Чому колонізація Марса приречена на провал: астрофізик пояснив

Американський астрофізик Адам Беккер критикує бачення Ілона Маска про колонізацію Марса як запасного притулку для людства, стверджуючи, що навіть за катастрофічних сценаріїв Земля залишатиметься набагато придатнішою для життя, ніж негостинний марсіанський ландшафт.

Про це пише Sustainability Times.

Беккер вважає, що ідеї про колонізацію Марса є радше фантазією, ніж реальною стратегією. З огляду на потенційні апокаліптичні сценарії Землі, науковець певен, що наша планета, навіть якщо буде спустошена, залишиться набагато придатнішою для життя, ніж холодні, безплідні пустелі Марса.

Марсіанська мрія Ілона Маска

Ілон Маск, далекоглядний генеральний директор SpaceX, не соромився висловлювати свої амбіції зробити людство міжпланетним видом. Центральним елементом цього бачення є колонізація Марса, який часто зображують як рятувальний човен у разі земних катаклізмів.

Однак Адам Беккер, шановний астрофізик і письменник, вважає цю ідею яскравим прикладом технологічного оптимізму, який не пов’язаний з фізичними реаліями космічної колонізації. У відвертому інтерв’ю журналу Rolling Stone Беккер не соромився слів, назвавши цю ідею «однією з найдурніших речей, які можна сказати».

Критика Беккера ґрунтується на абсолютній непрактичності встановлення сталої людської присутності на Марсі. Марсіанське середовище створює нездоланні виклики, що робить його набагато менш життєздатним варіантом порівняно з Землею навіть після катастрофи.

За словами астрофізика, хоча цілі Маска похвальні у своїй амбітності, вони не враховують притаманні людському виду труднощі адаптації до світу, який за своєю суттю ворожий і невблаганний.

Навіть після апокаліпсису Земля все одно краща за Марс

Щоб підтвердити свою аргументацію, Адам Беккер наводить три екстремальні сценарії: зіткнення з астероїдом, порівнянне з тим, що знищив динозаврів, глобальну ядерну війну та неконтрольовану зміну клімату.

За кожної з цих жахливих обставин Беккер стверджує, що Земля все одно буде більш адаптивною, ніж Марс. Це пояснюється тим, що, незважаючи на значні руйнування, Земля збереже такі важливі елементи, як придатна для дихання атмосфера, відповідна гравітація, доступна вода та природний захист від шкідливого випромінювання.

На Марсі життя було б обмежене герметичними куполами, і будь-який збій у критично важливих системах призвів би до негайної катастрофи.

І навпаки, Земля, навіть після планетарної катастрофи, все ще могла б містити осередки життя, здатні до відновлення та регенерації.

Тераформування Марса: наука чи наукова фантастика?

Тераформування — зміна кліматичних умов планети, карликової планети, супутника чи іншого космічного тіла для приведення атмосфери, температури та екологічних умов до стану, придатного для проживання людини.

Ілон Маск уявляє собі Марс, перетворений людською винахідливістю: детонація ядерних бомб на полюсах, розгортання гігантських дзеркал у космосі та будівництво теплиць з контрольованим кліматом. Однак перетворення Марса на Землю 2.0 — це величезний виклик.

Навіть якби всі запаси CO₂ були вивільнені, атмосферний тиск Марса досяг би лише 7% від земного, чого недостатньо для виживання без герметичних костюмів. Колосальна вартість транспортування матеріалів, їжі, води та людей в космосі робить цю справу надзвичайно складною.

Беккер робить висновок, що інвестування в Марс заради виживання схоже на те, як покинути зруйновану лікарню, щоб вижити в радіоактивній пустелі без кисню.

«Краще зберегти нашу планету, навіть поранену, ніж вигнати себе у гігантську барокамеру під відкритим небом», — стверджує він.

Зрештою, дебати щодо колонізації Марса порушують глибокі питання про наші пріоритети як виду. Чи варто нам спрямовувати наші ресурси на далеке, невизначене майбутнє на іншій планеті, чи варто інвестувати у зцілення та захист нашої власної планети.

Раніше повідомлялося, що на Марсі виявили незвичайні кристали, коли Curiosity випадково розтрощив камінь.