Помер Ігор Калинець: біографія видатного українця, який не прогнувся під радянську владу

Ще у школі він любив літературу. Його вчителька схвально оцінювала перші проби пера свого учня і навіть давала читати заборонених радянською владою авторів.

Школу Ігор Калинець закінчив у 1956 році зі срібною медаллю. Згодом він вступив на філологічний факультет Львівського університету.

Після закінчення, з 1961 по 1972 рік, працював у Львівському обласному державному архіві.

Радянська влада засудила за участь у дисидентстві

Хлопець брав участь у дисидентському русі. Через це 11 серпня 1972 року його засудили до 6 років ув'язнення суворого режиму у Пермських концтаборах.

Також його відправили на 3 роки у заслання, яке він відбував разом із дружиною Іриною Стасів-Калинець на Забайкаллі.

Радянські слідчі на 25 сторінках доводили, що нібито творчість Калинця "становлять велику загрозу існуванню радянської влади та монолітності СРСР".

В ув'язненні працював токарем і кочегаром. Мучився, але не каявся – і радий з того, бо чую, що лишився людиною. Поезія допомогла вистояти і в перший, і в другий періоди (ув'язнення та заслання). Зумів зберегти все написане,
– писав Ігор Калинець в автобіографічній примітці до збірки поезій "Пробуджена муза".

"Я націоналіст від народження"

До Львова йому вдалося повернутися у 1981 році та влаштуватися на роботу у Львівську наукову бібліотеку імені Стефаника.

З 1987 року брав участь у виданні самвидавного журналу "Євшан-зілля", а згодом став його редактором.

Пізніше Калинець працював у Міжнародному інституті освіти, культури та зв'язків з діаспорою при Львівському політехнічному інституті.

Я націоналіст від народження, я виріс у такому націоналістичному, патріотичному оточенні. І весь час для мене націоналістичний, бандерівський, партизанський рух, звичайно, був і є дуже близьким. Я хотів би, щоб була така партія, такого типу – ОУНівська,
– розповідав поет.

Творчий доробок та інша діяльність Ігоря Калинця

Творчість Калинця поділяють на хронологічно до ув'язнення та після. У його творчому доробку такі книги як "Вогонь Купала", "Пробуджена муза", "Невольнича муза", "Тринадцять аналогій". Останню у 1991 році, коли вона побачила світ, відзначили Державною премією імені Тараса Шевченка.

Є також у доробку Калинця вірші з циклу "Книжечка для Дзвінки", які школярі вивчають у школі. Це не єдине, що він писав для дітей – були також книжки з казками та поезіями "Казки зі Львова", "Про дівчинку і квіти", "Дурні казки", "Пан Ніхто: Довга казка", "Таке собі та інше", "Данка і Крак тощо.

Деякі його книги активно поширювалися у країнах із великою українською діаспорою, зокрема, у Казахстані, Канаді, США, Аргентині.

Мій час, однак, був поділеним на певні фази. 60-і роки до арешту 1972 року – це був період "пробудженої музи". Я тоді писав переважно для самвидаву, інколи мої твори потрапляли за кордон. Тобто це час певного бунтарства, митця в опорі. Якщо не митця, то, принаймні інтелігента. Наступний час моєї біографії – то час "невольничої музи". Я потрапив на дев'ять років в ув'язнення. Цей час має інший присмак, бо я хоч залишався у табірному опорі, але там вже були свої правила і особлива поведінка. І в поезії знайшовся інший спосіб, бо я зважав на цензуру, і в мене, в основному, превалюють підтексти. Аби не дати підстав знищити, конфіскувати те, що я написав… Третій період мого часу – це мовчанка. Я змовк як поет. 1981 року я вирішив більше не повертатися до поезії. Чому? Бо мені вже було нецікаво… Час мовчанки тривав до 1987 року. Ув'язався у громадське життя… Зрештою став письменником для дітей... Я мушу бути цікавим не тільки комусь, а перш за все собі… Звісно, я завжди був серед тих, хто боровся за незалежність України, і, незважаючи на свій пасивний стан, я духовно, серцем разом з молодими революціонерами, з нашими вояками,
– ділився Ігор Калинець.

За своє життя він став:

• кавалером орденів Князя Ярослава Мудрого (2008) і Свободи (2009),
• лауреатом премії імені Івана Франка (1977), лауреатом Державної премії України імені Тараса Шевченка (1992), премії імені Василя Стуса (1992), Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди (2017).
• народним поетом України (2022).

Цікавим фактом із життя Калинця є те, що він разом із дружиною знайшов могилу поета Богдана-Ігоря Антонича у Львові, який був його улюбленим поетом.