Аромати Стародавнього Риму: чим пахло на вулицях столиці могутньої імперії

Брязкіт арени, метушня Римського форуму, величні храми, римська армія в червоному з блискучими щитами та обладунками — коли люди уявляють Стародавній Рим, вони часто думають про його видовища та звуки. Однак ми знаємо набагато менше про запахи античного Риму. Звісно, ми не можемо повернутися в минуле і понюхати, але літературні тексти, фізичні залишки будівель, предмети та екологічні докази (такі як рослини та тварини) можуть дати цінні підказки. То чим же міг пахнути Стародавній Рим?

Про це пише Phys.org.

Сморід від трупів та випорожнень

Відверто кажучи, Римські вулиці частіше за все відверто смерділи. Можна припустити, що в багатьох районах Рим був брудним містом. Власники не часто підключали туалети до каналізації, побоюючись гризунів або смороду. Римські каналізаційні системи були більше схожі на зливові стоки, відводячи воду з громадських місць.

Вміст «нічних ваз» викидали у вигрібні ями. А спеціальні люди збирали з домашніх вбиралень та вигрібних ям фекалії для добрив, а сечу — для обробки тканини. Це стосувалося лише тих, хто міг дозволити собі жити в будинках, але багато хто жив просто неба або у тісних комірках, ледве пристосованих для сну.

Постійний неприємний запах йшов від тварин та їхніх випорожнень. Міські пекарні самостійно мололи борошно і використовували для цього млини, які обертали мули чи осли.

Додайте сюди запах в’ючних тварин та худоби і ви отримаєте перше уявлення про аромати Стародавнього Риму. Археологи вважають, що знайдені у Помпеях великі «перехідні камені», імовірно, допомагали людям уникати нечистот на вулицях.

До того ж утилізація трупів, як тварин, так і людей, не була якось «стандартизована», тож якщо люди не могли чи не хотіли поховати свого родича, вони могли залишити мертве тіло посеред вулиці. Тож тіла, що гниють просто неба, були звичайним видовищем у Римі. Светоній, наприклад, писав про собаку, яка принесла відрубану людську руку до обіднього столу імператора Веспасіана.

Дезодоранти та гігієна

Без сучасних ароматизованих засобів гігієни та звички щоденно митися стародавні римські поселення мали б пахли брудними тілами. Але навіть у ті далекі часи вже існували рецепти зубних паст і дезодорантів.

Але на відміну від сучасної парфумерії, античні дезодоранти частіше потрібно було жувати або пити. Вважалося, наприклад, що для усунення неприємного запаху пахв потрібно пити відвар кореня розторопші у вині.

Ви можете здивуватись, але славетні римські лазні були дуже далекі від сучасного розуміння гігієни. У невеликій ванні, наприклад, могли одночасно купатися 8-12 людей.

І хоча римляни мали мило, але для особистої гігієни частіше використовували ароматизовану оливкову олію. Нею змащували тіла, а потім, під час купання, зішкрібали цей жирни шар зі шкіри спеціальним бронзовим інструментом — стригілем. І через те, що олія не розчиняється у водя, у стоках лазень, імовірно, було досить брудно.

Екзотичні парфуми

Римляни також користувалися парфумами та пахощами. Винайдення склодувного виробництва наприкінці I століття до нашої ери зробило доступними скляні флакони для парфумів, які зараз часто знаходять під час археологічних розкопок. Тваринні або рослинні жири насичували ароматами троянди, кориці, ірису, ладану та шафрану.

Римська імперія в ті часи була дуже могутньою та багатою, тож могла собі дозволити постачати спеції з Індії. У центрі Риму були склади для перцю, кориці та мирри. Дослідниця Сесілі Бронс зазначає, що навіть статуї богів для шанування могли парфумувати ароматизованими оліями.

Столиця Римської імперії пахла людськими відходами, димом, гниллю, кремацією, їжею, парфумами та багатьма іншими речами. Для сучасної людини це звучить жахливо, але римляни тих часів не надто скаржилися. Можливо, як припускав історик Невілл Морлі, для них ці запахи були запахами дому або навіть символом величі цивілізації.