/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F5fccd90b6d54d91d0a2d9e8eaa829efb.jpg)
Росія втрачає Кавказ: як Путін готує держпереворот у Вірменії, щоб скинути Пашиняна
Росія планує державний переворот у Вірменії та залучає до нього всі наявні гібридні ресурси, сподіваючись, як мінімум, повторити "грузинський сценарій".
25 червня влада Вірменії оголосила про розкриття масштабного заколоту і державної зради. Було затримано 14 осіб, серед яких був і колишній архієпископ Вірменської Апостольської Церкви (ВАЦ) Баграт (Вазген Галстанян) – лідер руху "Священна боротьба" та ініціатор тогорічних антиурядових протестів, які нібито мали локальні причини. Мовиться про узгодження демаркаційної лінії між Вірменією та Азербайджаном, внаслідок чого у Тавуській області, де церковну владу представляв Галстанян, декілька сіл опинились у фактичній ізоляції.
Є велика ймовірність, що протести були насправді організовані проросійськими силами та, власне, самою Росією. Що відбувається в ці дні у Вірменії та чому за ґратами опинилися впливові церковники та цілий олігарх, а прем’єр дозволяє собі публічну брутальну лайку – читайте в матеріалі 24 Каналу.
Що відбувається у Вірменії та чому заарештували російського олігарха
27 червня вірменські силовики-спецпризначенці здійснили візит до резиденції католикоса всіх вірменів Гарегіна Другого (Ктрича Нерсисяна) в Ечміадзіні, а також затримали, а згодом заарештували архієпископа Мікаеля Аджапахяна.
За тиждень до цього за ґратами опинився російський бізнесмен вірменського походження Самвел Карапетян, його затримали ввечері 17 червня. Цей пан не просто бізнесмен, а олігарх, власник групи компаній "Ташир". Під контролем Карапетяна перебуває чимало бізнесів у Вірменії – від піцерій до будівельних фірм і мережі ТРЦ "Ріо", але головною перлиною пана Самвела є ключова інфраструктура компанія цієї країни "Електромережі Вірменії", що до всього ще й монополія. Формально вона записана на кіпрський офшор, а в реальності – контролюється російським капіталом.
У вересні 2024 року католикос Гарегін II нагородив Самвела Карапетяна новим вищим орденом Вірменської Апостольської церкви – "Сурб Ечміадзин" / Фото Tashir
Російський Forbes оцінює активи Карапетяна в 3,2 мільярда доларів і ставить його на 44-е місце серед російських товстосумів. Оскільки в Росії за визначенням не буває не дотичних до тамтешньої влади мільярдерів – висновки зрозумілі. Саме тому в цьому випадку має діяти презумпція вини й олігарху потрібно довести, що він – не "рука Москви", а не навпаки.
Формальною причиною затримання мільярдера Карапетяна та подальшого висунення йому звинувачень стали слова на підтримку критичних до влади заяв представників ВАЦ на чолі з патріархом місцевої церкви – католикосом усіх вірмен Гарегіном Другим.
З ним у прем’єра Вірменії Нікола Пашиняна, який відповідно до Конституції, є фактичним №1 в керівництві держави, є багаторічний конфлікт, який у 2025 році переріс у вербальні образи один одного. І прем’єр, і католикос дозволяли собі неприйнятні висловлювання, зокрема й удари нижче пояса, які публічно може дозволити собі хіба що Ілон Маск на адресу Трампа – та й то лише після звільнення, і згодом вибачатиметься. Нині прем'єр звинувачує католикоса в порушенні целібату та прямо вимагає його відставки. Патріарх не мовчить і відповідає приблизно в тій же стилістиці. Те саме роблять і його підлеглі.
Пашинян і Гарегін Другий / Фото прем'єр-міністра Вірменії
Після затримання Карапетяна, який чітко зайняв сторону Гарегіна Другого, пообіцявши "захистити Церкву по-своєму", прем'єр Пашинян порадив подумати над націоналізацією компанії "Електромережі Вірменії". Чим влада негайно й зайнялась на позачерговій сесії парламенту. Національні збори Вірменії 65 голосами проти 30 у першому читанні вже ухвалили законопроєкт про націоналізацію компанії Карапетяна.
Хто готував держпереворот у Вірменії, щоб скинути Пашиняна
Викритий у Вірменії державний заколот нібито готував опозиційний рух "Священна боротьба", який влаштовував масштабні протестні мітинги, які очолювали представники ВАЦ, зокрема Галстанян. Нині ж планувалося, що мирні протести переростуть у повалення влади Пашиняна. Деталі плану розкрив сам Пашинян. За день до затримання Галстаняна та його соратників він опублікував документи, які перехопили спецслужби у так званої опозиції.
Згідно з планом, "День Х" нібито було призначено на 21 вересня 2025 року. Це національне свято – День незалежності Вірменії. Для цього "опозиція" мала створити загони з кількох тисяч "тітушок" та озброїти їх дрючками, саморобними вибуховими пристроями та іншими необхідними у таких справах предметами. Ці "тітушки" нібито мали планувати теракти, підпали, вибухи, а також повинні були створювати перешкоди у тунелях, інсценувати автокатастрофи, щоб паралізувати транспортний рух по всій країні.
- Профінансувати все це мали російські "опорники" – компанії "Газпром Вірменія" і "Південно-Кавказька залізниця", філії російських держкорпорацій Газпром і РЖД. У такий спосіб влада в країні мала бути паралізована, а хаос, що утворився, мав стати каталізатором для масових протестів проти нездатності Пашиняна навести лад у країні.
- Згодом крім планів заколоту були оприлюднені файли прослуховування Галстаняна, на яких він нібито закликав розстрілювати слабкодухих і тих, хто відмовляється від "силового варіанту" повалення влади. Також під час обшуків "опозиціонерів" було вилучено вогнепальну зброю та інші небезпечні предмети, щоправда, не в достатній для державного перевороту кількості.
У відкритій змові церковників і проросійського олігарха Пашинян прямо звинуватив Росію, назвавши "Святійшого Баграта" та його прибічників маріонетками північного сусіда.
Міністр закордонних справ Вірменії Арарат Мірзоян 30 червня закликав Росію в особі очільника МЗС Сергія Лаврова (до речі, етнічного вірменина, справжнє прізвище путінського дипломата – Калантарян) не лізти у внутрішні справи його країни. У такий спосіб Мірзоян відреагував на заяви Лаврова про занепокоєння Росії від нібито "нападок на церкву".
Підстави для таких заяв у вірменського дипломата дійсно є. Бо паралельно з офлайновими процесами активізувалися численні російські боти з мережі під назвою "Матрьошка", які почали активно "топити" Пашиняна. Нову атаку на вірменську владу, яка почалася 12 червня, зафіксувало видання The Insider. Боти почали розкручувати відео з критикою Пашиняна в X і TikTok (впізнаєте "румунську схему", де переможцем президентських виборів тіктокери зробили маргінального та маловідомого персонажа з фашистськими ухилами).
Темою наїздів ботів стали нібито замовчування Пашиняном геноциду вірмен (на тлі поїздки прем’єра до Туреччини), корупція в країні та інші негаразди. Родзинкою атаки стали звинувачення Пашиняна в наркоманії, нібито прем'єр-міністр Вірменії приймає "сильні транквілізатори". Ті ж схеми, до речі, російські боти та їхні агенти впливу застосовували свого часу до інших ворогів Росії – президента Грузії Саакашвілі та президента України Зеленського.
Цікаво, що велика частина роликів маскується під відео провідних міжнародних ЗМІ — Euronews, France 24 тощо. Приблизно за схожим принципом діє в Європі російська мережа "Доппельгангер" ("Двійник"), маючи за мету дискредитувати Україну.
Все це разом чітко вказує на спланований характер дій і не залишає підстав для сумнівів, що Росія дійсно готує повалення уряду Пашиняна, а не сп’янілий від жаги керування і втративший береги прем’єр країни банально бореться за збереження особистої влади у режиму, якому позаздрив би навіть визнаний у таких справах фахівець Біньямін Нетаньягу.
Для чого Росії заколот у Вірменії
Навіть після здобуття Вірменією незалежності та розпаду СРСР країна залишалася під великим впливом Москви й була не лише сателітом, а форпостом Росії на Південному Кавказі.
- Росія фактично підтримала Вірменію у війні проти Азербайджану за Нагірний Карабах, забезпечивши Єревану перемогу.
- Також Москва розмістила у країні свою армію, а російський бізнес став домінантною силою в країні.
- При владі у Вірменії тривалий час перебував повністю лояльний до Росії (аж до стадії маріонетковості) режим представників так званого Карабаського клану – політиків і бізнесменів, що були вихідцями з Нагорного Карабаху.
Найбільш відомі представники цього неформального угруповання – другий і третій президенти Вірменії Роберт Кочарян і Серж Саргсян. Це угруповання правило країною з 1997 по 2018 роки, поки не було знесено революцією на чолі з опозиційним журналістом і лідером альянсу ліберальних сил "Елк" Ніколом Пашиняном.
Путін і Саргсян / Фото зі сайту прем'єр-міністра Вірменії
Після перемоги революції у Вірменії спробували дати належну юридичну оцінку діяльності "Карабаського клану", що викликало несприйняття президента Росії Путіна. За легендою, той телефонував Пашиняну з вимогою не чіпати Кочаряна і компанію, на що нібито отримав формальну відмову у вигляді апеляції до незалежності судової гілки Вірменії.
Це особливо розлютило Путіна (бо він сам так любить говорити), тому диктатор вирішив покарати Пашиняна, позбавиши Вірменію російської безпекової парасольки і підштовхнувши до активних дій поміркованого тоді президента Азербайджану Ільхама Алієва.
Внаслідок двох нетривалих війн Азербайджан вибив Вірменію з Нагірного Карабаху, а сотні тисяч вірменських біженців з анклаву підірвали й без того непевну економічну ситуацію в країні. Це не дозволило Пашиняну наважитись на рішучі економічні реформи, які він обіцяв у 2018 році, а також змусило Вірменію все активніше шукати новий вектор розвитку.
Ним став курс держави на євроінтеграцію та зменшення російської бізнесової, безпекової та політичної присутності і, в ширшому сенсі – дистанціювання від Москви та її квазіутворень на кшталт СНД і ОДКБ.
Завдання це було непростим, враховуючи тотальну залежність Вірменії від Росії, її енергоресурсів і доброї волі. Москва кілька разів неформально пропонувала Пашиняну своє пробачення за ненависну "кольорову революцію" і повернення Вірменії під "високу руку". Втім, Нікол Пашинян добре розумів ціну московським обіцянкам, а тому вперто продовжував курс на Захід. І якщо в зовнішній політиці йому багато чого вдалося, то економічні негаразди всередині країни активно тягнуть Вірменію назад – до російського болота, а також обвалюють рейтинги влади.
У цій ситуації Росія почала хитати режим і організовувати масові протести, збираючи свої "антимайдани" і навіть екзотичні протестні рухи, на які були мобілізовані топи досі впливої та дуже авторитетної вірменської церкви. Ставку росіяни вочевидь зробили на так званий "грузинський сценарій". Там проросійська п'ята колона під назвою партія "Грузинська мрія" на чолі із залежним від Росії олігархом Бідзіною Іванішвілі прийшла до влади в результаті демократичних виборів і усунула прозахідного президента Саакашвілі й згодом нівелювала більшість його реформ та повернула Грузію у стан російської маріонетки.
Наступні парламентські вибори у Вірменії відбудуться 7 червня 2026 року й на них дуже великі шанси на перемогу в проросійських сил та поразку проєвропейських. Але є проблема – хто буде обличчям реваншу?
На Вірменію чекають важкі парламентські вибори через рік / фото зі сайту прем'єр-міністра Вірменії
Чому Росія кидає в бій Церкву, а не світську п'яту колону у Вірменії
Вірменська Апостольська Церква дійсно міцно пов'язана з РПЦ і Росією економічними та екуменічними зв'язками. Нехай вірмени не ображаються, але це такий собі локальний клон УПЦ МП з усіма відповідними наслідками. При цьому й сама по собі Апостолська церква – така собі держава в державі з дуже широкими повноваженнями, репутацією і значними ресурсами.
Попри архаїчність цього інституту він залишає неабякий вплив серед вірменів, які завжди дуже пишаються, що саме вірменська держава першою в світі прийняла християнство як державну релігію. Католикоси й у 21 столітті черпають свою легітимність від Римської імперії, ніколи не забуваючи про це нагадувати світській владі.
З огляду на це офіційна "відпустка" архієпископа Баграта в світське життя заради головування у протестному антиурядовому русі, як і його фактична підтримка Гарегіном Другим не мають вже дивувати. Особливо за умови того, що світська "опозиція" на чолі з Робертом Кочаряном і його правою рукою Сержем Саргсяном, їх кишеньковою "Республіканською партією" та всім "Карабаським кланом" себе повністю дискредитувала.
Як могло би виглядати вербування в нову "опозицію": відео
Тому в ситуації, коли ставлення суспільства до "республіканців" приблизно таке, як нині в Україні до "Партії регіонів" чи, прости господи, комуністів, цілком логічно побути трохи в тіні та дати можливість тягати каштани з вогню не скомпрометованим до рівня Кочаряна і досі шановним церковникам. Тим більше, що деякі з них раніше були в неформальній групі підтримки Пашиняна. Також під все це є і вірменський аналог Бідзіни Іванішвілі – пан Карапетян у званні головного піцайоло та енергетика країни.
Все це разом дає Москві потрібні інгредієнти для власного коктейлю, метою якого є встановлення лояльного до себе режиму. У цій ситуації в Пашиняна фактично не залишалось інших варіантів, крім атаки на Церкву і топового олігарха. Наскільки цей ризик був виправданий – дізнаємося в червні 2026 року. Також незабаром маємо далеко не нульовий шанс побачити, як Вірменії на допомогу проти спільного ворога приходить Азербайджан. Такого на Південному Кавказі ще не було.

