Нашестя сарани в Україні: експерти розповіли, як зупинити стрімке поширення шкідників

Сарана швидко охоплює нові українські регіони. Спека та тривала відсутність опадів створюють ідеальні умови для її масового розмноження та міграції. Комахи здатні долати великі відстані, за одну добу сарана може пролетіти до 100 кілометрів. В окремих випадках переміщення шкідника відбувається навіть між країнами за кілька днів. Ресурс кurkul.com розповів про найефективніші міжнародні методи боротьби із сараною.

Як боротися з нашестям сарани: найефективніші та найбезпечніші методи

1. Профілактика. Найголовніше, виявити шкідників на ранніх етапах. Для цього необхідно регулярно обстежувати території, де можливе розмноження сарани, а також слідкувати за погодними умовами та загальним станом екосистем. Найефективніший час для моніторингу — з 6:00 до 9:00 ранку чи після 18:00, коли сарана малорухлива та сідає на верхівки рослин. Порогові показники зараження: личинки нестадних кобилок — 5-10 екземплярів/м²; італійський прус — 2-5 екземплярів/м²

2. Хімічний захист. Цей метод залишається основним для боротьби з масовими роями сарани. Використовують переважно органофосфатні препарати у малих, але концентрованих дозах. Хімічна обробка дає високу ефективність за мінімального впливу на навколишнє середовище. Важливо дотримуватись інструкцій щодо дозування та часу внесення препаратів. Докладніше про дозволені хімікати можна дізнатися на аграрних сайтах.

3. Біологічні методи. Цей підхід полягає у використанні природних ворогів сарани, що допомагає контролювати популяцію без шкоди для екосистеми. Птахи — лелеки, граки, шпаки, качки, чайки, активно знищують дорослих особин. Комахи: яйця сарани поїдають личинки жужелиць, личинки мух-бренівок (родина Bombyliidae) також знищують яйця різних видів сарани.

Який міжнародний підхід до боротьби з нашестям сарани

Успішна боротьба із сараною потребує поєднання кількох стратегій:

• раннє виявлення;

• оперативне реагування;

• міжнародна координація зусиль;

• впровадження сучасних технологій;

• дотримання природоохоронних норм.

Такі комплексні дії дозволяють мінімізувати шкоду для сільського господарства та зберегти екологічний баланс.