Залізнична вантажна логістика в Україні — як кнопкова Nokia у цифровому світі

Ми надсилаємо посилки через поштомати, у кілька дотиків на смартфоні купуємо квитки на концерт, бронюємо готелі та отримуємо офіційні довідки з «Дії», проте перевезення вантажів залізницею у нас досі організовуються за допомогою телефонних дзвінків, паперів і нескінченних нарад.

На тлі фантастичного стрибка України зі 102-го на 5-те місце у світовому рейтингу ООН за рівнем розвитку цифрових послуг (про що повідомив віцепрем'єр Михайло Федоров), ключова для економіки сфера залізничної логістики досі живе за стандартами минулого століття. Така модель організації перевезень технологічно вичерпала себе, і це шкодить усій економіці країни, стримуючи розвиток бізнесу, експортного потенціалу та інфраструктури.

Проте всі доводи щодо критичної потреби в цифровізації залізничних вантажоперевезень незмінно наштовхуються на контраргумент топменеджерів «Укрзалізниці»: «Відчепіться від УЗ, ми давно цифровізувались, у нас уже 20 років є ІТ-система, яка працює!» Так, вона працює. Але називати це «цифровізацією» — те саме, що казати: «Я ж маю мобільний телефон», тримаючи в руках кнопкову Nokia 3310. Так, ця модель виконує базові функції звʼязку: дзвонить, надсилає SMS. Та чи спроможний цей пристрій дати доступ до хмарних сервісів, соцмереж, банківських застосунків, пошти, документів, забезпечити участь у Zoom-нараді або бути частиною системи «розумного будинку»? 

Різниця між кнопковим телефоном і смартфоном — не просто в дизайні чи кількості функцій, це різні покоління технологій і різна філософія користування. Кнопковий телефон — ізольований пристрій, який має обмежений функціонал і не синхронізується з іншими гаджетами. Натомість смартфон — частина цифрової екосистеми: він синхронізується з іншими пристроями, хмарними сервісами, постійно оновлюється та дає можливість встановлювати все нові додатки для організації роботи, платежів, навігації, комунікації, розваг тощо.