Незалежність на українських землях була ще у XVIII столітті: як Миньковецька держава випередила час і хто її заснував

Наприкінці XVIII століття на території сучасної Хмельницької області виникло унікальне державне утворення, яке випередило свій час на десятиліття. Миньковецька держава стала спробою створити справедливе суспільство в серці кріпосницької імперії.

У 1791 році польський шляхтич Ігнацій Сцибор-Мархоцький зробив те, що здавалося неможливим: проголосив незалежність своїх маєтків на Поділлі та створив власну державу з центром у містечку Миньківці. Цей експеримент став одним із найцікавіших прикладів соціального новаторства в українських землях.

Хто такий Ігнацій Сцибор-Мархоцький

Він народився у середині XVIII століття у шляхетській родині на Поділлі. Дитинство його було непростим: рано втративши батьків, виховувався у дядька, який намагався зробити з нього або священник, або військового. Проте Ігнацій обрав свій шлях — шлях просвітника та реформатора.

Після навчання у Львові та служби у пруському, а згодом польському війську, Мархоцький оселився у Меньківцях, які отримав у спадок після тривалої судової боротьби. Саме тут він реалізував свої ідеї, натхненні європейським Просвітництвом, античністю та ідеями Вольтера і Руссо. Миньковецька держава існувала на Поділлі (сучасна Хмельницька область), з центром у містечку Миньківці та охоплювала 18 навколишніх сіл.

Держава з усіма атрибутами

Миньковецька держава мала всі ознаки суверенного утворення: чітко окреслені кордони з межовими знаками, власну судову систему, базовану на ідеях просвітництва, та навіть внутрішню валюту для торгівельних операцій.

Правосуддя здійснювалося через багаторівневу судову систему, де особисто Ігнацій Сцибор-Мархоцький розробляв законодавчі акти. Основою правової системи стало римське право, адаптоване до місцевих умов.

Революційні реформи

Найрадикальнішим кроком Сцибор-Мархоцького стало повне скасування панщини. У 1804 році Мархоцький видав "Закон землеробів", який скасовував кріпосне право на його землях — майже за півстоліття до офіційного скасування в Російській та Австрійській імперіях! Замість кріпосної залежності він запровадив систему чиншу — фіксованого грошового платежу, що миттєво змінило життя тисяч селян. За 100 сажнів землі треба було платити 1 карб. 4 коп. податку.

Економічне диво на Поділлі

Економіка мініатюрної держави вражала різноманітністю. Тут працювали друкарні, текстильні фабрики, паперові мануфактури, виробництва селітри та карет. Місцеві ремісники випускали цеглу, борошно з власних млинів, а винороби славилися далеко за межами Поділля. Продукція миньковецьких мануфактур експортувалася на регіональні ярмарки та до портів Чорного моря, забезпечуючи державі стабільні доходи.

Культурний розквіт

Сцибор-Мархоцький приділяв велику увагу культурному розвитку. У Меньківцях діяли парафіяльні школи, друкарня, музичний оркестр. Тут уперше в Україні надрукували польською мовою "Гамлета" Шекспіра. Щороку відзначалося свято обжинків, натхненне античними традиціями. Навіть дороги прикрашали фруктові та декоративні дерева, створюючи неповторний ландшафт.

Ексцентричність чи геніальність?

Мархоцький був не лише реформатором, а й справжнім ексцентриком. Він носив тогу, влаштовував античні свята, особисто перевіряв рішення суду, розробив власний поховальний обряд. Графа неодноразово намагалися зупинити імперська влада і заздрісні сусіди, але громада Меньківців завжди ставала на його захист.

Кінець утопії

Попри підтримку місцевого населення та частини духовенства, Миньковецька держава стикнулася з жорстким опором імперської влади. Церковна та світська еліта не могла змиритися з існуванням альтернативної моделі суспільного устрою. Ігнацій Сцибор-Мархоцький зазнав переслідувань і був ув'язнений. Після смерті Мархоцького 1827 року його спадкоємці не змогли втримати "державу" — маєток відібрали, а родину переслідували за участь у польських повстаннях. Проте досвід Меньковецької держави — це яскравий приклад того, як навіть у найтемніші часи можна було створити острівець свободи, справедливості та людяності.