Провів 6 років у радянських тюрмах: хто такий генерал Василь Кук, якого хочуть увічнити у назві військової бригади

21 окрема механізована бригада оголосила про початок громадського обговорення пропозиції присвоїти їй почесне найменування на честь видатного українського військового діяча — генерала Василя Кука. Цей крок має на меті вшанувати пам’ять одного з найвизначніших командирів Української повстанської армії, який присвятив своє життя боротьбі за незалежність України.

"Телеграф" дізнався історію життя та діяльності Василя Кука, людини, яка стала символом незламності українського визвольного руху ХХ століття. Далі про нього докладніше.

Василь Кук: останній командир Української повстанської армії

Василь Степанович Кук — видатний український військовий діяч, який став останнім головнокомандувачем Української повстанської армії після загибелі Романа Шухевича у 1950 році. Його життя — це історія безкомпромісної боротьби за свободу України в найтемніші часи ХХ століття.

Ще до війни Кук активно долучився до національно-визвольного руху, був членом Організації українських націоналістів (ОУН) і неодноразово потрапляв у польські в’язниці за свою проукраїнську діяльність. Після початку Другої світової війни він очолив одну з провідних похідних груп ОУН, яка мала завдання відновити українську державність у Києві. Хоча групу було заарештовано німецькою поліцією, Куку вдалося втекти та продовжити боротьбу.

У 1942 році Василь Кук очолив діяльність ОУН на центрально-східних і південних землях України, а навесні 1943 року став командиром УПА-Південь. Він відомий як організатор найбільшого бою УПА проти військ НКВД під Гурбами у квітні 1944 року.

Після загибелі Романа Шухевича у 1950 році Кук був обраний головнокомандувачем УПА, провідником ОУН в Україні та головою Генерального секретаріату Української головної визвольної ради. Він намагався перенести центр опору з західних областей на схід, розуміючи, що боротьба у нерівних умовах стає дедалі важчою. Проте 23 травня 1954 року Василя Кука разом із дружиною Уляною викрили й заарештували працівники КДБ, використавши зраду одного з колишніх підпільників.

Шість років Кук провів у радянських тюрмах у повній ізоляції, але не зламався і не зрадив ідеалів української незалежності. Після звільнення він прожив ще багато років у Києві. Василь Кук був єдиним із дев’яти генералів УПА, хто дожив до відновлення незалежності України. Помер у Києві 9 вересня 2007 року, залишивши по собі яскравий слід в історії українського визвольного руху ХХ століття.