Експертка про репортаж NYT з Курської області: Коли медіа дають слово воєнним злочинцям - це пропаганда

Коли ЗМІ надають слово особам, причетним до російських воєнних злочинів, без належного контексту, то стають інструментом кремлівської пропаганди.

Таку думку висловила медіаекспертка, директорка міжнародних видань Forbes Media Катя Солдак, коментуючи на прохання власкора Укрінформу в Нью-Йорку публікацію в The New York Times журналістки Нанни Гайтманн, яка розмістила маніпулятивний матеріал про наслідки бойових дій у Курській області Росії.

«Після більш як трьох років війни досі бракує розуміння того, що таке відповідальне висвітлення конфліктів за участю непрозорих урядів», - сказала Солдак.

За словами експертки, важко висвітлювати війни, коли одна зі сторін є абсолютно непрозорою, а будь-яка інформація, яка поширюється за її бажанням, є лише інструментом пропаганди.

«Способи отримати бодай якусь неупереджену інформацію існують - через надійні джерела на місцях, - зазначила Солдак. - Але це складна робота, при цьому потрібне критичне мислення справжніх журналістів-розслідувачів, які живуть і дихають пошуком істини, а не прагнуть гострих відчуттів від подорожі з чеченським підрозділом».

Усі розуміють, долала вона, що «якщо Росія дозволяє журналісту приїхати у будь-яку точку на полі бою, то про неупереджене висвітлення подій не може бути й мови».

Зі слів експертки, коли ЗМІ надають «некритичний простір особам, які повторюють кремлівські тези або явно причетні до воєнних злочинів - включаючи вбивства, тортури та участь у фільтраційних операціях Росії на окупованих територіях в Україні - без належного контексту й відповідальності, це не інформує громадськість». Така публікація дезінформує і, що ще гірше, «стає інструментом пропаганди», долала Солдак.

У матеріалі Гайтманн вказано, що вона шість днів провела у прифронтових районах Курщини, де її супроводжували бойовики «Ахмату».

Речник МЗС України Георгій Тихий відреагував на публікацію у соцмережі Х так: «Той, хто в NYT вирішив, що це розумно - писати разом з російськими військовими злочинцями, ухвалив найдурніше рішення. Це не баланс і не «інша сторона історії». Це просто - дозволити російській пропаганді ввести аудиторію в оману. Сумно бачити, як маніпуляції рівня Дюранті (журналіста, який заперечував Голодомор - ред.) повертаються в NYT».

Фото надане Катею Солдак