Що буде з дитиною, народженою в космосі: пояснення вчених

Поки плани щодо місій на Марс стають дедалі реальнішими, постає більше запитань про те, як людське тіло функціонуватиме в умовах космічного простору. Повноцінна подорож на Червону планету й назад триватиме стільки, що людина цілком може завагітніти та навіть народити дитину під час польоту.

Про це пише видання ScienceAlert.

Чи можливо безпечно зачати й виносити дитину в космосі, і що станеться з немовлям, яке з’явиться на світ далеко від Землі?

Більшість людей рідко замислюються над тим, які ризики супроводжують життя ще до народження. Наприклад, приблизно дві третини людських ембріонів не доживають до народження — більшість втрачаються протягом перших тижнів після запліднення, часто ще до того, як жінка дізнається про вагітність.

Ці ранні втрати зазвичай пов’язані з тим, що ембріон не розвивається належним чином або не імплантується в стінку матки. Вагітність — це послідовність біологічних етапів, кожен з яких має відбутися в правильному порядку та з певною ймовірністю успішного завершення.

На Землі ці ймовірності можна оцінити завдяки клінічним дослідженням. Але як ці процеси змінюються в умовах міжпланетного простору — предмет новітніх досліджень.

Мікрогравітація і пологи без тяжіння

Умови мікрогравітації, тобто майже повної невагомості в космосі, можуть ускладнити фізичне зачаття, але навряд чи серйозно вплинуть на вагітність після імплантації ембріона.

Натомість пологи та догляд за новонародженим у невагомості — значно складніше завдання. У космосі нічого не стоїть на місці: рідини плавають, як і люди. Це означає, що процес народження та подальший догляд стануть значно бруднішими й технічно складнішими, ніж на Землі, де гравітація допомагає майже в усьому — від позиціонування до годування.

З іншого боку, плід і на Землі розвивається в умовах, близьких до мікрогравітації: він плаває у навколоплідних водах, м’яко підвішений у матці. Навіть астронавти готуються до космічних виходів, тренуючись у водних резервуарах, які імітують невагомість. У цьому сенсі матка — вже готовий «симулятор мікрогравітації».

Радіаційна небезпека

Однак гравітація — лише частина проблеми. Позаяк поза межами захисного шару атмосфери Землі ховається значно серйозніша загроза — космічне випромінювання.

Космічні промені — це високоенергетичні частинки, по суті — оголені атомні ядра, що мчать крізь Всесвіт майже зі швидкістю світла. Вони складаються з протонів і нейтронів та здатні завдавати серйозної шкоди людським клітинам, коли проходять крізь тіло.

На Землі нас захищає атмосфера та магнітне поле планети. Але в космосі цього захисту немає. Удар космічного променя по клітині може спричинити локалізоване пошкодження, мутації ДНК та навіть рак. Крім того, радіація може викликати запальні реакції, що заважають нормальній роботі органів.

У перші тижні після запліднення клітини ембріона швидко діляться, мігрують і формують первинні структури. Цей період — один із найбільш вразливих. Один влучний удар космічного променя може знищити ембріон. Хоча це рідкість, результатом може стати непомітний викидень.

Ризики на пізніших етапах вагітності

Зі зростанням плода збільшується і ймовірність ураження. Коли до кінця першого триместру формується плацентарний кровообіг, матка й дитина починають стрімко рости. Це робить материнське тіло більшою «ціллю» для космічних променів.

Ураження м’язів матки може спровокувати передчасні перейми. І хоча неонатальна медицина сьогодні досягла великих успіхів, у космосі передчасні пологи — це ще серйозніше випробування, ніж на Землі.

Народження — лише початок

Після народження розвиток не припиняється. Дитина, що з’явилася на світ у космосі, продовжить рости в умовах мікрогравітації. Це може порушити формування рухових рефлексів і координації — базових навичок, як-от піднімання голови, сидіння, повзання та ходіння. Усе це вимагає відчуття «верху» і «низу», якого в космосі просто не існує.

Вагітність і народження в космосі — це не фантастика, а реальна перспектива для майбутніх міжпланетних місій. Хоча ці процеси супроводжуються серйозними ризиками, більшість із них уже сьогодні досліджуються науковцями. Майбутні технології можуть зменшити ці загрози — але лише за умови глибокого розуміння, яке ми починаємо формувати вже зараз.