Громадянське суспільство й уряд: як налагодити діалог у процесі євроінтеграції
На початку липня в Києві відбулося мережування «Разом до ЄС: синергія правозахисних організацій та уряду», організоване Центром прав людини Zmina. Подія об’єднала представників правозахисних громадських організацій для посилення співпраці з органами державної влади в контексті євроінтеграції та аналізу дорожньої карти у сфері верховенства права за переговорними розділами 23 («Судова влада й основоположні права») і 24 («Юстиція, свобода і безпека»).
Модерувала зустріч адвокаційна директорка Zmina Альона Луньова, до дискусії також приєдналися представники різних правозахисних і громадських організацій.
Учасники обговорили досвід взаємодії з владою, ефективність комунікації та виклики, зокрема ігнорування рекомендацій ГО при формуванні цілих блоків дорожньої карти. Також обговорювали шляхи покращення участі громадянського суспільства в консультаційних процесах, зокрема з боку Мін’юсту, і формування спільного порядку денного правозахисного сектору у сфері прав людини.
Головні думки та висновки експертів — у матеріалі «Детектора медіа».
Ознайомитися з Дорожньою картою з питань верховенства права, яку обговорювали правозахисники, можна за посиланням.
Під час мережування учасники озвучували проблеми та пропозиції щодо співпраці з урядом і дійшли думки, що існує необхідність донесення до Міністерства юстиції спільної позиції партнерських правозахисних організацій громадянського суспільства (ОГС) щодо консультацій і бачення Дорожніх карт. Окрім того, є потреба у залученні Мін’юсту як бази для долучення інших центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ), з якими ОГС можуть співпрацювати й обговорювати поточні проблеми.
Деякі учасники дискусії говорили, що ОГС мають наполягати на регулярності консультацій, яких, за їхніми словами, було мало. Також необхідно розробити графік консультацій та узгодити його з графіком, наведеним у дорожніх картах. Це допоможе відстежувати прогрес чи його відсутність, отримувати від уряду звіти про зроблені кроки та надавати рекомендації на етапі розробки реформ чи законопроєктів, а не після їх затвердження.
Ключова пропозиція представників ГО — забезпечити зворотний зв’язок від уряду до громадських організацій. Важливо отримувати інформацію про те, як і чи була використана експертиза ОГС, із відповідним обґрунтуванням у разі неврахування. Це може бути реалізовано у вигляді таблиць або звітів: хто надавав пропозиції, які з них були враховані, які — ні й чому саме, з чітким правовим чи політичним коментуванням — недоцільність, неможливість, несумісність тощо.
На заході йшлося, що урядовці іноді розглядають участь громадських організацій як додаткову роботу, яку можна проігнорувати — на відміну від профільних міністерств. Тому важливо добиватися офіційного включення ОГС до процесів формування політик, особливо в межах євроінтеграційного процесу.
Учасники заходу зійшлися на думці, що процес консультацій з урядом залишається формальним. Рішення, які ухвалюють у результаті, часто не відображають зміст консультацій, тому складається враження, що консультації проводяться радше «для галочки».
Найбільш залученим етапом консультацій була презентація вже напрацьованого проєкту Дорожньої карти. Однак, хоч вона й узгоджувалася у форматі діалогу, деякі спікери кажуть, що цей діалог на практиці був одностороннім. Представники уряду говорили про стислі терміни, відповіді на запитання часто були поверховими, а ОГС отримували лише фрагменти документів. Тож присутні на обговоренні представники ОГС повідомили, що процес консультацій був непрозорий, не мав пояснень, які рекомендації враховано, а які — ні. Звідси відсутня і системна аргументація рішень уряду за їхніми результатами.
Учасники наголосили на необхідності прозорого процесу консультацій не лише щодо стратегій і законів, але й щодо підзаконних актів, які відіграють ключову роль у реалізації реформ. Це особливо актуально, наприклад, щодо розділу про права дитини в Дорожній карті. Зокрема, перший пункт щодо імплементації Стратегії забезпечення права кожної дитини в Україні передбачає ухвалення більш як 80 законів, щоб стратегія запрацювала. Вона має шість стратегічних цілей і має затверджений план виконання на три роки.
Представники ОГС сказали, що громадянське суспільство взагалі може взятися за навчання держслужбовців, зокрема щодо стандартів проведення якісних консультацій. Водночас ефективному виконанню положень Дорожньої карти перешкоджає брак ресурсів у самих держорганів.
Запропоновано напрацювати оптимальну модель залучення ОГС і донести до уряду чітке бачення того, якими мають бути консультації, аби вони стали інструментом реальної взаємодії, а не формальністю.
Також було озвучено потребу, щоб уряд брав до уваги пропозиції не лише національних, а й місцевих і вузькопрофільних організацій — навіть тих, які лише починають працювати над євроінтеграційними проєктами. Такі організації можуть мати глибші інсайти, працюючи точково на місцях.
При цьому існує проблема надлишкової кількості різних майданчиків для консультацій та обговорення Дорожніх карт, що ускладнює координацію. Учасники говорили, що важливо чітко визначити для себе, навіщо ОГС беруть у цьому участь і яка їхня роль.
Відчувається розсинхрон також між організаціями, які давно залучені до загальноєвроінтеграційних процесів, мають сталі зв’язки з урядом, і тими, хто заходить у процес по вузьких чи тематичних напрямах. Перші часто мають більшу обізнаність про логіку процесів, тоді як другі приєднуються вже на етапі імплементації конкретних рішень.
Через цю різницю у включеності можуть виникати упередження, відчуття недовіри або непорозуміння. Це викликає напругу всередині громадянського суспільства і вимагає уваги до побудови більш інклюзивної та відкритої співпраці між усіма сторонами.
Також важливо включити до спільної позиції блок про консультації з парламентом, адже зараз спостерігаються проблеми: засідання комітетів часто закриті, взаємодія з депутатами обмежена, а участь ОГС у законодавчому процесі — фрагментарна. Це ускладнює можливість впливати на зміст законопроєктів, особливо між першим і другим читанням.
Загальна позиція полягає в тому, що маючи чітку Дорожню карту та перелік завдань, громадські організації повинні системно включатися в їх реалізацію, пропонуючи як експертизу, так і практичні моделі взаємодії з виконавчою та законодавчою владою.
Учасники дійшли згоди, що далі необхідно стежити за виконанням Дорожніх карт, тож для цього має бути створений спільний порядок денний між партнерськими ОГС.
Фото: Центр прав людини Zmina
Запрошуємо вас долучитися до Спільноти «Детектора медіа». Та разом працювати над тим, щоб ініціативи, які захищають демократичні цінності, ставали більш видимими.

