Цієї осені все вирішиться: як Трамп робить з Китаю лідера, який формує коло «друзів», і це не тільки Росія

У понеділок, 7 липня, Дональд Трамп оголосив про намір з 1 серпня запровадити 25% мита на товари з Японії та Південної Кореї. Він спрямував окремі листи на ім’я прем’єра Японії Ішіби Шігеру, якого в нещодавньому інтерв’ю Fox News назвав «містер Японія» (вочевидь, забувши його ім’я), та президента Республіки Корея Лі Чже-Мьона, проте з практично однаковим змістом. Хоча ще минулого тижня, коментуючи друге зупинення постачань американської зброї Україні, в Пентагоні це пояснювали, зокрема, зміщенням уваги США на Індо-Тихоокеанський регіон.

Пояснити ці дії нереально. За ними не проглядається жодної логіки. Дійсно, від березня по травень цього року міністр оборони США Піт Гегсет двічі відвідував регіон, побував в Японії, Сингапурі та Філіппінах, де говорив, що хай Європа сама вирішує свої проблеми, що на Близькому Сході вони вже все врегулювали, а пріоритет США — це Індо-Тихоокеанський регіон, звідки вони ніколи не підуть. Проте, присутнім у цьому регіоні треба бути не лише на словах. Тут йдуть серйозні процеси, які запустив Китай, побачивши, що для нього, нарешті, відкрилося вікно можливостей.

Питання на трильйон: Китай не сидить склавши руки

Оголошення Трампом про 25% тарифи на товари з Японії та Південної Кореї — це питання на трильйон доларів. Японія — найбільший інвестор США протягом п’яти років. Toyota в США — найбільший іноземний роботодавець. TOYOTA та Isuzu будують в Америці нові заводи. Але як ви примусите японських споживачів купувати американські машини? Вони не підпадають під японські стандарти: ширину доріг, смуги на хайвеях, повороти, розвороти, парковочні місця тощо. Японці їздять на маленьких машинах. Вони переконували Трампа, показуючи цифри, факти, намагаючись достукатись до логіки. Не вдалося. Те саме стосується й Південної Кореї.

До того ж, зараз в Японії передвиборча кампанія — 20 липня відбудуться вибори до Палати Радників — верхньої палати Парламенту. Оновиться приблизно половина місць — обирають 125 депутатів. Уряд, який зараз веде переговори з Трампом, — це уряд меншості. Якщо вони програють вибори до Палати радників, буде зміна уряду. Яка буде далі політика, ніхто не розуміє. Тому, оголошені Трампом 25% тарифи — це був абсолютно неочікуваний удар.

Китай почав діяти, коли Трамп вперше оголосив про тарифи. Сі Цзіньпін одразу поїхав по деяких країнах регіону, щоб сказати: «Дивіться, як поводять себе США. Ми готові допомогти, взяти вас під себе й турбуватися, щоб ваша економіка розвивалася». Після цього, поки що, не було якихось конкретних кроків, бо Трамп відклав запровадження тарифів спочатку до 9 липня, а зараз — до 1 серпня. Але протягом цього часу тривала робота. Китай формує коло друзів, і це абсолютно очевидно.

Тому, якщо до 1 серпня якось не вирішаться ці проблеми з тарифами Трампа, варто очікувати створення зони вільної торгівлі Китай-Південна Корея-Японія, яку вони дуже давно обговорюють між собою, і серйозного переформатування ринків.

Для Японії експорт важкого машинобудування й автомобілів — це життєво важлива історія. Адже, 25% тарифи, про які оголосив Трамп, — це на весь японський експорт, включаючи саке і васабі. А на машини, нагадаю, вже діє 25%. Тобто, на експорт японських авто до США — це вже 50%. Toyota — дорогий автомобіль — це факт. І, якщо до його вартості додати ще 50%, — це просто катастрофічне падіння продажів.

Пекін (не)готується до війни: але Росія йому потрібна для іншого

Для чого це Китаю? У свіжому інтерв’ю для The New York Times генсек Альянсу Марк Рютте припустив, що «якби Сі Цзіньпін напав на Тайвань, він би спочатку зателефонував своєму дуже молодшому партнеру Путіну, який проживає в Москві, і сказав би: „Гей, я збираюся це зробити, і мені потрібно, щоб ти відволікав їх у Європі, атакуючи територію НАТО“.

Зі всієї поваги до пана Рютте, але, вибачте, це абсолютно неймовірна ситуація, що Китай буде просити Росію напасти на НАТО. Не буде Китай ні про що просити Росію. Безумовно, Пекін готується до історії з Тайванем. Але він спокійно чекає, нікуди не поспішаючи, поки європейська війна закінчиться тим, що остаточно ослаблена Росія залишатиметься безперебійним джерелом енергоресурсів для Китаю. Адже, крім безпекового аспекту, зараз шалена конкуренція в галузі штучного інтелекту. Для того, щоб він функціонував, потрібні дві речі: чіпи й дата-центри.

Дата-центри потребують енергії на рівні АЕС. Будувати атомні реактори — це дуже довго й дорого. І це не так просто, бо це МАГАТЕ, це чутлива технологія. Тому сьогодні Китай скуповує по всьому світу вугільні шахти. Китай використовує всі можливості, щоб забезпечити себе нафтою і газом. Ба більше, в китайських заявах вже йдеться про північний морський шлях (пролягає через Північний Льодовитий океан вздовж арктичного узбережжя Росії, сполучаючи Атлантичний і Тихий океани — Ред.). Це і раніше було, але як теорія. Сьогодні перший танкер вже пройшов. Тобто, вони серйозно сподіваються, що з Ямалу, з тих LNG-заводів, які Росія — «Новатек» і «Газпром» — там побудувала, будуть постачати зріджений газ в Китай.

Тобто, Росія потрібна Китаю для цієї мети. Пекіну треба продавати свої товари. Війна Китаю не потрібна. Якщо він посварився зі США, і Америка не буде купувати його товари, куди Пекін буде їх продавати? Другий ринок — це Європа. Але вона зараз зайняла дуже принципову позицію, на наше щастя, повторюючи Китаю, що він має припинити підтримувати Росію. КНР це дуже дратує. Минулого тижня міністр закордонних справ Китаю Ван Ї сказав очільниці дипломатії ЄС Каї Каллас, що Китай не може дозволити Росії програти війну проти Україні. Це дуже серйозна річ, бо Китаю потрібні російські енергоресурси.

Навіщо Пекіну війна з НАТО? Якщо Китай побачить, що США продовжують свою політику виходу з регіону, а це можливо, він просто забере Тайвань. Це цілком може статися. Китай думає про майбутнє. А майбутнє — це штучний інтелект. Тому Пекіну важливо, щоб Росія слабшала (а вона слабшає — ми це знаємо), залишалася «на ножах» із Заходом, і, щоб там був режим, який Китай не боїться. Ба більше, якщо США продовжать тиснути на такі країни, як Камбоджа, Бангладеш, і навіть той же Казахстан (де шалені ресурси, враховуючи рідкоземельні метали), Китай їх підбере під себе. І, рано чи пізно, розвинуті країни будуть вимушені шукати економічних механізмів забезпечення своєї економіки в регіоні.

Домовленості ЄС-Китай: що тут може зробити Україна

Щодо Євросоюзу, Китай чітко бачить, що ЄС потерпає від тарифів Трампа і внутрішніх проблем. Сьогодні ЄС фактично паралізований. Тому Пекін не має жодних стимулів домовлятися з Брюсселем про торгівлю, за умови зменшення підтримки Росії. Ось вам приклад. Цього року в Брюсселі мав відбутися ювілейний саміт, присвячений 50-річчю дипломатичних відносин між ЄС і Китаєм. Але Сі Цзіньпін відмовився приїхати.

Місце проведення перенесли до Пекіна та провінції Аньхой 24-25 липня. Хоча з дипломатичної точки зору це порушення черговості місць проведення самітів. Тож, європейці приїдуть до Китаю наприкінці липня. Але вже відомо, що і там Сі Цзіньпін з ними не зустрінеться. Проте, в червні він їздив до країн Центральної Азії, підписав там якусь абсолютно неймовірну угоду, фактично відсунувши Росію. Хоча Москва вже років 25 розповідає, що це начебто їхня зона впливу. Тепер це зона впливу Китаю.

Тобто, Пекін чітко йде своїм шляхом. У Центральній Азії він був присутній особисто. З представниками ЄС він зустрічатися не хоче. Замість нього буде прем’єр КНР. І це сигнал. Звичайно, є теорії змови. Кажуть, що Сі Цзіньпін втрачає владу, і восени на пленумі ЦК КПК його заберуть. Альтернатива Сі — це фактично повернення до реформ Ден Сяопіна. Тобто, до економіки, в якій комунізм не займає центральне місце. Проте, не дивлячись на ці чутки, Китай також дратує, що перед тим як приїхати до Пекіна, представники ЄС приїдуть до Токіо. Для нас це може здаватися дрібницею. Але для Азії — це меседжі. А представники ЄС бояться їхати в Китай. Вони не розуміють, що там відбувається. І хто їм може пояснити? Лише Японія.

Тому зараз ця зав’язка буде розкручуватися протягом липня-серпня. На 31 серпня — 1 вересня запланований саміт ШОС, де головує Китай. Треба подивитися, хто від Китаю там буде. Бо, нагадаю, Сі Цзіньпінс не поїхав на саміт БРІКС до Бразилії. Це також меседж. А потім — 2-3 вересня — Путін має приїхати до Пекіна на «побєдобєсіє» з приводу перемоги над Японією. І вся ця «каша», як би вона нам не здавалася окремими подіями, повірте мені, в Азії всі ці речі дуже важливі. Японці дуже чутливо до цього ставляться, тому що вони вже 100 разів вибачилися. Вони вже виплатили всі компенсації. Але знову буде парад, де на кожному куті говоритимуть, які погані японці.

Тобто, нас чекає період, коли ми побачимо остаточне формування нового розподілу сил. Я думав, що це буде набагато довше. Але дії Трампа призвели до того, що все рухається шаленими темпами. Я бачу, що Китай чітко відчув, що настав його момент. І він буде рухатися без Росії, точно ні про що не питаючи Москву. Якщо в якийсь момент США кардинально змінять політику і, скажімо, подвоять контингент в Південній Кореї, поставлять антидронові системи над Сеулом, дадуть новітні технології Японії, яких в неї немає, ми побачимо інший розвиток подій. Китай не піде на Тайвань, обдумуючи, що робити далі. А от у Росії таких опцій немає.

Всі ж інші залежать від США. І це, звичайно, просто катастрофа. Весь світ залежить від того, що Трамп напише в своїй соціальній мережі. Щодо нас із вами, то ми маємо, в першу чергу, самі турбуватися про власну безпеку. Добре, що, зі слів Трампа, американська військова допомога розблокована. Я думаю, що це було політичне рішення. Але, на щастя, воно вирішилося, і, принаймні, те, що вже було на шляху до України, піде в Україну.

Разом із цим, всі наявні у нас ресурси, буквально всі, треба спрямувати на виробництво зброї і засобів, які дозволять стримувати ворога. Не майте жодного сумніву, що росіяни будуть продовжувати лізти. У Путіна немає іншого виходу. Він більше не піде на перемовини щодо припинення вогню. Тому, щодо політики безпеки, в світі Трампа треба бути Ізраїлем. Треба розуміти, що виходу немає — або ми, або вони. І на це мають бути спрямовані всі сили.