Платні послуги у школах і садочках: за що з 1 вересня дозволено брати гроші з батьків
Платні послуги у школах і садочках: за що з 1 вересня дозволено брати гроші з батьків

Платні послуги у школах і садочках: за що з 1 вересня дозволено брати гроші з батьків

Платні послуги у школах і садочках: за що з 1 вересня дозволено брати гроші з батьків

Ми звикли до того, що освіта в Україні умовно безплатна. Але кожен із нас знає, що «репетиторство при школі», «платний гурток у садочку», «свято з аніматорами» чи «внесок до фонду» стали майже нормою. І навіть коли батьки не хочуть таких послуг, вони часто змушені погоджуватись, аби не виглядати «білими воронами». Як засновниця ГО «Батьки SОS» я часто отримую повідомлення від батьків про схожі історії.

Попри це, в Україні вже давно є законодавча база, що регулює платні послуги у сфері освіти: їхній перелік і порядок надання. Ці норми уряд ухвалив іще 2010 року, і вони декларують добровільність та прозорість послуг. Але, на жаль, часто не працюють. Моя пошта переповнена скаргами батьків на це. І ось зараз уряд вирішив навести лад у цій сфері.

Нещодавно КМУ ухвалив нову постанову (від 7 липня 2025 року №808) про перелік платних послуг для державних і комунальних шкіл і дитсадків. Уряд аргументував її появу необхідністю «вдосконалити систему надання платних послуг з урахуванням сучасних викликів — цифровізації, інклюзії та підтримки ветеранів».

На перший погляд ця ініціатива покликана навести лад у сфері платних послуг і дати розуміння батькам, де вони можуть у законний спосіб сплачувати за додаткові послуги, а де пропоноване стає поза законом і є вимаганням. Однак у цьому є великі сумніви. Чи не вийде так, що замість того, аби боротися з тіньовим ринком послуг, держава його очолить? Розбираємося детально.

Платні послуги в дитсадках

 

З одного боку, таке розширення переліку послуг може надати дітям доступ до цікавих гуртків та спеціалізованих програм і мінімізує зловживання. З іншого — є багато ризиків.

  1. Підміна безоплатної освіти платною. Згідно із законом, усі освітні програми, що забезпечують досягнення державного стандарту освіти, мають бути безкоштовними. І жоден садок не має права брати з батьків плату за те, що вже входить до затвердженої навчальної програми. Та саме це найчастіше й відбувається на практиці: заняття з розвитку мовлення, з логіки, читання або математики, розвитку моторики — все це подається як додаткове, хоча насправді є частиною базового навчального процесу.

Крім того, батькам варто знати: кожен садочок обирає із затверджених або створює власну освітню програму на основі базових програм, розроблених МОН. Тому якщо вихователі вважають, що в навчанні чогось бракує, вони можуть додати це до своєї освітньої програми, а не виносити в додаткові платні послуги.

До того ж ідея надавати платні послуги з парціальних (додаткових) програм, затверджена постановою КМУ, суперечить новому Закону «Про дошкільну освіту» (п. 11 ст. 16), де чітко сказано: «Освітні та парціальні програми, спрямовані на забезпечення досягнення вихованцями результатів, визначених державним стандартом, реалізуються державними і комунальними закладами дошкільної освіти виключно за кошти державного бюджету, місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством, і не можуть реалізовуватися чи забезпечуватися (повністю або частково) за кошти батьків дітей».

Чергові групи можуть стати помічними для батьків, які багато працюють. Однак варто пам’ятати, що, згідно із Законом «Про дошкільну освіту» (ст. 10), кожній дитині гарантовано 11 годин безоплатного перебування в садочку. І якщо чергова група є частиною цих 11 годин (наприклад, працює з 8:00 до 19:00), вона має бути безплатною.

  1. Прихований примус до оплати. Формально платні послуги є добровільними, але насправді батькам часто кажуть: усі вже здали гроші, і якщо ви відмовляєтеся, то вашу дитину під час занять просто посадять збоку.
  2. Ризик дискримінації. Додаткові платні послуги в садочках — це вже давно один із чинників булінгу дітей. Батьки, які не погоджуються платити, скаржаться, що поки вихователь займається з групою платно, їхніх дітей не пускають до приміщення групи, просять посидіти в куточку (в кращому разі — погратися іграшками), залишають без уваги. Це не лише незаконно (ст. 9 Закону «Про дошкільну освіту» прямо забороняє дискримінацію за майновою ознакою), а й неетично.
  3. Безпекові ризики. Якщо гуртки та заняття стають відкритими для дітей, які не є вихованцями дитсадка, постає питання: хто відповідатиме за їхню безпеку, медичні довідки, перебування в укриттях під час тривог? Є і ще одна проблема: у закладах дошкільної освіти доступ до укриттів під час освітнього процесу обмежений. Це означає, що сторонні особи, не пов’язані з освітнім процесом (діти, вихователі, батьки), не мають права ховатися там під час роботи садочка. Дуже часто укриття ледве вміщують дітей і вихователів цього закладу, де розмістити додаткових дітей — досі незрозуміло.

Платні послуги у школах: що зміниться з 1 вересня

Якими є плюси нововведення? Це можливість для шкіл працювати офіційно: те, що раніше відбувалося в тіні (репетиторство у школі, підготовчі курси), тепер можна буде проводити легально — з укладанням договорів, оподаткуванням і відповідальністю. Це також зручність для батьків: якщо школа організовує додаткові заняття чи групу подовженого дня, це заощаджує час, зусилля та логістику. Визнання неформальної освіти особливо важливе для дітей з-за кордону. Тепер їхнє навчання можуть офіційно зарахувати без потреби повторно проходити ті самі предмети.

Якими є ризики?

  1. Платні послуги з базових програм. Як і в дитсадках, є загроза, що під виглядом додаткових послуг школи почнуть проводити за батьківські гроші заняття, які зобов’язані проводити безкоштовно. Серед них і платна підготовка до контрольних, відпрацювання пропусків, консультації, надолуження освітніх втрат або підготовка для НМТ.
  2. Упереджене ставлення через репетиторство. Заняття з репетитором стають легальними. Проте як забезпечити академічну доброчесність і гарантувати дитині в школі неупереджене ставлення в оцінюванні, якщо батьки не погоджуються на нього? Коли вчитель у школі одночасно надає платні послуги й оцінює рівень знань, виникає ризик упередженості. Діти, які відвідують додаткові уроки, можуть отримувати кращі оцінки або більше уваги. Водночас решта учнів почуваються «другосортними».

Всі знають, що репетиторство, підготовка до НМТ у школі — це традиційна можливість учителя-предметника заробити. Так — це було нелегально, так, без сплати податків, але за неможливості держави забезпечити гідну заробітну плату вчителю на це заплющували очі. Однак тепер ситуація змінилась, і згідно зі змінами, вартість цих послуг розраховуватимуть офіційно. Проте чи відповідатиме цей обрахунок ринковим цінам? Не впевнена. І чи не призведе це до додаткових тіньових виплат?

  1. Тиск на батьків. Дедалі частіше платні послуги пропонують не як вибір, а як умову: «Це не обов’язково, але краще запишіть дитину», «Це для всіх, хто хоче нормально здати НМТ». І батьки погоджуються, бо не хочуть ризикувати успіхом своєї дитини.
  2. Додаткові витрати на визнання неформального навчання. Родини, які через війну були змушені виїхати з країни, тепер мають іще й доплатити, щоб дитину офіційно «повернули» в рідну систему освіти. Якщо це турбота про те, щоби школи отримали змогу заробити кошти, тоді введення такої платної послуги можна зрозуміти. Та якщо це турбота про дітей — вимушених переселенців, які перебувають за кордоном, то вона виглядає дивно. Адже зовсім недавно, в червні 2025 року, Кабмін затвердив Порядок визнання результатів навчання на рівнях повної загальної середньої освіти, здобутих за кордоном. Воно може відбуватись у двох форматах: через оцінювання на загальних засадах (контрольні, заліки) або за результатами перезарахування оцінок із закордонної школи та оцінок із предметів українознавчого компонента, які дитина отримала в закордонному освітньому осередку, зареєстрованому в системі АІКОМ. І от буквально за місяць уряд переводить цю послугу до переліку платних.

Не проти освіти. Проти зловживань

Проблема не в тому, що школам потрібне фінансування, — зрозуміло, що в умовах війни й обмеженого бюджету на освіту така потреба є цілком природною. Проблема в тому, що держава переклала відповідальність за усунення освітніх прогалин і підвищення якості навчання на плечі батьків. Рішення уряду про платні послуги в закладах освіти виглядає так, ніби освітянам просто дали «добро» отримувати гідну заробітну плату в будь-який спосіб. Навіть такий, через який раніше доводилося ніяковіти.

На моє переконання, рішення про розширення платних послуг, ухвалене зараз, має мало спільного із забезпеченням якості освіти. Так, результати PISA-2022 свідчать, що освітня нерівність і залежність її від соціального статусу дитини є великою проблемою для України. Діти з низьким соціально-економічним статусом відстають майже на три роки від дітей із високим статусом. Це означає: для того, щоб наздогнати своїх однолітків у навчанні, таким дітям потрібні три додаткові роки. Це гірший показник, ніж у середньому в країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). І що ж, тепер ми хочемо поглибити цю прірву?

Очевидно, що розширення переліку платних послуг треба узгодити із законодавством, зокрема із Законом «Про дошкільну освіту». Очевидно, що потрібно вдосконалити не лише перелік послуг, а й порядок їх надання, аби убезпечити і вчителів, і батьків від зловживань і непрозорих схем. Той порядок, який є зараз, не працює так, як мав би. Ми бачили конфлікти, тиск, формальну «добровільність» і десятки історій, де за права дітей доводилося боротись. Очікую, що тепер ситуація ще погіршиться.

Я не проти підтримки вчителів і шкіл. Я — за чесні правила гри. За прозорість. За повагу. За те, щоб освіта залишалася правом, а не підпискою на сервіс.

Джерело матеріала
loader
loader