Кремль поспішає: чому Росія зосередилася на захваті Покровську

Ситуація на фронті, економічна ситуація в Росії та активізація ударів України по болючих точках змушують Кремль поспішати. І шукати якесь нове, несподіване для нас рішення. Поки не почалася осіння розпута, російська армія повинна дати переконливий і наочний результат. Успішний наступ, прорив фронту – що завгодно. Що можна красиво показати як «досягнення цілей СВО». І використовувати на переговорах як аргумент для Трампа і Європи. Ось тільки осінь все ближче. А результатів наступу...

Під Покровськом в даний момент зосереджена просто величезна група противника. Порівнянна за розміром з Авдіївкою на піку штурмів – понад 110 тисяч. І що? Прорив на Добропілля закінчився обрізанням «вух зайця» і двома локальними котлами. А якби окупанти не встигли швидко перекинути резерви для порятунку свого угруповання – в оточення потрапила б і «голова». Так що від великих планів наступу в усіх напрямках (оточення Покровська, наступ на Добропілля і загроза Костянтинівки з півдня) довелося відмовитися. І зосередити всі сили саме на Покровську.

Одночасно місто намагаються оточити і на випадок провалу готуються до лобового штурму. В останньому випадку результат вже передбачуваний за прикладами Авдіївки, Бахмута, Торецька або Часів Яру. Довго і з великими втратами. Інакше з міськими боями не виходить. Тобто це далеко за межами дедлайну у форматі «все закінчити у 2025 році». Це не козир на переговорах і не «досягнення цілей СВО». Це м'ясорубка з незрозумілим результатом.

На даний момент великі сили зосереджуються на Запорізькому напрямку. Там навіть робляться спроби штурму на різних ділянках фронту, щоб знайти слабке місце в обороні. Поки не знайшли, та й варіантів для серйозного наступу там не так багато. Звичайно, успіх на Півдні з виходом до Запоріжжя виглядав би переконливо, але... поки що у них не виходить «кам'яна квітка». А про цю ділянку в інформаційному просторі говорили мало, тому для пропаганди потрібне реальне просування, а не 500 метрів посадки або нікому не відоме селище.

Ключовою метою, яка дозволила б закрити всі політичні питання, залишається вся Донецька область. Але там практично немає результатів. І навіть взяття Покровська (невідомо наскільки реальне і коли) не закриває питання. Ключова агломерація Донецької області зараз, як і раніше, – «Костянтинівка-Дружківка-Краматорськ-Слов'янськ». Ці міста під постійними обстрілами з КАБів, відео з Костянтинівки неможливо дивитися без болю, але... про реальний наступ і штурм мова не йде. Всі ці бої під Торецьком і навколо Часового Яру залишаються локальними без помітних просувань.

Ось тут і доводиться згадувати про старі плани, про які я писав ще рік тому. Наступ на Лиманському напрямку. Щоб перерізати трасу Слов'янськ – Харків. Два роки противник б'ється над вирішенням цього завдання, але без результату. Проте, останнім часом можна констатувати, що там дуже важка ситуація. І противник повільно, але просувається. По карті видно, що там теж ростуть «вуха зайця» в напрямку Дробишево з прицілом на Святогірськ. Ну, в Генштабі теж карти бачать. І не дарма Главком днями обережно натякав на наші резерви. «Обрізання вух» ЗСУ вміють робити. А потім зробимо окупантам обрізання в його класичному сенсі, але не обмежуючи себе розмірами обрізаного...