"Відкосив від служби в Білорусі": відверте інтерв'ю білоруського добровольця, що воює в Україні
"Відкосив від служби в Білорусі": відверте інтерв'ю білоруського добровольця, що воює в Україні

"Відкосив від служби в Білорусі": відверте інтерв'ю білоруського добровольця, що воює в Україні

У війні проти російського окупанта беруть участь не тільки українці. Інші нації приєднуються до нашої держави у цій боротьбі, щоб протистояти Росії та в майбутньому знову здобути свою державу. Зокрема, добровольці з Білорусі стали на захист України, адже Росія також є їхнім ворогом. Багато з них – цивільні, які ніколи не служили та навіть "відкосили" від армії Білорусі.

В інтерв'ю 24 Каналу представник Білоруського добровольчого корпусу розповів про бої в Україні та ситуацію в Білорусі. Більше деталей – читайте далі у матеріалі.

"Відкосив" від служби в Білорусі, але приїхав воювати в Україну

Як і коли ви потрапили до України?

Я прибув сюди з Польщі. Ми приїхали ввечері. Коли я тільки перетнув кордон – була дуже напружена атмосфера, але я думав, що скандальних моментів на кордоні буде ще більше. Відчувалося, що зараз відбуваються серйозні події. Навіть було трохи страшно, бо я їхав і точно не розумів куди саме. Але зараз я дуже комфортно почуваюся в Україні. Мене тут гарно прийняли.

Чому ви вирішили приїхати до України в час повномасштабного вторгнення, коли всі навпаки звідси виїжджали?

Усе відбулося через призму подій, які сталися у Білорусі у 2020 році. Тоді країну охопили масові протести проти влади, яка хотіла сфальсифікувати вибори. Люди вийшли на вулиці. У Білорусі завжди були репресії, але після 2020 року вони вийшли на новий рівень. Дуже багато людей потрапили в тюрми, отримали штрафи. Активній, пасіонарній частині населення стало дуже складно жити.

Повне інтерв'ю з білоруським добровольцем: дивіться відео

"Воїн волі" – наш новий проєкт на YouTube, де ви можете подивитися щирі інтерв'ю з військовими та історії їхньої боротьби. Підписуйтеся, щоб бути ближче до тих, хто щодня бореться за наше майбутнє.

Я сам потрапив у цю репресивну машину, і в один момент зрозумів, що держава постійно на мене тиснутиме, тому я вирішив переїхати. Спершу думав про Польщу, шукав там роботу, але почалася повномасштабна війна.

У медіапросторі я побачив білорусів, які з перших днів долучилися до боїв. Зрозумів, що це саме ті люди, з якими можна будувати майбутнє Білорусі. Усі бачили, що у нас відбувалися мирні протести, але згодом всі зрозуміли, що вони не працюють.

Як вам взаємодія з українцями та загалом життя в Україні? Бо дуже часто кажуть, що білоруси й українці – близькі за духом.

Справді, у нас з українцями більше спільного, ніж з росіянами. У Білорусі відбулась анексія без боротьби, просто завдяки пропаганді, яку масово поширювали. Коли я приїхав в Україну, то побачив інших людей. Вони нагадували пасіонарних білорусів, які виходили з протестом на вулиці. Вони розуміли, що відбувається, чітко знали, хто ворог. З такими людьми було дуже легко знайти спільну мову, тому коли ми спілкувалися – одразу розуміли одне одного.

Важливо! Зараз триває збір на потреби Білоруського добровольчого батальйону. Підтримати добровольців, що стали на захист України, можна за посиланням.

Хто ваші побратими у Білоруському добровольчому корпусі? Розумію, що ви не можете багато розповісти з безпекових міркувань, але хто ті люди, які допомагають Україні здобувати незалежність?

Я говоритиму загальними фразами, бо не коректно розповідати про деяких хлопців, оскільки їхні сім'ї зараз у заручниках у білоруського режиму. Більшість з нас – це цивільні білоруси, також є українці. Ми будували своє цивільне життя. Наприклад, коли мені прийшла повістка у білоруську армію – я просто "відкосив". Я ніколи не був військовим і не думав, що моє життя буде пов'язане з армією.

Отже, деякі хлопці приїхали з Білорусі, хтось з Європи. Більшість з них просто жили цивільним життям, мали сім'ї, непогану роботу, бізнеси. Але вони вирішили, що саме в Україні зможуть набратися досвіду, познайомитися з людьми, з якими згодом творитимуть зміни у Білорусі.

Що таке БДК і на яких напрямках працювали

Є тема, яка актуальна для більшості українців, – це військовий вишкіл. Як відбувався ваш, скільки тривав та якими ще фактами можете поділитися?

Мені здається, що наш вишкіл не сильно відрізнявся від того, який є в інших підрозділах. Загалом є три базові речі: фізична підготовка, вогнева та медицина – на цьому все будується. У нас було дуже багато тренувань. Я зміг попрацювати і з мінометом, і з БпЛА.

Війна дуже швидко змінюється, тому потрібно постійно набувати знань, весь час вдосконалюватися. Загалом мені все це було цікаво, тому навчання давалося легко. Якщо говорити про загальну підготовку, то це ті 3 пункти, які я назвав. Думаю, вони й зараз актуальні.

Як виглядає структура вашого підрозділу?

Структура доволі стандартна. Є керівництво, командири, є групи, які працюють у "полі", медики, інженерні групи, групи важкого озброєння, БпЛА. Ми намагаємося заповнити усі сфери відповідними фахівцями, щоб не просити про допомогу в інших підрозділів. Але, звісно, будуємо певні відносини, налагоджуємо комунікацію та ділимось досвідом з тими, з ким воюємо пліч-о-пліч.

До речі, якщо ви хочете стати частиною Білоруського добровольчого батальйону – всю інформацію можна знайти тут.

На яких напрямках ви побували?

Ми побували майже на всіх основних ділянках фронту. Не про всі можу сказати, але назву кілька. Це Херсонський, Запорізький, Донецький та Харківський напрямки.

А де були найгарячіші бої?

На мою думку, вони всі були достатньо гарячі. Дуже складним було літо у 2023 році, йшли важкі бої. Градусу додавало й те, що нас весь час обстрілювали із запалювальних снарядів. А наприкінці росіяни ще вистрілили з "Сонцепьока". На щастя, всі залишилися живими.

"Тільки так зможемо перемогти": як протидіяти Росії

Хочу поговорити про спільного ворога для українців і білорусів – Росію. Зважаючи на ваш бойовий досвід, як змінилися потужності, вміння і ресурси ворога за час повномасштабного вторгнення?

Усе дуже швидко змінюється. Треба бути готовими до всього, бо ворог навчається. Це вже не той противник, який був спочатку. Росіяни дуже швидко розвиваються, мають підтримку. Навіть якщо подивитися на їхні атаки на цивільне населення, то ми побачимо, що потужності ростуть. У Росії більше дронів, ракет. Звісно, певні ресурси вичерпуються, але поки невідомо, коли вони остаточно закінчаться.

Також грає роль те, як Росія ставиться до своїх людей, бо це теж ресурс. У них велика країна з великим населенням, яке не шкодують. Тому треба завжди бути попереду, зберігати в руках ініціативу. Тільки так ми зможемо перемогти.

Ситуація в Білорусі погіршується

Як ви зараз оцінюєте ситуацію в Білорусі?

У Білорусі ситуація погіршується. Репресії, які почалися у 2020 році, тільки ростуть. Навіть ті люди, які вже відсиділи свої терміни, – знову повертаються, тому що вже просто немає кого саджати.

Нагадаю, що у Білорусі досі діє найвища міра покарання – смертна кара. Держава цим користується, чинить моральний тиск. Усі, хто суперечать, режиму, потрапляють під репресії. Навіть ті, хто зараз перебувають поруч з керівництвом, – не можуть нічого сказати. Система не шкодує нікого.

Якщо послухати пропаганду Олександра Лукашенка, то складається враження, що у Білорусі все добре: економіка зростає, люди щасливі. Яким насправді є життя в країні під таким шаленим тиском?

Це лише гарна картинка, яку знімають пропагандисти. У них все навколо красиве, чисте, безпека на високому рівні, але це лише ширма. Коли я приїхав в Україну, то мене питали, невже все добре? Я відповідав, що ні, це лише картинка.

Якщо ти не перебуваєш у контексті всього цього, тоді тобі важко щось зрозуміти. У Білорусі зараз легше не стало: економічні показники погані, дуже багато безробітних. Моє коло спілкування у Білорусі зараз доволі мале, бо я в Україні, але знаю, що з кожним роком все стає дедалі гірше.

Звісно, в новинах показують, що на волю вийшли політв'язні, але це лише мала частина тих, хто досі за ґратами. Невідомо, коли вони зможуть вийти на волю та чи вийдуть взагалі.

Як загалом білоруський народ ставляться до російсько-української війни?

Більшість все розуміє. Але є нюанс у тому, що білорусам не можна висловлювати свою думку, бо до тебе одразу прийдуть. Навіть, якщо ти перерахуєш кошти на підтримку ЗСУ – тебе одразу знайдуть і почнуться репресії, кримінальні справи. Багато людей, які донатили, – або виїхали, або у тюрмах.

Хочу поговорити про рівень зближення Білорусі та Росії на культурному рівні. Ми бачимо, що Росія намагається залізти в усі сфери життя українців: музика, література, мистецтво, кіно. Коли ви ще мешкали в Білорусі, як це було у вас? Наскільки Росію поважали, чи слухали російське та чи змінилося щось з початком повномасштабної війни?

Білорусь завжди була максимально зближена, інтегрована з Росією. Я навіть не знаю, як ці дві країни зараз роз'єднати. Наприклад, коли я приїхав в Україну, то одразу почув українську мову. Для мене це дуже важливий маркер, тому що в Білорусі 90% населення розмовляють російською. Білоруська мова лишається державною, але все повністю на російській.

Вивчення білоруської у школах дуже слабке. Навіть не всі люді, які знають білоруську мову, нею спілкуються, адже середовище навколо російськомовне. Коли ти починаєш розмовляти білоруською, тебе ніхто не розуміє. Буває навіть таке. Це дуже страшна ситуація. Весь контент, музика, культура – все пов'язано з російською мовою.

Пригадую, у школі ми вивчали багато російських письменників, поетів, а білоруських значно менше. Тому в цьому сенсі ситуація дуже погана. Зараз білоруси поступово це розуміють, починають тримати певну дистанцію з Росією. Але повністю порвати з нею – поки неможливо. Для цього роз'єднання знадобиться ще кілька поколінь.

Коли Білорусь зможе остаточно розірвати зв'язки з Росією

Низка опозиційних політиків в Білорусі та східноєвропейських експертів говорять про те, що білоруські добровольці можуть набратися досвіду у війні проти Росії, а тоді почати звільнення своєї країни від диктатури Лукашенка й російського впливу. Чи є у вас така мета?

Так, звичайно. Коли я тільки приїхав до України, то жив у своїй "мильній бульбашці". Я взагалі нічого не розумів, думав, що ми повоюємо тут пів року, і я поїду звільняти Білорусь, але насправді все по-іншому.

Зараз я розумію, що поки не буде повного розвалу Росії – Білорусь ніколи не буде вільною. Вона під абсолютною протекцією Росії. Коли були мирні часи, то наша країна почувалася відносно вільно. Влада намагалася відстоювати свої інтереси, тобто спілкувалася з Росією, але також і з Європою. Зараз є тільки один союзник – Росія. Тому важко казати про те, як звільнити Білорусь, поки це просто ілюзія політиків, які про це говорять.

До того ж зараз у Білорусі є багато російських військових, які навчають наших силовиків. Думаю, тільки після розвалу Росії – можна говорити і про Білорусь. Просто ввійти, заїхати на танках і звільнити – цього не буде.

Коли думаєте про свою країну та потенційне повернення додому, якою б ви хотіли бачити Білорусь у майбутньому? Зокрема, з огляду, на ваш досвід учасника російсько-української війни.

Мені б хотілося, щоб моя країна була більш національно орієнтована, щоб ми шанували тих людей, які віддавали своє життя для того, щоб Білорусь розвивалася. Це дуже важливо. Такі базові речі як культура, історія, мова – все це повинно бути білоруським. Мені важко сказати, як це повинно статися, бо це дуже складне питання.

Звісно, дуже хочеться, щоб Білорусь була країною, де кожна людина матиме право на вільне життя, де ніхто не зможе прийти до тебе, заглянути в телефон і відправити в тюрму, виписати штраф за те, що сказав щось не так. Хочу, щоб люди почувалися спокійно, впевнено та розвивали всі сфери. Саме в такій країні мені б хотілося жити.

Теги за темою
Білорусь Протести в Білорусі
Джерело матеріала
loader
loader