосуються вступу в ЄС.

Ця причина є особливо прикрою, зважаючи на те, що саме країни-сусіди найбільше економічно виграють від вступу сусідньої країни до Євросоюзу.

Поєднання дуже непростої технічної частини вступу з необхідністю досягнення постійного політичного консенсусу робить шлях до вступу практично нездоланним.

Україна це відчуває на обох рівнях.

З технічної точки зору Україні необхідно провести неймовірну кількість реформ за короткий час, перебудувавши життя країни в усіх його аспектах буквально за кілька років.

І це в умовах війни!.

З політичної точки зору ми регулярно стикаємося з протидією Угорщини.

Приклад Північної Македонії, яка через блокування сусідів перебуває в статусі кандидата з 2005 року, на жаль, не вселяє надії на легкий шлях до ЄС.

ЄС наразі шукає варіанти, як обійти вето Угорщини.

Зокрема, через застосування статті 7 Договору про Європейський Союз.

Проте такий підхід не гарантує стабільності, адже й інші сусіди України можуть вдатися до блокування....

Новообраний президент Польщі Кароль Навроцький вже заявляв, що вступ України можливий лише після вирішення питань історичної пам’яті.

Політична ситуація в Словаччині також не додає оптимізму.

Тому блокування з боку сусідів нашого вступу, на жаль, може перетворитися на вже звичну історію сусідських протистоянь.

І неформальні обхідні кроки не можуть бути стійким рішенням для України.

Якщо Європейський Союз і надалі хоче використовувати політику розширення як ефективний геополітичний інструмент, він має реформувати підходи до її реалізації.

Насамперед – скоротити кількість етапів, які потребують одностайного голосування, залишивши його лише для вирішальних моментів, як-от остаточне рішення про вступ нової країни.

Це не суперечить чинному праву ЄС: стаття 49 Договору не встановлює фіксованої кількості обов’язкових голосувань.

Зміни можна внести шляхом рішень Європейської комісії, Ради ЄС або через перегляд переговорних рамок.

Або комбінації цих заходів.

Питання внутрішньої реформи ЄС неодноразово піднімалося в експертних обговореннях, від моменту подання Україною заяви про вступ.

У червні 2024 року у своїй промові перед Європарламентом про це згадала і Урсула фон дер Ляєн, підкресливши, що ЄС не витримає нової хвилі розширення без реформи, яка включала б в себе зміну Договору про ЄС.

В ідеалі реформа самого ЄС має включати:.

Інституційну реформу.

Нинішня модель, коли кожна країна-член висуває свого єврокомісара вже виглядає надто бюрократизованою, якщо ж членів стане 30+, то бюрократично-управлінська модель стане зовсім непропорційною та неефективною.

Реформу системи прийняття рішень.

Угорщина відповідає за 50% всіх вето, які накладаються на рішення ЄС.

Очевидно, що надання одній державі — а фактично одному політику — можливості паралізувати ухвалення рішень у масштабах усього Союзу створює серйозну загрозу не лише політиці розширення, а й спільній політиці в сфері оборони, економіки та правової єдності.

Тому важливо, щоб в ЄС все частіше застосовувався принцип кваліфікованої більшості при прийнятті рішень, а принцип одностайності – тільки для принципових питань.

Реформу бюджету ЄС.

Вступ нових країн потребуватиме значних інвестицій для вирівнювання рівня соціально-економічного розвитку.

Це означає необхідність перегляду джерел наповнення бюджету ЄС та принципів розподілу коштів.

Окрім того, безпекові та екологічні загрози, які стоять перед ЄС, потребують більш серйозної фінансової спроможності.

Реформу Спільної аграрної політики.

Така реформа традиційно супроводжує кожну хвилю розширення.

Зважаючи на побоювання, які викликає український аграрний сектор в ЄС, без неї Україну навряд чи приймуть як повноправного члена.

Реформа політики розширення має стати логічною складовою ширшої внутрішньої реформи ЄС.

Якщо ці зміни неминучі, то важливо вже зараз адвокувати включення нових підходів до розширення до пакета інституційних трансформацій Євросоюзу.

Перед Україною зараз стоять дуже складні технічні задачі з проведення реформ та адаптації законодавства до права ЄС.

Однак політично зараз м’яч на боці ЄС.

Саме зараз Україна дуже потребує адвокації своїх інтересів в ЄС, і ми закликаємо представників громадянського, експертного та наукового середовища використовувати всі доступні можливості для цього.

Для вступу Україні дуже потрібно, щоб ЄС наважився реформувати себе та свою політику розширення.

Натомість існуючі на цей момент правила фактично блокують прийняття до ЄС нових членів і ще нікого туди не привели.

Публікації в рубриці "Колонки" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів.

Джерело матеріала
loader
loader