Буква Ґ — заборонена та повернена: символ незламності мови

Буква ґ має унікальну історію: її вигадали для точності мови, згодом заборонили радянською владою, а з незалежністю — повернули як символ спротиву.

Про що ви дізнаєтесь:

Літера "ґ" — одна з найцікавіших в українському алфавіті, адже вона має унікальне походження та історію, тісно пов’язану з формуванням української мовної ідентичності. У старослов’янських писемних пам’ятках цей звук (сучасний [g]) позначався звичайною літерою "г". Проте з розвитком східнослов’янських мов фонетика змінилася: в українській мові звук [г] став фрикативним (м’яким і наближеним до [ɦ]).

Цей факт і зумовив потребу в окремому графічному символі, який би передавав справжній твердий [g], що часто траплявся в запозиченнях із німецької, латини, грецької та інших мов. Саме для цього й була створена літера "ґ". детальніше про історію цієї літери розповість Главред.

Введення букви у граматику

Як розповідають на ютуб-каналі "Твоя підпільна гуманітарна" фіційно літера "ґ" вперше з’явилася в граматиці Мелетія Смотрицького 1619 року. Підручник, написаний церковнослов’янською мовою, був призначений для шкіл і духовенства та мав значний вплив на граматичні норми майбутніх поколінь. Смотрицький увів "ґ", щоб відрізнити твердий [g] від м’якого українського [г], який уже відрізнявся від церковнослов’янської вимови. Це нововведення швидко поширилося в українських друках і рукописах. Літеру "ґ" активно вживали в назвах, запозиченнях та деяких питомих словах.

Заборона в СРСР

У 1933 році радянська влада запровадила нову редакцію українського правопису, яка уніфікувала орфографію з російською — відповідно до політики русифікації. Історія літери "ґ" на цьому різко обірвалася.

Офіційна причина — нібито "непотрібність" цього звуку в українській мові. Насправді ж це була спроба ще більше наблизити українську до російської та послабити її самобутність. Відтоді "ґ" збереглася лише в діаспорі, зокрема в США, Канаді та Західній Європі, де дотримувалися правопису 1928 року.

Повернення літери Ґ

У 1990 році, після перебудови й напередодні проголошення незалежності України, літеру "ґ" офіційно повернули до українського правопису. Цей крок мав надзвичайно важливе значення — не лише лінгвістичне, а й символічне. Це була реабілітація української мовної норми, яка понад 50 років залишалася пригніченою. Повернення "ґ" підтвердило прагнення до мовної самостійності й відмежування від російської.

У 2019 році в оновленому правописі вживання "ґ" закріпили офіційно — і нині вона займає повноцінне місце в українській абетці.

Про історію літери Ґ можна переглянути відео:

Сучасне вживання

Сьогодні літера "ґ" має чітке фонетичне призначення: вона позначає звук [g], відмінний від українського [г]. Вживання "ґ" регламентується сучасним правописом. Основні випадки:

у питомих словах: ґанок, ґрунт, дзиґа, ґудзик, ґирлиґа;

у власних назвах: Ґете, Гемінґвей, Ґданськ;

у запозиченнях: аґрус, аґент, маґазин (іноді допускається написання без "ґ" згідно з традицією).

Багато людей досі плутають ці літери або не вживають "ґ" у мовленні та письмі — через вплив радянської традиції чи брак знань сучасного українського правопису.

Вас може зацікавити: