Сором та стид. Які купальники забороняли носити в СРСР і хто наважувався їх вдіти

Під час СРСР існувало чимало заборон та табу особливо в питаннях вбрання, кіно чи літератури. Та чи ненайбільшій "цензурі" піддавалися жіночі купальники.

"Телеграф" розповість, які купальники вважали непристойними в СРСР та хто наважувався їх вдіти. Зауважимо, що в радянські часи у вільному продажу купальників не було.

Зазвичай такі речі жінки шили або власноруч, купуючи тканину, або отримували в якості подарунка з-за кордону під час відряджень чоловіків тощо. Здебільшого ці купальники були закриті та несуразні. Тканина повністю закривала живіт та спину, сідниці, а подекуди навіть частину стегна. Декольте у більшості купальників було не глибоке, так би мовити, скромне.

Якщо ж говорити про купальники, які в СРСР вважали непристойними, то це майже усі сучасні моделі. Тобто купальники на тонких бретельках, які ледь прикривають груди та сідниці. Будь-яке бікіні в СРСР вважалось "соромом і стидом". Ба більше, жінок, які наважувались таке вдіти, прирівнювали до дівчат легкої поведінки.

Однак з плином часу, ближче до 80-х, чимало радянських актрис наважувались одягати бікіні. Тим самим вони опинялись на перших шпальтах газет та журналів, підігріваючи інтерес авдиторії до себе. Але звичайні жінки ще довго ходили в закритих купальниках, іноді наважуючись відкрити спину чи трохи живота.