Дело против "друга Путина и Трампа": как Румыния защищается от агентов влияния РФ
Дело против "друга Путина и Трампа": как Румыния защищается от агентов влияния РФ

Дело против "друга Путина и Трампа": как Румыния защищается от агентов влияния РФ

Минулого тижня прокуратура Румунії передала до суду справу ультраправого Келіна Джорджеску – колишнього кандидата в президенти Румунії.

Йому висунуто обвинувачення у публічній пропаганді фашистських та расистських ідей, а також у героїзації осіб, причетних до геноциду та воєнних злочинів.

Слідство встановило, що в період з 2020 по 2025 роки Джорджеску щонайменше п’ять разів порушив закон, публічно пропагуючи ультраправі ідеології – через інтерв’ю, онлайн-пости та публічні виступи.

Зокрема, він неодноразово вихваляв діячів міжвоєнного періоду, таких як маршал Іон Антонеску (засуджений як воєнний злочинець) та Корнеліу Зеля Кодряну, лідер фашистського "Легіону Архангела Михаїла", відомого як Залізна гвардія.

За статтею про легіонерську пропаганду Джорджеску загрожує від трьох місяців до трьох років ув’язнення, а з огляду на повторюваний характер дій – навіть більше.

Водночас це не єдині проблеми ультраправого політика.

Паралельно щодо нього йде розслідування за іншими важкими обвинуваченнями, включно зі спробою повалення конституційного ладу.

Цей резонансний обвинувальний акт став наслідком тривалої скандальної діяльності політика.

Але одночасно – важливим прикладом для інших країн, насамперед Молдови, де демократія піддається атаці пов’язаних з РФ радикалів.

На гребні протестної хвилі.

Ще рік тому, у середині 2024 року, Келін Джоджеску, 62-річний аграрний інженер і колишній член ультранаціоналістичної партії AUR, перебував на маргінесі румунської політики з рейтингом близько 4–7%.

Проте сфокусованість на кампанії поза традиційними медіа і вірусні відео в Tik.

Tok позначились на стрімкому зростанні його популярності.

Розслідування продемонстрували, що за кампанією стояла скоординована мережа інфлюенсерів і фейкових акаунтів (понад 66 тисяч), а румунські спецслужби заявили про російське втручання.

24 листопада 2024 року Джорджеску несподівано посів перше місце в першому турі президентських виборів, здобувши підтримку 22,9% виборців.

Йому вдалося мобілізувати протестний електорат на антисистемних і антизахідних гаслах, виступаючи проти НАТО та ЄС, а також підтримуючи Путіна та романтизуючи міжвоєнних фашистів.

Його охрестили "ультранаціоналістичним фундаменталістом": для одних він – бунтівник проти системи, для інших – небезпечний популіст.

Попри перемогу в першому турі, Джорджеску не потрапив до другого.

Конституційний суд Румунії своїм безпрецедентним рішенням скасував результати виборів, визнавши, що на них вплинуло іноземне втручання, зокрема проросійська дезінформаційна кампанія в Tik.

Водночас влада вислала кількох російських дипломатів.

Згодом Центральне виборче бюро відмовило екскандидату в реєстрації на повторні вибори у травні 2025 року, посилаючись на рішення суду й процедурні порушення.

Подібну заборону раніше отримала і одіозна лідерка партії SOS Діана Шошоаке, що дало підстави говорити про послідовну державну політику проти кандидатів, які загрожують конституційному ладу.

"Жертва перевороту".

Рішення про недопуск Джорджеску до виборів викликало бурхливу реакцію.

Серед румунів не було єдності в оцінках: за різними опитуваннями, 46% громадян вважали анулювання результатів невиправданим кроком, тоді як 41% підтримували його як необхідний для чесності виборів.

Щоправда, треба зауважити, що не усі ці 46% є прихильниками Джорджеску.

Частина румунів вважає, що скасуванням виборів влада відрізала шлях до влади проєвропейській кандидатці Елені Ласконі, яка теж пройшла до другого туру на виборах восени.

Сам Джорджеску розцінив відсторонення як "прямий удар по демократії" та подав апеляцію до Конституційного суду.

Причому його досить несподівано підтримали в адміністрації нового президента США Дональда Трампа.

Зокрема, віцепрезидент Джей Ді Венс у промові на Мюнхенській конференції подавав це рішення Румуні як доказ нібито відходження Європи від принципів демократії.

Попри це 11 березня Конституційний суд одноголосно відхилив апеляцію Джорджеску, залишивши в силі заборону на його участь у травневих електоральних перегонах.

Судді наголосили, що екстремізму немає місця в демократичному суспільстві.

Вже 1 березня 2025 року Джорджеску разом зі своїм соратником, лідером партії AUR Джордже Сіміоном, вийшли до прихильників на багатолюдний мітинг у Бухаресті.

Сіміон назвав скасування виборів "переворотом" та заявив, що "з винних слід здерти шкіру живцем" на площі.

Хоч наступного дня він пояснив, що це була "метафора", радикальна риторика зробила свою справу – обурені мітингувальники почувалися ошуканими.

9 березня, коли Виборча комісія офіційно не допустила Джорджеску до участі у перегонах, у центрі Бухареста спалахнули заворушення: групи його прихильників підпалювали барикади, жбурляли в поліцію пляшки та петарди; спецзагони відповіли сльозогінним газом.

Хвиля правого обурення перекинулась і за кордон – низка зарубіжних ультраконсервативних діячів оголосили Джорджеску жертвою "недемократичних практик".

Навіть Ілон Маск відреагував у соціальній мережі, назвавши рішення заборонити Джорджеску брати участь у виборах "божевіллям".

Маск спекулятивно заявив, ніби ультраправого лідера "заарештували за те, що він отримав найбільше голосів", що не відповідало дійсності, але активно розійшлося у соцмережах, підігріваючи конспірологічні настрої.

За крок до прем’єрства.

На цьому тлі румунська влада не побоялася розпочати кримінальне переслідування Джорджеску.

Ще 26 лютого 2025 року його викликали на допит до прокуратури та встановили запобіжний захід – судовий контроль на 60 діб, що передбачав заборону на виїзд з країни й публікацію контенту фашистського чи ксенофобського характеру.

Джорджеску звинувачують у пропаганді ненависті, героїзації воєнних злочинців і підбурюванні до дій проти конституційного ладу.

Того ж дня силовики провели обшуки за 47 адресами, знайшли зброю, золото та мільйони готівки.

Зокрема, у колишнього військового Гораціу Потри та власника ПВК, який очолював охорону Джорджеску.

Підозрюваних звинувачують у підготовці перевороту за підтримки Росії.

Це стало першим випадком, коли Румунія відкрито заявила про російську змову проти її суверенітету.

Джорджеску відповідно всі звинувачення заперечує й називає справу політичним переслідуванням.

У своїх заявах він намагається створити образ жертви "системи", що знаходить підтримку серед антиелітної частини суспільства.

Після анулювання результатів виборів у листопаді 2024 року Келін Джорджеску залишався активним у публічному просторі, попри встановлений судовий контроль.

Хоча формально він був поза кампанією, фактично продовжував впливати на неї – через заяви, інтерв’ю та участь у спільних акціях із "союзниками".

Його головним політичним наступником став Джордже Сіміон, лідер ультраправої AUR, який відкрито позиціонував себе як продовжувач лінії Джорджеску.

І навіть пропонував у разі перемоги на президентських виборах зробити його новим прем’єр-міністром.

Паралельно Джорджеску продовжував озвучувати звичні для себе наративи.

У січні 2025 року він вкотре повторив проросійські меседжі – зокрема, назвав Україну "вигаданою державою" і передбачив її поділ.

У його публічних виступах домінувала ідея "палінгенезії" – відродження нації через релігійно-націоналістичну трансформацію, що резонує з ідеологією легіонерів Залізної гвардії.

Джорджеску змальовував сучасну Румунію як принижену жертву змови "ворогів держави" й закликав до повернення до "героїчного минулого".

Усе це стало частиною доказової бази в його справі.

У травневих виборах 2025 року Джорджеску участі не брав, але вплив ультраправих залишався помітним.

Джордже Сіміон посів перше місце в першому турі з понад 40% голосів і лише в другому програв незалежному кандидату – меру Бухареста Нікушору Дану, який об’єднав навколо себе центристські та проєвропейські сили.

Крайній правий реванш не вдався, хоча вибори показали високий рівень підтримки антисистемної риторики серед частини суспільства.

Уроки для Румунії та інших країн.

Наступного дня після інавгурації нового президента, 27 травня 2025 року, Джорджеску заявив про свій вихід з політики.

Він мотивував це рішення сімейними обставинами й необхідністю спокою після напруженого періоду.

А також запевнив, що не приєднується до жодної партії та не створюватиме нову.

Водночас Джорджеску підкреслив, що не зрікається своїх ідеалів і залишає за собою право повернутися в політику в майбутньому.

На тлі кримінального провадження ця заява сприймається радше як тактичний відступ, ніж сплановане завершення його політичної кар’єри.

Історія злету і падіння Келіна Джорджеску стала серйозним випробуванням для румунської демократії.

З одного боку, держава продемонструвала здатність реагувати на загрози: вибори з ознаками зовнішнього втручання скасували, кандидата з радикальними поглядами усунули, а підривні мережі частково ліквідували.

Журналісти назвали ці кроки болісними, але необхідними.

Водночас криза оголила слабкі сторони – особливо в роботі спецслужб, які не змогли вчасно відреагувати на зростання ультраправих та хвилю дезінформації.

З іншого боку, ситуація призвела до глибокої поляризації: майже половина румунів сумнівалася в легітимності відсторонення Джорджеску, а весняні протести ледь не переросли в широкомасштабне насильство.

Без вирішення глибинних причин – соціальної недовіри, впливу зовнішньої пропаганди – подібна криза може повторитися.

Втім, вибори 2025 року також дали шанс оновленню: перемога Нікушора Дана засвідчила, що демократична більшість здатна об’єднатися проти радикалів.

Новій владі слід відновити довіру до інституцій і зробити їх стійкішими до інформаційних атак.

Кейс Джорджеску продемонстрував, як Кремль тестує гібридні технології впливу в Європі.

Ситуація також поставила питання про межі демократії: чи можна обмежувати кандидатів заради захисту від екстремізму?.

Більшість погодилась: демократія має право себе захищати, але важливо, щоб це не руйнувало її основ.

Радикалізм і проросійські впливи залишаються актуальною загрозою – і боротьба з ними має бути законною, системною та прозорою.

Особливо важливий цей урок для сусідньої з Румунією Молдови, де вже восени цього року Москва знову тестуватиме свої гібридні методи, а президентці Санду доведеться шукати способу, як не допустити реваншу проросійських сил та не перетнути при цьому межу допустимого для демократії.

Джорджеску, швидше за все, зникне з політичної арени, але проблеми, які вивели його на вершину, нікуди не ділися.

Чи стане ця криза початком імунітету проти подібних викликів або ж лише першим актом більшої драми – залежить від здатності румунської демократії зробити правильні висновки.

За словами самого Келіна Джорджеску, "цей етап завершено, але я все ще вірю в ідеали, за які боровся".

Тож боротьба за ці "ідеали" триватиме – вже без нього як кандидата, проте з іншими обличчями та іншими методами і далеко не лише в Румунії.

Сергій Герасимчук, заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма",.

Ростислав Клімов, експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма".

Джерело матеріала
loader
loader