"Їздиш як на роботу": як працює екіпаж медеваку і чи допомагає росіянам

Про це повідомляє 24 Канал з посиланням на інтерв'ю представників 80 Галицької бригади.

Як працює медевак 80 Галицької бригади

Медики зізнаються: їхня робота стала вже буденністю. Павло кермує автівкою, а Ганна опікується пораненими, яких вони доправляють до стабілізаційного пункту.

Якщо поранено когось зі знайомих військових, це вибиває з колії. Медики хвилюються і намагаються допомогти так, щоб зайвий раз не зробити боляче. В інших випадках їхні рухи відточені до автоматизму. Звісно, це не означає, що до "своїх" ставляться якось інакше.

Поранених намагаються заспокоїти доторком, лагідним словом – так солдати почуваються більш безпечно. Це і психологічне розвантаження піхотинців, і подяка за їхню роботу.

Медики часом чують історії наче з кіно. Не перестають дивуватися тому, скільки всього відбувається насправді. Але все почуте намагаються не брати дуже близько до серця, щоб тримати себе в рівновазі. У відпустці про армію взагалі не говорять.

Я можу на нього крикнути, мовляв, їдь повільніше, бо військовослужбовець має переломи, йому боляче на ямах. Або їдь дуже швидко, бо в нас важкий. (...) Він розуміє, що я безвідносно до нього маю якісь претензії, але під впливом адреналіну, стресових факторів... Павло мені це все прощає. А як приїжджаємо, то можемо це обговорити,
– розповідає Ганна.

Павло говорить, що розуміє емоції дружини, в якої на руках може померти людина, і робить свою роботу. Часом може перев'язати легких поранених.

Ганна потрапила в армію ще до повномасштабки. У січні 2016 року закінчила медичний коледж в місті Ківерці. Рік працювала медичною сестрою в терапевтичному відділенні. Коли знайомий з ТЦК запропонував роботу у 80-ці, підписала контракт.

Було страшно, я не знала, що зі мною буде. На той час я була дуже молода, мені був тоді 21 рік, напевно, чи 20 ще. Уже хотіла навіть відмовитися від цієї затії, але мені було дуже соромно, бо я пообіцяла одному військовослужбовцю, Івану Терешку. Він тоді відбирав мене в нашу бригаду, і я вже йому пообіцяла. І мені було стидно порушити своє слово,
– пригадала дівчина.

За контрактом вона служила до 2018-го. Іван Терешко загинув під час повномасштабної війни.

Павло хотів бути військовим з дитинства. Відслужив строкову, був мобілізованим під час АТО. Та в цивільному житті себе не знайшов і повернувся на контракт. У 2017 році вирішив закінчити з військом, роздав спорядження.

24 лютого 2022 року повернуло на службу обох. Тоді й стали одним екіпажем медеваку. А загалом Ганна і Павло познайомилися у 2017 році під Пісками.

Я завжди всім розказую, що нас війна познайомила. Сподіваюсь, що не розлучить,
– говорить чоловік.

Подружжю спокійно працювати разом, вони впевнені одне в одному. Іноді допомагали і росіянам. Кажуть, що ставляться до них передусім як до обмінного ресурсу.