NASA відправило двох павуків у космос: чого вони навчилися, перебуваючи на міні-космічній станції

Чи можуть павуки плести павутину в умовах мікрогравітації? Завдяки експерименту з двома павуками, проведеному 1973 року, у нас є відповідь на це запитання, пише IFLScience.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Павуки в космосі

Ідея експерименту з павуками спочатку належала 17-річній старшокласниці з Массачусетсу, на ім'я Джудіт Майлз. Пропозиція була висунута в рамках проєкту NASA, що дає змогу студентам проводити експерименти на борту "Скайлаб", першої американської космічної станції, яка за короткі терміни виконала кілька місій у період з травня 1973 по лютий 1974 року.

Дослідникам NASA сподобалася ідея старшокласниці, тому її обрали для участі в "Скайлаб-3" — другій пілотованій місії міні-космічної станції. Під час місії двох самок європейських павуків-хрестовиків помістили у дві невеликі пластикові пляшки й запустили на низьку навколоземну орбіту 28 липня 1973 року.

Як павуки плетуть "сітки" в космосі

За словами вчених, спочатку павучиха Арабелль ледве адаптувалася до нових умов, створюючи, в кращому разі, "рудиментарні" мережі. Однак уже до другого дня вона почала формувати повноцінні мережі.

Учені хотіли подивитися, як розвиватимуться події, тому продовжили експеримент — у середині місії додали Аніту. Загалом парі знадобився певний час, щоб звикнути до незнайомої обстановки, але вони швидко навчилися плести павутину так само добре, як і на Землі, але з тоншого шовку.

Попри те, що об'єктом дослідження були павуки, результати були спрямовані на розв'язання ширших питань про те, як умови, близькі до мікрогравітації, впливають на центральну нервову систему тварин, зокрема й людини. За словами експертів, геометрична структура павутини насправді дає хорошу оцінку стану центральної нервової системи павука.

Оскільки павук відчуває власну вагу, щоб визначити необхідну товщину павутиння, і використовує як вітер, так і силу тяжіння для плетіння павутиння, відсутність гравітації в "Скайлебі" дасть новий і незвичайний стимул для поведінкової реакції павука. Простими словами, здатність плести павутину може дати уявлення про те, як рухова і нервова системи можуть реагувати на незнайомі умови.

На жаль, під час експерименту обидва павуки загинули на космічній станції від зневоднення.

На Землі павуки зазвичай плетуть асиметричні павутини, центр яких розташований ближче до верху. Це дозволяє їм швидше спускатися вниз, використовуючи силу гравітації, і ловити здобич, яка потрапляє в нижню частину павутини. Однак павутина, сплетена в умовах, близьких до нульової гравітації, була більш симетричною з центром ближче до середини. Ще більш дивовижним здавалося те, що павуки надзвичайно швидко адаптувалися до плетіння павутини в космосі.

Павуки на земній орбіті

З 1970-х років було проведено ще кілька подібних експериментів, під час яких павуків було відправлено на навколоземну орбіту. Під час цих експериментів, вчені прагнули дізнатися, як життя адаптується до космосу.

Останніми роками вчені Базельського університету вивчали поведінку павуків Trichonephila clavipes на борту Міжнародної космічної станції (МКС), приділяючи особливу увагу симетрії сплетених ними павутин.

Раніше Фокус писав про інше дуже дивне дослідження NASA: накачали павуків забороненими препаратами та спостерігали.