Загинув у російському полоні. Згадаймо Назарія Ковалика

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Назарія Ковалика.

24 січня 2024 року у російському полоні загинув захисник України Назарій Ковалик. Тільки через півтора року, 25 липня 2025 року, родина воїна отримала можливість поховати його. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Львівську міську раду.

Назарій Ковалик народився 9 серпня 1996 року у Львові. Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №86 міста Львова. Згодом здобув фахову передвищу освіту у відокремленому структурному підрозділі «Автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка».

Проходив строкову військову службу у військовій частині А0998.

Назарій працював поліцейським взводу реагування №2 роти Управління поліції охорони в Житомирській області.

Зі слів рідних, захоплювався єдиноборствами: займався карате, дзюдо, самбо та боротьбою. Був сміливим, усміхненим, життєрадісним, позитивним і відданим батьком. Любив життя, родину і завжди дарував тепло усім навколо.

Назарій Ковалик з 2015 по 2017 рік брав участь в Антитерористичній операції

фото: Львівська міська рада

З 2015 по 2017 рік брав участь в Антитерористичній операції у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений державною нагородою Президента України «За участь в Антитерористичній операції».

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів знову став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському напрямку у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Назарія Ковалика залишилися дружина, донька, син, батьки та брат.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.