У Дрогобичі, де виготовляють сіль, вона стала дефіцитом

У Дрогобичі на Львівщині на полицях магазинів і на ринку майже немає місцевої солі. Там, де її ще можна знайти, відпускають лише по одній пачці в руки. На Дрогобицькій солеварні кажуть, що обсяги виробництва не змінилися, але попит на сіль зріс. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на «Суспільне».

В одну із мереж магазинів у Дрогобичі сіль, яку виробляють у місті, постачають раз на тиждень. В одній упаковці 22 пачки, розповідає менеджерка мережі Христина Андрушків:

«Учора привезли упаковку йодованої та нейодованої – і зразу ж розібрали. Зранку я прийшла, то ще була, але на даний час вже немає. Більший попит зараз на нейодовану, бо сезон закруток. Але беруть і таку, і таку», – пояснює менеджера.

За її словами, місяць тому кількість солі в магазині задовольняла попит покупців. Дрогобицьку сіль купували також туристи. Після зростання попиту адміністрація торгової мережі запровадила обмеження та продає не більше однієї пачки в руки.

«Люди брали й по 10 пачок, й по 15. Не було ніякого обмеження, а зараз така ситуація, що по одній пачці в руки. Можна пачку такої, пачку такої. На гуртівні перше було по дві тисячі, по три тисячі пачок доступних до замовлення, а зараз немає зовсім», – каже Христина.

Дрогобичанка Люба розповідає, що в неї вдома закінчується сіль.

«Запасаюся сіллю. По дві-три пачки мушу мати в запасі, тим більше зараз йде закрутка, треба мати й дрогобицьку йодовану й нейодовану. Я буду чекати, коли з'явиться та, яку мені треба», – каже Люба.

Киянка Ірина розказує, що приїхала до батьків у Дрогобич і планує купити місцеву сіль. «Я приїхала з Києва до батьків і маю замовлення привезти в Київ солі дрогобицької. Бо в нас та сіль, що зараз, не підходить для консервації, а дрогобицька – найкраща. Як знайду, то відправлю до Києва поштою», – каже Ірина.

Місцевий житель Василь також шукає на ринку дрогобицьку сіль. Чоловік каже, що для нього це найкраща сіль за смаком та насиченістю.

Продавчиня Надія розповідає, що сіль, яку виробляють із використанням ручної праці, має коштувати дорожче:

«Ви були на нашому дрогобицькому заводі? Ви бачили як її виробляють? Я б дала їй вищу ціну… Бо то є камінь, прошу пані, лупаний камінь, а наша сіль є виварна, там треба постояти, добре помахати, аби була сіль».

За словами керівника Дрогобицької солеварні Олега Петренка, підприємство зараз продає продукцію виключно через торгові мережі.

«Раніше люди могли приїхати на підприємство і купити упаковку солі (22 штуки, – ред.), а зараз ми перестали людям продавати, лише через торгові мережі, гуртівні, з якими ми працювали. У квітні й середині травня у нас на підприємстві було 30 тонн солі на залишку на складах, тому що взимку попит впав. А ми не зупиняли виробництво. В кінці червня її всю розібрали. Зараз що виробляємо, все реалізовуємо. Вдень ми виготовили близько трьох тонн і на другий день продали», – каже Олег Петренко.

За його словами, пачка солі з заводу коштує 30 гривень. Вартість залежить від ціни енергоносіїв. У солеварні переважно використовують дрова. Олег Петренко також розповідає, що попит на дрогобицьку сіль продовжує зростати, але виробничі потужності підприємства залишаються без змін:

«Ми працюємо так, як працювали. Виробляємо 60 тонн солі на місяць. Це приблизно 0,04 відсотка потреби в Україні. Це навіть не про один відсоток населення українців йдеться. Тому ми всіх забезпечити не можемо. Пішла реклама про нашу сіль. Ми переважно продаємо на Заході Україні, а хоче й Схід, і Південь, і Північ. Просто її не вистачає».

Як повідомляв «Главком», відновлення виробництва солі планують у Долині на Івано-Франківщині. Там теж видобуватимуть виварну сіль. Це родовище солі є одним із найстаріших в Україні – тут видобували сіль ще з десятого століття. Нарешті, після десятиліть занепаду, є надія на повернення колишньої слави Долинській солі.

Натомість на Тереблянському родовищі на Закарпатті видобувають саме кам'яну сіль, і роботи там наразі зупинено через конфлікт інвесторів.

Улітку 2022 року пачка «Артемсолі» зникла з полиць великих продуктових мереж. Усе тому, що окупанти вщент знищили підприємство, а цехи та обладнання згоріли.