«Неефективність» США, «слабкість» Ізраїлю та «стратегічна вигода» Москви. Пропаганда — про ізраїльсько-іранське протистояння
13 червня Ізраїль завдав авіаударів по ядерних об’єктах і військовій інфраструктурі Ірану, що призвело до загибелі високопоставлених іранських командирів і цивільних жертв. Іран відповів хвилями ракетних і дронових атак на ізраїльську територію, спричинивши смерті й поранення мирних людей і руйнування в Тель-Авіві й інших містах. Ця взаємна ескалація, підкріплена заявами Ізраїлю про необхідність зупинити ядерну програму Ірану та погрозами Тегерана про «жорстку відплату», викликала реакцію російських пропагандистів.
Російська пропаганда, зокрема через прокремлівські телеграм-канали, використовує конфлікт Ізраїлю та Ірану для просування власних наративів, протиставляючи «неефективність» США, «слабкість» Ізраїлю та «стратегічну вигоду» Москви. Аналізовані пропагандистські телеграм-канали інтерпретують конфлікт, приписуючи Росії роль «єдиного розумного посередника» та висміюючи західну політику, одночасно проєктуючи власні дії в Україні на близькосхідну кризу.
«Американці не хочуть другого Афганістану, але… вступають у гру»
Ескалація стала для деяких пропагандистів приводом написати про «немічного» Трампа: збирався «приборкати» Путіна, а навіть «ручного» Нетаньяху не може втримати; обіцяв завершити війни, а вони тільки розгоряються.
«Цікавий момент щодо крутості Трампа… Як Трамп зможе домовитися з Путіним про мир чи змусити Зе підписати мирну угоду, якщо він навіть ключового союзника — Ізраїль — утримати від нової війни не в змозі?! Адже відсутність нових воєн — ключова передвиборча обіцянка Трампа», — писали у проросійському телеграм-каналі на 440 тис підписників.
Також писали про те, наскільки неефективною є поточна політика Білого дому в його миротворчих кроках на Близькому Сході. Мовляв, тільки Трамп може «дозволити собі пропонувати малореальну угоду, а потім говорити: ми були за мир» (із того ж анонімного телеграм-каналу).
У каналі на 1,1 млн підписників також писали про пасивну роль Штатів: «Американці не хочуть бути втягнуті до свого “СВО” чи другого Афганістану, їм більше подобається роль сценаристів і режисерів».
Але після слів Трампа про те, що США мають «повний і тотальний контроль над повітряним простором Ірану» та знають місцеперебування іранського верховного лідера, пропагандисти змінили риторику. Мовляв, Штати «вступають у гру цього тижня»: «Ізраїль та США поставлять рулити в Ірані родину Шаха, яка повністю контролюється Ізраїлем і буде маріонетковим елементом. Прямо те саме, що хотіли зробити росіяни у 2022 році з Україною, повернувши Януковича (до речі, такий варіант ще залишається)».
«Москва — єдиний притомний арбітр між Тегераном і Тель-Авівом»
За версією проросійських телеграм-каналів, на фоні пасивності Білого дому Москва перебирає ініціативу Вашингтона: «Москва бере на себе функцію посередника на тлі загострення між Ізраїлем та Іраном. Захід у цій ситуації опиняється в ролі того, хто наздоганяє: США намагаються загальмувати месопотамську хвилю, поки не впала європейська стійкість і українська “стіна” почала тріщати» (з анонімного телеграм-каналу на 442 тис. підписників).
Маніпулятори також писали, що Трампу не вдається вести геополітичну гру на декількох континентах одночасно, а от Путіну це нібито під силу; але за роль «медіатора» він вимагатиме певні преференції, зокрема у війні проти України: «Сценарій протистояння на два фронти Штати не потягнуть. Росія, маючи добрі стосунки з Іраном і зберігаючи конструктив з Ізраїлем, є єдиним гравцем, здатним виступити посередником — за умови готовності США до зустрічних поступок. З боку РФ як зустрічні умови може йтися про пом’якшення санкційного тиску, інтенсифікацію відновлення двосторонніх відносин, поступки за українським напрямом» (з анонімного телеграм-каналу на 780 тис. підписників).
У деяких пропагандистів рівень ескалації сторін викликав захоплення, дехто навіть закликав повторити такі ж удари, тільки по Україні: «Ізраїль розбомбив будівлю державної телерадіомовної компанії Ірану IRIB. Момент удару потрапив у прямий ефір! А ось у Салорейху, наприклад, телемарафон віщає 24/7 із самого початку війни. І ні, я ні на що не натякаю. Ну, хіба трохи» (з телеграм-каналу на 507 тис. підписників).
«Нетаньяху бере приклад із Зеленського»
У каналі з 1,1 млн підписників поширювали конспірологічне пояснення, чому Ізраїль в умовах воєнного стану закрив кордони країни, а люди не залишають великі міста. Мовляв, точно як і в Україні, Ізраїль намагається використати власне населення як «живий щит», а Нетаньяху, як і Зеленський, зможе «хайпити» на смертях цивільних: «Ізраїльська влада повністю копіює дії України в кейсі закриття кордонів. Чим більше людей у містах, тим більше жертв серед мирних, що дає можливість Ізраїлю хайпити на крові».
Очільник Ізраїлю, за їхньою версією, перейняв у свого українського колеги не лише кровожерливу тактику знищення власного цивільного населення заради медійного ефекту, а й нібито зловживає війною, щоб не втрачати владу. Приміром, у каналі-мільйоннику писали: «переговори в кулуарах продовжуються, але Нетаньяху проти, оскільки завершення війни може позбавити його влади (прямо як Зе, який залежить від війни)».
«Це вам не з Газою воювати: “Залізний купол” втомився»
Окремою темою у проросійських телеграм-каналах є влучання сторін по об’єктах супротивника — з явною симпатією до Ірану. Зокрема, писали про «неспроможність» Ізраїлю повністю відбивати всі іранські атаки. Зокрема, у телеграм-каналі на 507 тис. підписників ішлося про те, що «хваленого ізраїльського “Залізного купола” й інших оборонних систем, посилених допомогою американських, явно не вистачає для того, щоб захистити від ракетних ударів навіть урядові будівлі, військові об’єкти й інші критичні цілі. При цьому Ізраїль витрачає на оборону навіть не 5% ВВП, як цього вимагає від країн ЄС керівництво НАТО, а 8—9%».
Також на цих ресурсах постили відео з влучанням іранських ракет у цивільні цілі в Ізраїлі з глумливими підписами на кшталт «ізраїльська система ППО втомилася». У каналі на 440 тис. підписників також писали на військову «міць» Ірану: «Воювати з Іраном — це вам не беззахисну Газу бомбити. Тут як із Газою не проканає. Ракет в Ірану не на 2—3 дні».
Російські «воєнкори»-пропагандисти артикулюють підтримку Ірану, розглядаючи його як стратегічного партнера у протистоянні Заходу. Наратив «ворог мого ворога — мій друг» показує ідеологічну та геополітичну близькість Москви й Тегерана, спираючись на двосторонні угоди та спільну боротьбу проти США та їхніх союзників. Російська пропаганда використовує конфлікт для посилення антизахідних настроїв серед російської аудиторії, водночас критикуючи власне військо за неефективність. Це створює парадокс: підтримка Ірану поєднується з визнанням слабкості Росії.
«Ворог мого ворога — мій друг»
Російські пропагандисти й автори російських телеграм-каналів, на відміну від проросійських телеграм-каналів, орієнтованих на українську аудиторію, які приписували Кремлю роль рівновіддаленого «медіатора», спонукали свого російського читача чітко визначитися: «Ми за кого — за Іран чи за Ізраїль? Зрозуміло, за Іран. Ми ж у Сирії воювали пліч-о-пліч. Ворог мого ворога — мій друг. Іран — непримиренний і важливий ворог Англії й Америки та взагалі Заходу, як і ми сьогодні. Ну і головне — Договір про всеосяжне стратегічне співробітництво Москви та Тегерана. По ньому Росія не повинна надавати допомогу ворогові Ірану. Ми слова дотримуємося» (з телеграм-каналу на 836 тис. підписників).
«Москва втрачає союзника»
Автор каналу на 517 тис. підписників припускав, що цей виток ескалації може обернутися для Кремля плачевно, адже, по-перше, підриває політично-військову вісь Москва-Тегеран, по-друге, надає невизначеності південнокавказькому співробітництву, по-третє, вдаряє по БРІКС. Загалом, за версією пропагандиста, напад на Іран може боляче ударити по Росії: «Якщо уявити, що Ізраїлю за підтримки США та Заходу вдасться домогтися зміни політичної орієнтації Ірану, замість союзника в Євразії Москва може знайти опонента, суперника чи навіть провідника західних інтересів, як це було в епоху правління шаха Рези Пехлеві. Але навіть якщо цього не станеться, військова операція проти Ірану ставить під удар численні енергетичні, транспортні та логістичні проєкти за участю ісламської республіки. Один із них — міжнародний транспортний коридор (МТК) “Північ — Південь”, частина якого проходить територією Ірану (цей маршрут називають альтернативою Суецькому каналу). Стають невизначеними перспективи механізму шестисторонньої співпраці на Південному Кавказі у форматі “три плюс три” (Росія — Туреччина — Іран та Азербайджан — Вірменія — Грузія), а також співробітництво Росії та Ірану на Каспії. І нарешті атака на Іран — це й чутливий удар по БРІКС, членом якого нещодавно стала ісламська республіка».
«Ізраїль досяг за кілька днів того, чого Росії не вдалося за кілька років»
Зіставлення дій Ізраїлю в Ірані з невдачами Росії в Україні слугує для деяких російських провоєнних блогерів інструментом самокритики. Ці автори порівнюють наступальну тактику Ізраїлю та Росії, підкреслюючи безсильність Москви та нераціональність її втрат щодо досягнених результатів: «Ізраїль брав участь в операції проти Ірану кілька днів — Росія бере участь в операції проти України кілька років. Ізраїльська авіація без втрат бомбардує іранські об’єкти та має повне панування у повітрі — російська авіація втрачає літаків більше, ніж виробляє за період проведення операції. Ізраїльські спецслужби діють в Ірані як у себе вдома. Діяльність російських спецслужб в Україні фактично не спостерігається. Ізраїль завдає ударів по іранських телеканалах — Росія не в змозі зупинити роботу українського телебачення» (з телеграм-каналу на 252 тис. підписників).
Своє захоплення діями ізраїльських льотчиків не приховує автор каналу з 260 тис. підписників і пише про неспроможність повітряно-космічних сил Росії демонструвати хоча би наближені результати: «Ізраїльські льотчики діють на гігантській відстані від своєї країни від 1500 км за допомогою дозаправки в небі над територією інших країн, тоді як ВКС (Повітряно-космічні сили — “ДМ”) не можуть розібратися з Харковом, Запоріжжям, Херсоном і Сумами, які розташовані прямо біля кордонів РФ».
Ще один блогер зі 112-тисячною аудиторією пише, що Росія за час повномасштабного вторгнення не змогла ліквідувати жодного високопоставленого українського військовика, а Ізраїль робить подібне регулярно та часто: «навіть імена іранських генералів не мають сенсу запам’ятовувати, вони живуть менше, ніж штурмовики “Шторм Z”. Поки що стратегія знищення військових керівників приносить Ізраїлю добрі результати. Іран на очах втрачає боєздатність і бажання відповідати на удари. Чому ми не робили цього 3,5 року щодо керівників СБУ, ЗСУ, ГУР?».
Отже, на українську та західну аудиторію Кремль просуває тези про те, що Москва є нейтральним медіатором, який прагне деескалації. Цей образ спрямований на легітимізацію Росії як глобального гравця, що нібито сприяє миру, і відвертає увагу від її агресії в Україні. Натомість провоєнні блогери, орієнтовані на внутрішньоросійську аудиторію, підтримують Іран, нагадуючи про стратегічне партнерство Москва — Тегеран і принцип «ворог мого ворога — мій друг». Вони пишуть успіхи Моссаду й протиставляють ефективність ізраїльських ударів російським невдачам в Україні.
Така розбіжність у наративах зумовлена різними цілями: для зовнішньої аудиторії Росія прагне виглядати миротворцем, щоб послабити міжнародний тиск, тоді як для внутрішньої — підкріплює антизахідну риторику та виправдовує союз з Іраном, відвертаючи увагу від власних провалів.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування ідей та створення якісних матеріалів, просувати свідоме медіаспоживання і разом протистояти російській дезінформації.
