Забудьте про ґаджети: як розважалися діти в СРСР і чому сучасним школярам варто про це дізнатися

Радянські діти проводили час на вулиці, граючи в захопливі ігри з простим інвентарем. Ці розваги розвивали спритність, координацію та командний дух.

Дворові ігри того часу не потребували дорогого обладнання — достатньо було м'яча, скакалки або звичайної резинки. "Телеграф" розповідає, у які ігри грали діти часів Радянського Союзу і чим вони їх захоплювали.

"Вибивний"

Троє гравців розташовувалися на майданчику: двоє на відстані десяти кроків один від одного, третій — між ними. Крайні учасники перекидали м'яч, намагаючись влучити в середнього гравця. Той мав ухилятися від м'яча або спробувати його зловити. Влучання означало зміну ролей між учасниками. Існували також інші варіанти цієї гри.

"Піонербол"

Спрощена версія волейболу з командами від трьох до восьми осіб. Гравці розташовувалися по обидва боки сітки на спортивному майданчику. На відміну від класичного волейболу, м'яч можна було ловити руками та передавати між партнерами по команді. Переможцем ставала команда, яка першою набирала визначену кількість очок.

"Гаряча картопля"

Велика компанія дітей утворює коло, в якому учасники швидко перекидають м'яч один одному, намагаючись не затримувати його в руках. Той, хто не встигав зловити м'яч або навпаки затримував його, сідав у центр кола.

"Квадрат"

Четверо учасників займали позиції в окремих квадратах розкресленого поля. Гравці перекидали м'яч ногами, не торкаючись його руками. Очко нараховувалося, коли м'яч двічі торкався землі в одному квадраті. Перемагав той, хто першим набирав обумовлену кількість балів.

"Їстівне — неїстівне"

Ведучий ставав навпроти інших гравців, які вишиковувалися в лінію. Він по черзі кидав м'яч кожному учаснику, називаючи різні предмети. Якщо названий предмет можна їсти, гравець мав зловити м'яч. Якщо предмет неїстівний, м'яч потрібно відбити.

"Резинки"

Давня китайська розвага, що стала популярною в СРСР. Двоє дітей ставали один навпроти одного, гумку розтягували навколо ніг на різній висоті, або прив'язували до турніка, якщо учасників було лише двоє. Третій учасник стрибав через резинку за певними правилами та послідовністю. Поступово висота збільшувалася — від щиколоток до колін, стегон та пояса, а в окремих випадках навіть до шиї і витягнутих верх рук.

"Рибалка і рибка"

Один учасник ставав "рибалкою" у центрі кола, інші — "рибками" навколо нього. Ведучий обертав скакалку на рівні землі, а решта гравців мала перестрибувати через неї. Той, хто зачепив скакалку, вибував з гри.

"Класики"

На асфальті крейдою малювали поле з пронумерованими клітинками від одного до десяти. Гравець мав прострибати по клітинках, не заступаючи за межі та не втрачаючи рівноваги.

"Козаки-розбійники"

Командна гра для групи від шести осіб старшого шкільного віку. Діти ділилися на дві команди. "Розбійники" ховалися на визначеній території, "козаки" їх шукали та ловили. Команди могли мати власні штаби, захоплювати території та рятувати полонених товаришів.

"Дочки-матері"

Рольова гра, де діти розподіляли ролі батьків та дітей між собою. Учасники відтворювали побутові ситуації. Замість немовлят були ляльки, а замість квартири — халабуда.

"Море хвилюється раз"

Проста розвага для невеликої компанії без спеціального реквізиту. Ведучий відвертався та промовляв: "Море хвилюється раз! Море хвилюється два! Море хвилюється три! Морська фігура на місці замри!" Гравці завмирали в позах морських створінь або предметів. Ведучий "оживляв" учасників та намагався вгадати зображену фігуру. Той, чию фігуру важко вгадати, ставав наступним ведучим.

"Слова"

Інтелектуальна гра, де один гравець малював на землі паличкою схему для задуманого слова з квадратиками, як у кросворді. Інший по черзі називав букви, які містяться у ньому, намагаючись відгадати слово. Ведучий вписував правильні букви в схему. Можна було обирати тематичні категорії — їжа, міста, тварини тощо.

Нагадаємо, "Телеграф" писав,як діти в СРСР відпочивали на канікулах. Найпоширенішим способом організації дитячого дозвілля були піонерські табори.