Чому ЄС погодився на "принизливу" угоду з Трампом і чи були шанси на кращі умови

Проєкт торговельної угоди, яку Європейський Союз уклав із США, встановлює 15-відсотковий тариф на більшість європейських експортних товарів до США, проти нульового тарифу на американські експортні товари до Європи.

Рамкова угода також передбачає примусові закупівлі американської енергії на суму $750 млрд, європейські інвестиції в США на суму $600 млрд та додаткові замовлення на військову техніку американського виробництва.

Очевидно, що перемога за Трампом – 15:0, впевнений спеціальний радник Верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки (2020-2024) Закі Лаїді.

Про те, чому Євросоюзу довелося піти на невигідні поступки Сполученим Штатам, читайте в його колонці – Поразка Європи: чому Єврокомісія побоялася йти на конфлікт із Трампом.

Далі – стислий її виклад.

Отже, автор колонки впевнений, що "ЄС міг вчинити інакше, адже він не є економічним чи політичним карликом".

Він нагадує, що близько 20% імпорту Америки надходить з Європи, що приблизно дорівнює її частці імпорту з Китаю.

Більш того, зауважує Закі Лаїді, американська промисловість набагато більше залежить від європейського виробничого сектору, ніж навпаки.

"Також Європа мала в своєму розпорядженні чимало козирів і могла б ще більше посилити свої позиції, скоординувавши свою позицію з двома іншими країнами G7, які стикаються з тиском з боку США: Японією та Канадою", – звертає увагу спеціальний радник Верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки (2020-2024).

Ще однією потужною картою ЄС, переконаний автор колонки, є Інструмент проти примусу (ACI), призначений для ситуацій, коли "третя країна намагається чинити тиск на Європейський Союз або одну з його держав-членів з метою вжиття конкретних заходів, які вплинуть на торгівлю та інвестиції".

І вимоги Трампа цілком відповідають цьому визначенню.

"Але Європа навіть не намагалася досягти балансу сил у відносинах з Трампом", – дивується Закі Лаїді.

На його думку, якби вона продемонструвала готовність ризикнути подальшою ескалацією, коли Китай робив те саме, Трамп опинився б у набагато слабшій позиції.

Колишній спецрадник топдипломата ЄС впевнений, що укладена угода є катастрофою, "оскільки вона підтверджує, що ЄС в кінцевому рахунку керується страхом втратити захист США в сьогоднішньому небезпечному геополітичному контексті".

"З цієї точки зору, було б глибоко несправедливо приписувати фон дер Ляєн результат зробленого вибору.

Вона сама обмежена двома червоними лініями: захищати інтереси Німеччини за будь-яку ціну і уникати будь-якого розриву з США", – зазначає автор колонки.

Він попереджає: коли ви готові досягти чогось "за будь-яку ціну", немає такого ступеня приниження, якого ви не прийняли б.

Тим часом більшість європейських лідерів забули застереження Бенджаміна Франкліна, що "народ, готовий пожертвувати дрібкою свободи заради дрібки безпеки, не заслуговує ні на те, ні на інше, і в результаті втрачає і те, і інше".

Докладніше – в колонці Закі Лаїді, яка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника, Поразка Європи: чому Єврокомісія побоялася йти на конфлікт із Трампом.