Кожен розважався, як міг. Що було в СРСР замість OnlyFans

Тема сексу в СРСР була під суворою забороною — про неї не говорили вголос, а публічне обговорення вважалося непристойним. Проте це не означає, що люди не розважались.

"Телеграф" розповість, який контент 18+ переглядали люди в часи СРСР. А також, як діставали заборонені товари.

Відеокасети для обраних

У 80-х у містах почали поширюватися відеомагнітофони — дефіцитна техніка, яку могли собі дозволити одиниці. Разом із нею з’явилися й перші відеокасети з фільмами для дорослих. Це були копії з іноземних стрічок, які передавалися по руках.

Карти й календарі

Ще один артефакт того часу — гральні карти або настінні календарі із зображеннями оголених жінок. Таку "продукцію" зазвичай привозили з-за кордону або купували у спекулянтів. Замість онлайн-підписок — одна колода на гуртожиток. І це вже вважалося чимось особливим.

Газети й журнали

Офіційна преса теми сексу не торкалася. Але ближче до кінця 80-х з’явилися перші радянські журнали, де починали друкувати еротичні фото — наприклад, у виданні "СПИД-Инфо". Що цікаво, ці газети продають й досі на просторах українських сайтів.

Водночас у багатьох будинках зберігалися і західні журнали — "Playboy" або "Club". Дістати їх було непросто.