/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2Fe0b452ef571bc1a52149ecbf16b7d11f.jpg)
Революція в Сербії: як Вучич організовує власний "антимайдан" і про що благає Путіна
У Сербії вже тиждень тривають масові антиурядові протести, а 4 липня розпочались масові блокади по всій країні. 25 червня 2025 року комітети сербських студентів висунули президенту країни Александру Вучичу ультиматум про його особисту відставку та дострокові парламентські вибори, давши сербській владі часу до 21:00 28 червня. Але термін уже сплив.
Що відбувається у Сербії, яку мету переслідують протестанти та чи вдасться владі Вучича встояти – читайте в матеріалі 24 Каналу.
"Відовдан", як точка відліку для революції в Сербії
Саме 28 серпня в Сербії припадає так званий "Відовдан" або День святого Віта – національне свято країни, присвячене вшануванню пам'яті героїв, які загинули в битві на Косовому полі в 1389 році.
Довідково! Битва на Косовому полі – міфологізована подія та дуже знакова для Сербії та її гранд-наративу історичної пам'яті. У ній об'єднані сили місцевих князів зазнали фактичної поразки від Османів. Насправді в битві була така собі нічия, а лідери обох армій загинули, але після Косового поля у сербів вже не залишилось ресурсів чинити опір.
У битві на Косовому полі загинула значна частина сербської еліти, а Сербія на багато століть втратила власну незалежність. Тож "Відовдан" – це точка відліку національної трагедії, а також символ майбутнього відродження нації (бо нібито загиблі герої свідомо принесли себе в жертву, повторивши страдницький шлях Христа та врятувавши майбутні покоління сербів).
Також так званий "косівський міф" – туга за втраченою величчю Сербії. Саме на цьому пекучому ресентименті побудована сучасна Сербія. І ним, до прикладу, можна пояснити й небажання визнавати втрату контролю над Косово, що в сучасній національній міфології проголошене чи не найбільшою "скрєпою".
Аналогія з російським терміном тут цілком свідома. Бо Сербія – це така собі "балканська Росія на мінімалках", яка також колись була недоімперією, а нині щиро не розуміє, чому колишні залежні народи їх не люблять.
- Також на "Відовдан" 1914 року в Сараєві стався вдалий замах сербського терориста Гаврили Принципа на спадкоємця австро-угорського престолу Франца Фердинанда. Ця подія стала приводом для початку Першої світової війни.
- На "Відовдан" 1921 року сербський король Олександр I Карагеоргієвич проголосив Конституцію Королівства Сербів, Хорватів і Словенців, прообразу майбутньої Югославії.
Окрім давніх історичних паралелей, "Відовдан" має і відносно свіжу символічну історію, адже в цей день демократична влада Сербії видала Гаазькому трибуналу (до речі, за схвалення президента Путіна) воєнного злочинця Слободана Мілошевича, відповідального за етнічні чистки та воєнні злочини в роки війни в колишній Югославії.
З огляду на все це день 28 червня – просто ідеальний та дуже символічний для початку нових масових протестів, що нині переросли в справжню революцію, адже на вулиці по всій країні вийшли сотні тисяч сербів, лише у столиці Белграді їх було майже 140 тисяч.
Протести в Сербії: дивіться відео
Нагадаємо, населення Сербії станом на 2023 рік – лише 6 мільйонів 623 тисячі людей. Рушійною силою стала молодь, ЗМІ часто називають протести "студентськими", але це вже не зовсім так, бо до студентів приєдналися люди інших професій та вікових груп по всій країні.
Сутички з поліцією: дивіться відео
Що є причиною масових протестів у Сербії
Відповідь на це питання потрібно шукати у кількох вимірах. Так, безпосередньою підставою для нової хвилі народних протестів стали трагічні події листопада 2024 року у місті Нові Сад, коли на щойно відбудованому китайськими друзями президента Вучича залізничному вокзалі обвалився бетонний навіс-козирок, вбивши 16 людей.
Ця трагедія шокувала Сербію, а нездатність влади взяти на себе повноцінну відповідальність і покарати винних ще більше обурила народ і змусила сербів виходити на вулиці й вимагати змін – щоправда, не зовсім зрозуміло, яких саме, адже самі протестувальники неодностайні.
Саме зміни – головна ультимативна вимога сербів. Бо країна за час правління нею Александра Вучича (а це вже понад 10 років – з 2014 року він прем’єр, а з 2017-гр незмінний президент Сербії) опинилася у такому собі болоті.
Виникла парадоксальна ситуація, коли більшість населення хоче жити як в ЄС, але при цьому не хоче відмовлятися від претензій до сусідів і свого історичного ресентименту, більш відомого як "великосербство", а також супровідного до нього гонору та, якщо хочете, сербського супремасизму. Не бажають цього й політичні еліти. А ще не вони хочуть розірвати зв’язки з Росією та Китаєм, які дають владі чималу корупційну ренту.
У підсумку Сербія вже багато років сидить на кількох стільцях і попри це, країна давно є кандидатом на вступ до ЄС, більшість населення, якщо вірити соціології, проти євроінтеграції. Тож ті серби, які "за", змушені робити це в індивідуальному порядку та емігрувати з країни.
Натомість президент Вучич щоразу робить косплей часів Кучми та його "багатовекторності" – то полетить до Китаю на відкриття Олімпіади, яку цивілізований світ бойкотує, то залетить обхідними шляхами в гості до Путіна на парад, а вже за кілька тижнів по тому буде фотографуватися в Одесі й вдавати щиру емпатію до страждань українців.
При цьому Сербія може одночасно допомагати Росії обходити санкції та продавати через посередників зброю та снаряди Україні, які, зокрема, будуть обстрілювати нині російське місто Бєлгород.
Така стратегія маневрування і шукання балансів може бути нормою для політика і навіть може гарантувати у деякій перспективі забезпечення виживання режиму, але це зовсім не те, що має влаштовувати людей. Власне, і не влаштовує – і тому на вулиці сербських міст і містечок вийшли сотні тисяч людей. І тепер їх підтримують все більше знакових для Сербії людей.
Наприклад, найуспішніший сербський спортсмен в історії тенісист Новак Джокович під час свого матчу на Вімблдоні продемонстрував жест руками – Pumpaj (сербською – накачуй, розкачуй), який став символом протестів.
Його приклад наслідували інші селебріті, то ж незабаром Pumpaj, Srbijo завірусилося в соцмережах і вже давно ніхто не зважає, що сам Джоковіч пояснює свій рух інакше.
Чи буде в Сербії революція
На відміну від попередніх протестних хвиль вони налаштовані куди рішучіше і тепер вже не просто символічно перекривають мости (як взимку 2025 року), а хочуть заблокувати всю Сербію, зводячи справжні барикади. Все це створює вайби локальної версії українського "Майдану" і дає підстави російській владі заявляти про "кольорову революцію".
Те саме каже і президент Вучич:
Дякую нашим російським друзям (так він реагує на заяву міністра закордонних справ Росії Лаврова – 24 Канал), що помітили це, дякую Сергію, що так добре це зрозумів, і дякую рідкісним чесним російським аналітикам, які помітили одну річ – що Вучич буде трохи міцним горішком.
Вучич дійсно не хоче йти у відставку і надалі тримається за владу. Відповідно куди жорстокіше почала діяти й поліція та спецслужби. Якщо раніше вони намагалися вдаватись до провокацій і наймали "тітушок" для розгону демонстрацій, то нині відкрито зловживають силою та не бояться масового побиття маніфестантів, застосування сльозогінного газу та штурму імпровізованих барикад, зокрема, із застосуванням бронетехніки, яку стягнули до сербських міст.
Важливою особливістю протестів стало те, що в несприйнятті Вучича об'єдналися практично всі. Він тригерить як проєвропейські сили (вони представлені політичною опозицією, проте вона не особливо поспішає брати на себе відповідальність, і громадянським суспільством), нейтральних сербів (більшість часу маніфестанти не мали чіткої програми та виступали за все добре проти всього поганого, не акцентуючи взагалі уваги на політиці), а також представників правого спектру, так званих ультрапатріотів. Останніх також не влаштовують хитання президента, але в протилежний бік.
Саме тому, нині на площах країни можна почути кардинально відмінні гасла та знайти представників та адептів всього політичного спектру. І при цьому протести не мають лідерів, а значить – нема кого насправді звинувачувати в "заколоті проти влади", а значить – невідомо як із цим боротися. Не допомогли "маленькі жертви" – відставки чиновників і навіть цілого прем'єра та водночас фаворита президента нікого не влаштували.
Не спрацював й "антимайдан" (наметове містечко в Піонерському парку Бєлграда) – нагнані на провладні мітинги люди були інертною масою і лише викликали сміх, а завезені з глибинки "бюджетники" просто загубились у великих містах. Не особливо допомогли "тітушки", бо й у них з’явилися власні питання до влади.
Не вийшло й перечекати пік протестів – студенти та їхні симпатики не розбіглися взимку, а влітку на вулиці вийшли вже реально всі.
Протестанти закликають до тотальної блокади режиму Вучича, починаючи з 4 липня
Не допомогла й оголошена у квітні 2025 року на "Всесербському конгресі" особисто Вучичем "поразка кольорової революції".
Сам Вучич вже перейшов у стадію чи то торгів, чи то депресії. 3 липня він записав відео в Х, у якому закликав протестувальників зупинитися:
Благаю вас, благаю по-батьківськи, не руйнуйте Сербію... Вам її не перемогти.
Утім, його вже ніхто не чув. Справи у Вучича кепські – схоже, в країні виник суспільний консенсус, що президенту пора йти. А що буде далі – подивимось.
