EUDR: як Україна може перетворити регуляторний тиск на конкурентну перевагу

Коли 30 грудня 2025 року набуде чинності новий Регламент (ЄС) 2023/1115, відомий як EUDR (EU Deforestation Regulation), український агроекспорт зіткнеться з найбільшою регуляторною революцією за останні десятиліття. Але саме цей момент може стати переломним для нашої галузі — не як загроза, а як унікальна можливість переформатувати відносини з європейським ринком.

Українське вікно можливостей

Європейська комісія включила Україну до переліку 28 країн з низьким рівнем ризиком знеліснення «low risk». Цей статус — не просто бюрократична формальність. Він означає, що українські поставки перевірятимуть лише в 1% випадків, тоді як продукція з Бразилії та Аргентини може підлягатиме контролю до 9% від всіх поставок. Математика тут проста: менше перевірок = менші витрати на відповідність та швидший доступ до ринку.

Ця перевага стає особливо відчутною на тлі позицій України на європейському соєвому ринку. Забезпечуючи 45% ринку соєвої олії ЄС з обсягом €2,5 млрд у 2024 році (зростання на 78% з 2021), Україна вже є незамінним постачальником. Тепер регуляторна перевага може додати до цього ще й конкурентний бонус, якщо цим правильно скористатись.

Але найціннішим активом стає можливість отримувати преміальні ціни. Сертифікована соя торгується на $10-15 за тонну дорожче звичайної, а з урахуванням українських обсягів експорту навіть така невелика надбавка генерує додаткові $25-50 млн доходу галузі щорічно. Паралельно відкривається доступ до зеленого фінансування: ESG-кредити під 3,5–5,0% — що є на 30–50% нижчими за звичайні ставки в гривні, можуть заощадити українським компаніям $50-100 млн на обслуговуванні боргу.