Розкриті технічні характеристики американського літака радіолокаційної розвідки E‑7A Wedgetail

16 червня 2025 року відбувся історичний оборонний експеримент: вперше два бойові дрони MQ-28 Ghost Bat були одночасно керовані одним оператором з борту літака дальнього радіолокаційного виявлення та управління E-7A Wedgetail. Випробування, що пройшло на полігоні Вумера (Південна Австралія), стало значним кроком у впровадженні автономних безпілотних літальних апаратів у систему мережевої бойової авіації.

В рамках демонстрації член екіпажу E-7A координував польоти двох MQ-28 і ще одного симульованого літака в реальному часі. Дрони виконували роль «розширених сенсорів», літали попереду основної групи і передавали тактичну інформацію на «материнський» літак та інші платформи ударного пакета. Це дозволяє значно підвищити ситуаційну обізнаність, захищати цінні пілотовані літаки і проводити розосереджені операції у складному повітряному просторі.

MQ-28 Ghost Bat створений Boeing Defence Australia у партнерстві з науково-дослідними установами та ВПС США. Платформа розроблена як автономна, з відкритою архітектурою для гнучкої інтеграції різних бойових і розвідувальних навантажень. Останні випробування підкреслили готовність дронів до взаємодії з такими системами як E-7A, F/A-18 °F Super Hornet і F-35, що формує мережеву «родину систем» із посиленою стійкістю та розширеним охопленням.

E‑7A Wedgetail — це літаючий командний комплекс на базі Boeing 737‑700, створений для раннього виявлення й керування повітряним боєм. Він оснащений електронно-сканованим AESA-радаром MESA, який забезпечує 360° спостереження на відстані понад 600 км, одночасне відстеження до 180 цілей і підтримку до 24 перехоплень. Літак має довжину 33,6 м, розмах крил 34−36 м, висоту близько 12,5 м, максимальну злітну вагу до 77 600 кг. Два турбореактивні двигуни CFM56−7 розвивають до 955 км/год, літак тримає в повітрі понад 7 000 км (близько 10 годин пілотованого польоту), висота практичного діапазону — до 12 500 м.

Основна перевага Wedgetail — можливість централізовано керувати повітряними, морськими та наземними силами з одного борту. Салон обладнаний 8−10 консолями для операторів, інтегрованими комунікаційними каналами (Link‑16, SATCOM) й системами електронної боротьби й самозахисту. Потрібен лише один літак для охоплення зоною розміром із велику країну — понад 4 млн км² за типового завдання. Він замінює старі моделі AWACS і вже знаходиться на службі в Австралії, Великій Британії, Туреччині, Південній Кореї, а також найближчим часом — в США.

Стратегічно ця подія свідчить про прагнення Австралії та союзників зміцнити повітряне командування й контроль на тлі зростаючої конкуренції у регіоні Індо-Тихоокеанського басейну, зокрема з боку Китаю. Використання безпілотних платформ для ускладнення дій противника і розосередження функцій авіації дає шанс зберігати пілотовані платформи у безпечнішій зоні та підвищити їхню бойову ефективність.