Маніпуляції під час повітряних тривог: хто заробляє на страху українців. Сергій Міхальков у подкасті «Медіуми»

Адміністратори телеграм-каналів під час повітряних тривог активно заманюють нових підписників. Вони обіцяють «ексклюзивні карти», «секретні маршрути дронів» і «прогнози атак у реальному часі» — але за цим стоїть не піклування, а бізнес-модель. Де паніка — там і прибуток. Хто і як монетизує страх? Як телеграм-мережі використовують тривожні ночі для збільшення трафіку і доходів? Чому після викриття таких схем журналісти стикаються з інформаційним цькуванням? І головне — чому деякі українські посадовці та військові самі легітимізують сумнівні канали, даючи їм інтерв’ю? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Сергієм Міхальковим, дата-аналітиком видання Texty.org.ua.

Підписатися на подкаст «Медіуми» можна на Apple Podcasts, Spotify, SoundCloud, Megogo Audio, NV Подкасти, YouTube Music, YouTube та інших подкастингових платформах.

00:00 «В Україні сильне журналістське ком’юніті»;

04:25 «Податки вони не платять»;

06:00 «Ми побачили в одному телеграм-каналі пост про те, що «ми вам покажемо, куди летить “орешник”»;

07:16 «Такими повідомленнями вони намагаються зібрати аудиторію, щоб потім просувати рекламу»;

10:06 «Якщо офіційні органи влади не підвищуватимуть довіру до своїх каналів комунікації, ми й надалі матимемо проблему з телеграмом»;

14:37 «Пости, спрямовані проти нас, були без можливості залишати коментарі»;

16:06 «Ви відчуваєте, що долучаєтеся до спільноти «обраних» — до тих, хто знає щось надсекретне».

Вадим Міський: Я хотів почати з такого знайомого всім відчуття: повітряна тривога, нічне небо й тиша, яку прорізає звук «шахеда». І ти читаєш у якомусь телеграм-каналі, що летить «шахед» на Київ. Куди саме — дізнайся, натиснувши на це посилання. І людина в паніці натискає на це посилання, далі ще одне, ще одне, ще одне. І зрештою ти вже підписаний на десяток каналів. Нічого конкретного в них немає — якась маячня, реклама, туманні прогнози, азартні ігри рекламують. А хтось у цей момент уже рахує грошики від того, що ти в емоціях, у пориві страху понатискав на всі потрібні посилання.

Сьогодні ми говоритимемо про дуже небезпечну гру телеграм-каналів із нашими емоціями. І про те, чому під час обстрілів зростає не тільки рівень тривожності, а й прибутки адміністраторів деяких телеграм-каналів. Як працюють ці гачки довіри — від різноманітних мап руху «шахедів» по вашому місту до «ексклюзивів» у закритих телеграм-каналах. Сьогодні ми спробуємо розібратися і поговорити, хто за цим стоїть.

«В Україні сильне журналістське ком’юніті»

Вадим Міський: Одне з доволі гучних викриттів останніх тижнів — це було розслідування видання Texty.org.ua, яке розповіло, як популярні телеграм-канали, зокрема канал «Труха», використовують повітряні тривоги як інформаційний привід для того, щоб заманити нових підписників. А після цієї публікації відповідей на незручні запитання не послідувало, зате з’явилися заклики до цькування. Коли це сталося — головреду Texty.org.ua Роману Кульчинському та його дружині надходили певні повідомлення в приват — то за підсумками того дня в коментарі «Детектору медіа» Роман Кульчинський розповів, що поки не отримував жодних погроз. Зараз уже минуло кілька тижнів. Погрози все-таки прийшли від підписників «Трухи», чи як?

Сергій Міхальков: Ні, я також запитував Романа, хто писав, що саме писали. Він казав, що повідомлень не було. Це свідчить про те, яка саме аудиторія у «Трухи» та який вплив вона має на інформаційне поле України — і на своїх читачів.

Вадим Міський: Це дуже цікавий випадок. Для того, щоб захистити себе, дуже сумнівний із точки зору репутації майданчик у телеграмі спробував мобілізувати свою аудиторію, щоб нацькувати її на людей, які зробили про них розслідування. За підсумками — аудиторія не сильно повелася і не нацькувалася, а от багато українських медіа на знак солідарності почали републікувати цей матеріал на своїх сторінках. Тобто, по суті, ефект був зворотний.

Сергій Міхальков: Так. Ми, по-перше, дуже дякуємо за підтримку. По-друге, це свідчить про те, наскільки сильне в Україні журналістське ком’юніті — справжнє, де журналісти, а не ті люди, які працюють у телеграм-каналах «Труха». Попри те, що номінальний власник «Трухи» говорить про те, що «Труха» зараз змінюється, вони починають запроваджувати якісь журналістські стандарти, починають займатися курсами про «фактчекінг та медіаграмотність». А насправді займаються такими справами, як просто дискредитація, образи, апелювання до військових — нібито «військові підтримують “Труху” і ображені на “Тексти” за цей матеріал».

«Податки вони не платять»

Наталія Соколенко: Так, і ці так звані «рефлексії» на матеріал «Текстів» — вони ще й приперчені нецензурною лексикою. Тому мені прямо дуже дивно, як ці «стандарти» поєднуються з такими речами. А мені одразу згадалося, от коли, Вадиме, ти почав розповідати історію про те, як заробляють під час атак «шахедів» — цитата Карла Маркса про те, що підприємець за 300% прибутку продасть рідну матір, пам’ятаєте? Наскільки для них це прибутковий бізнес і чи він взагалі підлягає якомусь регулюванню? Етичному, мені здається, підлягає. А що в нас законодавство на цю тему каже?

Сергій Міхальков: Податки вони не платять. На жаль, ми не можемо вирахувати, скільки взагалі заробляють телеграм-канали, особливо такі великі як «Труха», на основі всієї їхньої мережі. Бо в них там — до 40 каналів, які ми помітили й зафіксували як частину сітки «Трухи». Але ми можемо десь якось робити висновки за ціною реклами. Наприклад, в Україні існують біржі, платформи, які займаються продажем реклами. Вони — посередники, тобто пропонують рекламодавцям, зацікавленим особам, розміщувати рекламу в тих чи тих телеграм-каналах і виставляють цінники. І ми бачимо, що, наприклад, один пост на «Трусі» — ціна від 78 000 до 81 000 гривень.

«Ми побачили в одному телеграм-каналі пост про те, що «ми вам покажемо, куди летить “орешник”»

Наталя Соколенко: Зрозумілий порядок цифр. Великі суми насправді. Тому поговорімо, як вони збільшують свої прибутки саме під час «шахедних» чи ракетних атак, під час повітряної тривоги. Тобто що відбувається? Вони ж не один майданчик використовують. Вони якось примудряються збільшувати трафік саме під час повітряних тривог.

Сергій Міхальков: Так. Як узагалі в нас народилася ідея провести це дослідження? Ми побачили в одному телеграм-каналі пост про те, що «ми вам покажемо, куди летить “орешник”».

Наталя Соколенко: О, Господи…

Сергій Міхальков: І я розумію, що вони не зможуть це показати. Але після цього ми вирішили: що ж це за повідомлення? Навіщо вони там узагалі з’являються? І поряд із такими текстами повідомлень є лінк, куди можна перейти — і потрапляєш на якийсь канал. І ось: повідомлення про те, що «ми вам покажемо», «ми вам розкажемо в реальному часі, куди летить ракета, скільки буде “шахедів”» — і далі посилання. Ми переходимо за ним і бачимо: або це інший телеграм-канал, або канал із тієї ж сітки. Але того, що обіцяють, там немає. Просто ми не дізнаємося, куди летить «шахед».

«Такими повідомленнями вони намагаються зібрати аудиторію, щоб потім просувати рекламу»

Вадим Міський: От дуже цікаво, що з таким меседжем подається ця вся інформація, що це начебто якісь секретні джерела їм повідомляють. Але ж ми не бачимо такого в медіа: зайдеш, наприклад, на сторінки «Української правди» чи «Текстів» — і там немає інформації, звідки й куди летить «шахед». Тому що це певного роду закрита інформація. Щось дозволене — повідомляють Повітряні сили у своїх комунікаційних пабліках. Але, очевидно, або є витоки цієї інформації, або щось інше — тому що все одно широка мережа телеграм-каналів про щось таке пише. І от на цьому багато спекуляцій: що ви, начебто, отримаєте певний «ексклюзив», елітну інформацію, яка не для всіх. Мовляв, вони примудрилися цю інформацію для вас якось вивудити. Тобто певного роду психологічна маніпуляція — і важливо зрозуміти, як це не тільки працює з людьми, а і як це впливає на довіру до тих джерел, які дійсно відповідають за те, що вони поширюють.

Сергій Міхальков: Так, ми зустрічали дуже багато повідомлень, що «тут вам розкажуть щось секретне». Мовляв, це — «людина, яка пов’язана зі Збройними силами України, і вона знає…».

Наталя Соколенко: З Будановим.

Сергій Міхальков: З Будановим конкретно не бачив, але, можливо… Я впевнений, що щось таке точно є.

Наталя Соколенко: «Наш канал читає Буданов» чи «нас інформує Буданов».

Сергій Міхальков: Так, ось щось подібне точно трапляється. І навіть створюються канали, які називаються, наприклад, «Офіційний радар». От головне — кричуща назва, яка буде розповідати: «Ось тут вам покажуть воєнні дії, про атаки». Наприклад, «Повітряний простір України» — це канал, який також належить до сітки «Трухи». Він не називається так, як інші канали «Трухи», бо є сітка, яка називається, наприклад, «Труха Київ», «Труха Єреван», можливо, зараз з’явився «Труха Тегеран».

У них є канал «Повітряний простір України», який дублює інформацію з головних каналів «Трухи» і публікує також про повітряні тривоги, про напрямок «шахедів». Єдине питання — звідки вони беруть цю інформацію? Бо часто телеграм-канали, які позиціюють себе як моніторингові, просто перепощують інформацію з інших каналів, які на цьому спеціалізуються. Але ми в дослідженні зазначили, що не рекомендуємо нікому конкретний канал, який вартий уваги чи довіри, це — питання кожної людини, вона сама обирає для себе джерело інформації. У телеграмі є і хороші канали, але я скептично ставлюся до того, що «Труха» володіє такою інформацією, що вони на цьому спеціалізуються. Ми бачили, що такими повідомленнями вони лише намагаються зібрати аудиторію, щоб потім просувати рекламу.

«Якщо офіційні органи влади не підвищуватимуть довіру до своїх каналів комунікації, ми й надалі матимемо проблему з телеграмом»

Наталя Соколенко: Я видалила телеграм з усіх своїх гаджетів, напевно, роки два тому. І коли мене питають: «Так а як же ти відстежуєш, ховаєшся в підвал чи не ховаєшся?» — я у вотсап підписалася на «Повітряні сили України», на офіційний канал. І на подібні офіційні канали — наприклад, КМДА. Мені здається, що зараз одного каналу цілком достатньо. Але хотілося б почути ваші поради. Люди, яким я раджу відписатися від телеграм, — вони ж не фанати «Трухи», вони бояться за своє життя і хочуть якнайкраще розуміти, що їм робити в певній ситуації. Мені кажуть: «Я коли читаю певний телеграм-канал, то розумію, що мені робити з дітьми — просто виходити в коридор чи вже йти в підвал, або, можливо, планувати ночівлю в метро». Я ж кажу, що читаю ці офіційні канали. Мені важко не погодитися, що там менш деталізована інформація, але вона є. І моя відповідь така: підписатися на офіційні канали — і так діяти. А ваша порада людям, які «запали» на «Труху» й не можуть просто зупинитися, бо вони знервовані, бояться?

Сергій Міхальков: Головне — це довіряти офіційним органам влади, представникам Збройних сил України. Я читаю деякі телеграм-канали, які пишуть про ракетну небезпеку. Але я звіряю з каналами, з джерелами від Збройних сил України — чи є ракетна небезпека, чи ще хтось про це повідомляє, і що саме повідомляє. І просто намагаюся якось звіряти інформацію. Пам’ятаєте, на початку повномасштабного вторгнення українці підвищили рівень довіри до офіційних органів влади? І через деякий час, на жаль, ця підтримка трохи знижується. І цим користуються такі «медіаструктури» як «Труха». Вони починають поширювати свої власні сітки, свої канали, де вам розповідатимуть про ракетні небезпеки. Якщо офіційні органи влади не займатимуться цим питанням — не підвищуватимуть довіру до своїх каналів комунікації, ми й надалі матимемо цю проблему з телеграмом.

Вадим Міський: У нас були випадки, коли окремі представники Збройних сил давали інтерв’ю телеграм-каналам. Що, чесно кажучи, також не дуже позитивно впливає на довіру до офіційних джерел і не навчає людей відрізняти офіційні джерела від різного шлаку, «Трухи» тощо.

Наталя Соколенко: Ми не знаємо, що сталося тоді в тому конкретному випадку, чому цей представник одного з командувань вирішив поспілкуватися саме з телеграм-каналом — так детально. Можливо, в нього була якась мета. Але це заплутує тих, хто вже налаштувався, наприклад, пройти курс з медіаграмотності й відмовитися від телеграм-каналів або й узагалі від цієї платформи. А тут — раз, і якась важлива офіційна особа, особливо під час війни, дає інтерв’ю телеграм-каналу.

Сергій Міхальков: Так, це — своєрідна легалізація цього майданчика. Тут постає питання щодо мотивації військових чиновників, які цим займаються. З одного боку, виникають питання: чому людина, яка безпосередньо пов’язана з «Трухою» — власник, керівник «Трухи» і сітки каналів Максим Лавриненко — відвідує різні державні заходи, спілкується з медіа не лише через телеграм-канал, а й через класичні засоби масової інформації? Йому надають майданчик, таким чином легалізуючи його. Чому військові чиновники намагаються комунікувати з українцями саме через телеграм-канал? Тут або є якесь поєднання (я не стверджую, що це справді так), або ж чиновники просто вхопилися за цю можливість, бо аудиторія там справді велика. Зараз у «Трухи» — 2,8 мільйона читачів, це величезна аудиторія.

«Пости, спрямовані проти нас, були без можливості залишати коментарі»

Сергій Міхальков: Я ще хочу додати: ось ми на початку розмови згадували випадок, коли «Труха» закликала писати Роману Кульчинському образи — і аудиторія цього не зробила. Був і другий випадок — проти нас вони опублікували кілька постів. В одному з них вони просто не встигли прибрати можливість коментувати. Усі інші пости, спрямовані проти нас, були без можливості залишати коментарі.

Наталя Соколенко: Без коментарів? Ой, які боязкі…

Сергій Міхальков: Здається, в другому пості вони не встигли цього зробити. І я встиг зробити скрини. Я бачу, що люди пишуть: «О, виходить, “Труха” знову когось починає “мочити”», або: «Знову якась кампанія». Тобто люди усвідомлюють, що в цьому випадку «Труха» зовсім неправа.

Вадим Міський: Цікаво. Бо в нас був схожий випадок із «Детектором медіа». Ми ж теж часто стаємо героями їхніх цькувальних публікацій. Ну і коментарі, звісно, теж були закриті під такими дописами про «Детектор медіа», або ж їх закривали згодом. Це дозволяє зробити висновок, що така тактика є стандартною.

Сергій Міхальков: Таке враження, що «Труха» розуміє: частина її аудиторії розбирається і помічає ці кампанії проти інших.

«Ви відчуваєте, що долучаєтеся до спільноти «обраних» — до тих, хто знає щось надсекретне»

Вадим Міський: От ще одна річ, про яку хотілося б запитати, — це боти, які використовують для накручування підписників або для їхнього заманювання. Наприклад, коли тобі пропонують підписатися, щоб подивитися, що летить і куди летить саме у твоєму місті, натиснувши на посилання, ти опиняєшся в певному боті. У чому його особливість? Цей бот потім тебе зі своїх «лап» не випускає і шле з певною періодичністю свої повідомлення. Відписатися від нього — неможливо. От розкажіть, будь ласка, що це взагалі за пошесть, як від неї позбутися людям, які вже в це «влипли» і яких ці боти заспамлюють своїми повідомленнями — з закликами підписатися на різноманітну «Труху» на всіх майданчиках?

Сергій Міхальков: Це така проблема, що я свій телеграм досі не можу повністю почистити після цього дослідження. Чому? Бо мені доводилося переходити за багатьма посиланнями, щоби простежити, як від одного каналу до іншого йде маршрут. І ось коли я на початку дослідження бачив пост у «Трухи», що, мовляв, треба перейти за цим посиланням, щоб вам показали, де летить ракета — я переходив. Мені приходило нове посилання: «Підпишіться на інший телеграм-канал». Я переходжу на нього — мені приходить повідомлення: «Підтвердьте, будь ласка, з якого ви регіону, з якого міста». Далі йдуть повідомлення від бота: «Ви українець?» Одне з повідомлень було особливо цікаве: «Ви повинні негайно підтвердити, що ви українець». І ось так — дуже багато різних прийомів.

Що це за боти? Боти — це алгоритми, за допомогою яких платформа взаємодіє з аудиторією. Їх створює адміністратор телеграм-каналу. Навіщо це робиться? По-перше, тут спрацьовують психологічні ефекти. Ви бачите, що вам надходить персональне повідомлення з пропозицією підписатися — і водночас вам кажуть, що ви можете дізнатися якусь секретну інформацію, про яку ніхто інший не знає. І ви відчуваєте, що долучаєтеся до спільноти «обраних» — до тих, хто знає щось надсекретне.

Вадим Міський: Це має працювати на залучення?

Сергій Міхальков: З одного боку — так. З іншого — це використовують саме адміни телеграм-каналів. Як вони це роблять? Вони отримують повну статистику: з якого повідомлення до них приходить аудиторія, на яке саме повідомлення вона реагує. Тобто можна точно вирахувати ефективність реклами — скільки рекламодавець вклав, щоб залучити клієнта, і на яких саме інших телеграм-каналах вони отримали профіт у вигляді нового підписника.

От ви хочете підписатися на якийсь телеграм-канал, умовно, «Дзвінок Трампу», де вам обіцяють розповісти про американську політику. Ви заходите в бота, натискаєте — і поки що не бачите, що вже підписані. Бо вам одразу приходить інше повідомлення — посилання на інший телеграм-канал «Mandarin Media». Ви намагаєтесь підписатися, далі — «insunder ua», і так далі. І ви вже не помічаєте, на який саме перший канал підписалися.

Вадим Міський: Так от, власне, ти вже опиняєшся підписаним на десятки каналів різного шлаку.

Сергій Міхальков: Так. І через деякий час просто бачиш, як твій телеграм наповнений різними каналами.

Що треба робити? Одразу переходити у вкладку в телеграм, де є функція «Заблокувати та видалити» — і видалити цього бота одразу. Потрібно одразу блокувати як відповідь на повідомлення. Бо коли вам надходить посилання в телеграм, там зверху написано, що це адміністратор такого-то каналу — і саме його потрібно одразу блокувати. Бо якщо переходити далі за посиланнями, то можна отримати купу небажаних підписок.

в попередніх випусках подкасту «Медіуми» говорили з Юрієм Табаченком про те, як відзначити сторіччя мовника так, щоб про нього говорила вся країна. Тетяною Трощинською та Данилом Мокриком про те, чи варто публікувати смерть у медіа, Оленою Тараненко про те, як захистити себе від медіатравми, Оксаною Полулях про штучний інтелект, що створює нову реальність, Денисом Зеленовим про роботу соцмереж «24 каналу» і штучний інтелект, Дмитром Литвином про «Укрінформ», «УП», телемарафон та «офреки» для журналістів, Крістіною Гаврилюк із Мінцифри про те, чи здатні DMA і DSA змінити правила гри на європейському ринку цифрових послуг, Олександром Педаном про співпрацю з Суспільним та інші ідеї Pedan buro, Катериною Котвіцькою з Megogo Audio про аналіз поточної ситуації та трендів у сфері дистрибуції аудіоконтенту онлайн, Галою Котовою з Viber про те, як досвід роботи під час пандемії допоміг команді Rakuten Viber зростати після початку широкомасштабного вторгнення.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».