/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F53%2Fcf7e57c55bc05c51f853cb7d4eb16145.jpg)
Нудьгувати не шкідливо: чому варто час від часу влаштовувати своєму мозку технологічний шабат
Нудьга корисна, якби не вона, Джан Роулінг ніколи б не придумала Гаррі Поттера, Агата Крісті — Еркюля Пуаро, а Ісаак Ньютон — закон всесвітнього тяжіння, запевняє блогер Дмитро Чернишов. Пасивний режим мислення — ключ запалювання для нашої уяви, тому корисно влаштовувати собі час від часу ізоляцію від гаджетів
Нудьга неймовірно важлива для розвитку мислення та уяви людини.
У 1990 році Джоан Роулінг їхала потягом із Манчестера до Лондона. Десь на півдорозі поїзд застряг на цілих чотири години через технічні проблеми. Джоан сиділа і дивилася у вікно на корів. У неї не було з собою ні книжки, ні навіть ручки, щоб записати свої думки. Саме в цей момент вимушеної бездіяльності й нудьги в її голові раптово, майже цілком, з'явився образ хлопчика-чарівника на ім'я Гаррі Поттер, який їде до школи магії. Позбавлена можливості відволіктися або записати свою думку, вона чотири години "виношувала" цю ідею у своїй уяві, прокручуючи деталі, персонажів і сюжетні ходи. Якби в неї в той момент був смартфон, світ, найімовірніше, ніколи б не побачив "Гаррі Поттера". Вона б просто провела ці чотири години, гортаючи стрічку або граючи в гру.
Під час Першої світової війни Агата Крісті працювала медсестрою-добровольцем у госпіталі, а потім — в аптеці. Робота була одноманітною: потрібно було годинами перебирати, зважувати та змішувати порошки й мікстури. Саме ця нудна, рутинна робота дала її уяві потужний поштовх. Щоб розважити себе, вона почала вигадувати історії. Оточена склянками з отрутами, вона почала міркувати: "А як можна було б використати ось цей препарат для ідеального вбивства? Як приховати сліди? Який мотив міг би бути у людини?" Так народилися сюжети для її перших детективів і з'явився знаменитий Еркюль Пуаро.
1665 року в Англію прийшла Велика чума. Кембридж, де навчався молодий Ісаак Ньютон, був закритий на карантин. І Ньютону довелося повернутися у свій рідний маєток і провести там майже два роки в нудній самоті. Цей період вимушеного неробства, позбавлений університетської метушні та спілкування, став його "роком чудес". Саме там, у тиші й нудьзі сільського життя, він сформулював основи закону всесвітнього тяжіння, розробив диференціальне та інтегральне числення і провів свої знамениті досліди з оптики, розклавши світло на спектр за допомогою призми. Ізоляція і відсутність зовнішніх подразників дали змогу його генію повністю сконцентруватися і зробити прорив, який визначив розвиток усієї світової науки на наступні 200 років.
Чому так відбувається? Ми звикли сприймати нудьгу як щось негативне, як порожнечу, яку потрібно негайно заповнити. Але з точки зору мозку, нудьга — це не порожнеча. Це сигнал. Мозок каже: "Зовнішньої стимуляції недостатньо. Час увімкнути внутрішній генератор".
Важливо Літо — час бути щасливими: чому сонячне світло, на думку соціолога, створює нам гарний настрійСаме в цей момент, коли ми перестаємо пасивно споживати інформацію ззовні, у нашому мозку активується найважливіша нейронна мережа — Мережа пасивного режиму мозку.
Трохи спрощуючи, можна сказати, що наш мозок працює у двох основних режимах — в активному, коли ви зосереджені на конкретному зовнішньому завданні — читаєте цей текст, гортаєте стрічку, ведете машину. Ваш фокус спрямований назовні.
І в пасивному режимі, який вмикається, коли ви "нічого не робите" — дивитесь у вікно, приймаєте душ, гуляєте парком або просто лежите на дивані. Ваш фокус спрямований всередину.
Пасивний режим неймовірно важливий для творчості. Ваш мозок починає вільно "блукати" вашою пам'яттю, переглядаючи старі спогади, знання, уривки розмов, прочитані книжки. А потім він робить найголовніше — створює несподівані зв'язки між ідеями, які на перший погляд не пов'язані одна з одною. Ви можете взяти історію з біології, накласти її на вашу проблему на роботі і — Еврика! — вам у голову прийде несподівана ідея.
Нудьга — це ключ запалювання для вашої уяви. Без нудьги ця найважливіша система просто не встигає увімкнутися.
І саме тому ваш смартфон, який вбиває вашу нудьгу, заодно вбиває і вашу творчість. Тому що він пропонує нам приємний, нескінченний і простий спосіб НІКОЛИ не залишатися наодинці зі своїми думками.
Ви потрапляєте в дофамінову петлю: кожне повідомлення, кожен лайк, кожне нове відео — це мікродоза дофаміну, гормону передчуття і винагороди. Мозок підсаджується на цю "голку" і починає вимагати постійної стимуляції. Так починається всихання вашого "м'яза" уяви. Мислення, особливо творче, — це зусилля. Воно потребує часу та розумової енергії.
А пасивне споживання контенту — це легко і приємно. Коли в мозку є вибір між напруженою роботою (думати) і легкою розвагою (дивитися), він завжди вибере друге.
Зрозумійте мене, будь ласка, правильно. Найменше я хочу бути старпером, який скаржиться на нові технології — от у наш час... Ні, я просто хочу розповісти про важливість інформаційної гігієни. В Ізраїлі є таке поняття — шабат, коли люди забувають про роботу і присвячують час відпочинку та спілкуванню з друзями та з родиною. Ви можете теж влаштувати собі технологічний шабат і забути на день про гаджети.
Поставте тимчасове обмеження на свій смартфон. Якщо ви їдете в транспорті або стоїте в черзі, не поспішайте діставати телефон із кишені — подивіться на місто, поспостерігайте за людьми. Помрійте.
Знайдіть собі заняття, яке вимагає роботи руками й не пов'язане з екранами: малювання, гра на музичному інструменті, садівництво, ліплення з глини, збирання грибів. Це чудово стимулює фантазію.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо Війна завтрашнього дня: чому Китай не діятиме на Тайвані так, як усі очікують
