Люди буквально світяться і це не теплове випромінювання: що з'ясували дослідники

Багато земних істот можуть випромінювати видиме світло, але зазвичай людей до таких не відносили. Та насправді, виключення людини з переліку таких жителів землі, можуть бути не зовсім правильними, пише Scienc Aalert.

Ще 1923 року низка результати низки досліджень показали, що люди випромінюють світло на частотах, які можна було б побачити, якби вони не були занадто слабкими для сприйняття нашим зором. Тобто, від народження та до самої смерті людина буквально світиться. У виданні зазначають, що це, безумовно, суперечливе твердження, але можливо, що виявлення таких «біофотонів» може розповісти дещо про те, що відбувається під шкірою людини.

У новому дослідженні група вчених під керівництвом біолога Хейлі Кейсі з Університету Алгома в Канаді вивчила надзвичайно слабке світіння однієї конкретної тканини – людського мозку. Дослідники ретельно зафіксували слабке світіння мозку ззовні черепа і виявили, що воно змінюється залежно від того, що робить цей орган.

Вчені вважають, це відкриття відкриває захопливі можливості для оцінки здоров’я мозку. Хоча саму техніку такої перевірки ще не напрацювали, але вона вже отримала назву – фотоенцефалографія.

«Як перше підтвердження концепції, що надслабке випромінювання фотонів (UPE) з людського мозку може слугувати показником для відстеження функціонального стану, ми виміряли та схарактеризували їх кількість над головами учасників, коли вони відпочивали або виконували завдання на слухове сприйняття. Ми продемонстрували, що сигнали UPE, які походять з мозку, можна відрізнити від фонових вимірювань фотонів. Крім того, наші результати свідчать, що для заданого завдання кількість UPE може досягти стабільного значення», — пишуть дослідники у своїй статті.

Все у Всесвіті, що тепліше абсолютного нуля, зокрема й люди, випромінює інфрачервоне випромінювання, яке називають тепловим випромінюванням. Однак UPE відрізняється від теплового випромінювання. Адже UPE випромінюються в діапазоні хвиль, близьких до видимого світла, і є результатом випромінювання фотонів електронами, які втрачають енергію. Вказано, що це нормальний побічний продукт метаболізму.

Кейсі та її колеги прагнули остаточно відрізнити UPE мозку від фонового випромінювання та визначити, чи демонструють вони закономірності, які відповідають різним рівням мозкової активності. Дослідники помістили кожного з учасників експерименту в темну кімнату. На голову людям надягали шапочку для електроенцефалографії (ЕЕГ), аби контролювати активність мозку. Навколо учасників дослідження розмістили фотопомножувальні трубки для реєстрації будь-яких світлових випромінювань. Це надзвичайно чутливі вакуумні трубки, які можуть виявляти навіть найслабше світло. Після цього учасників записували в стані спокою та під час виконання завдань, пов'язаних зі звуком, аби їх можна було виконати у темряві. 

Результати показали, що UPE є реальними і вимірюваними навіть ззовні голови учасників. Ба більше, вчені з’ясували, що існує чітка кореляція між вихідними даними UPE та активністю, зареєстрованою шапкою ЕЕГ.

На думку вчених, у майбутніх роботах можна було б дослідити, як нейроанатомія може впливати на вихідні дані UPE, а також як різні види діяльності проявляються у їх паттернах, а не лише у двох станах – спокої та активності мозку.

Сьогодні також невідомо, чи має кожна людина свій «відбиток» UPE, який потрібно було б записати як базовий рівень для вимірювання аномальної активності.

«Ми розглядаємо поточні результати як демонстрацію концептуальної доказовості того, що патерни сигналів UPE, отриманих з людського мозку, можна відрізнити від фонових світлових сигналів у затемнених умовах, попри дуже низьку відносну інтенсивність сигналу. Майбутні дослідження можуть досягти успіху у використанні вибраних фільтрів та підсилювачів для відсіювання та посилення характеристик сигналів UPE від здорових та хворих мозків», — пишуть дослідники.

Нагадаємо, вчені під час одного з недавніх експериментів виявили «новий відтінок», який, як стверджується, не схожий ні на що з того, що люди бачать щодня. Колір, який отримав назву «Оло», описують як інтенсивно насичений зеленувато-блакитний, отриманий за допомогою нової техніки, яка стимулює фоторецептори ока нетрадиційним способом.