"Кенгуру" для немовлят віком 5000 років: що розповіла рідкісна археологічна знахідка

У Німеччині археологи виявили поховання трьох жінок, що належать до культури шнурової кераміки. Представники цієї культури жили по всій Європі — від Скандинавії до Альп і території сучасної України — між 2900 і 2350 роками до нашої ери.

Про це пише видання Live Science.

Дорогоцінні прикраси та соціальний статус

Хоча тканина та шкіра, з яких були виготовлені «кенгуру» (великі мішечки), давно зотліли, знайдені проколоті зуби тварин свідчать, що вони були нашиті на сумки у певному порядку, як черепиця на даху. За словами археологів, ці вишукано прикрашені мішечки, ймовірно, були маркерами високого соціального статусу, оскільки здобути та обробити таку кількість зубів було досить складно.

Розміри знахідок свідчать про їх використання як дитячих «кенгуру»: приблизно 30 см завширшки і 20 см завглибшки. Кожен мішечок був прикрашений майже 350 зубами, переважно іклами та різцями собак. Немовлят, імовірно, клали на спину та накривали невеликими ковдрами, також прикрашеними зубами.

Жінки із знатних сімей, імовірно, носили ці сумки на широкому ремені, прикрашеному вовчими зубами. Кілька зубів лисиці та їхні імітації з кістки свідчать про те, що їх використовували для заміни втрачених елементів.

Культура шнурової кераміки та ритуали

Останки немовляти, знайдені всередині одного з мішечків у похованні в селі Несса, підтверджують гіпотезу про їхнє призначення. Пізніше дослідники планують проаналізувати останки жінки, щоб визначити її вік на момент смерті. А якщо вдасться зібрати достатню кількість ДНК немовляти, вони також перевірять, ким доводились одне одному поховані жінка і дитина.

Загалом під час розкопок поблизу села Краушвіц було виявлено десять жіночих поховань культури шнурової кераміки, але лише два з них містили такі «кенгуру». Третє поховання з мішечком знайшли неподалік.

У культурі шнурової кераміки існували чіткі похоронні ритуали, що підкреслювали гендерну приналежність померлого. Чоловіків ховали лежачи на правому боці, а жінок — на лівому, при цьому голови померлих завжди були спрямовані на південь. Розрізнялися й поховальні предмети: у могили чоловіків-воїнів клали сокири, тоді як у жіночих похованнях знаходили прикраси та інші декоративні предмети.