А чи буде війна за Тайвань? Неочевидні висновки з параду у Пекіні

Неочевидні висновки про м’яку силу, війну за Тайвань і майбутніх друзів Трампа. ЗМІ цитують слова Сі про те, що "відродження китайської нації неможливо зупинити". До речі, так, у КНР розуміються на символізм і церемонії — дійство цікаве і продумане.

Зустріч іноземних гостей — розтягнута, з довгим проходом червоною доріжкою до Голови, який їх очікує.

Початкова стадія параду – набір динамізму.

Потім короткий виступ Сі та демонстрація тієї самої динаміки та сили.

Фактично маємо демонстрацію одного з двох центрів світової системи. Де тези про співпрацю на саміті ШОС+ (ймовірно, у майбутньому буде використовуватися саме такий варіант написання та розуміння) підкріплені демонстрацією сили на параді.

І тут маємо цікаві моменти. Що стосується гостей. Приїзд представників керівництва Словаччини, Угорщини, Болгарії передбачуваний. Президента Сербії Вучича – було гарантовано – Сербія розглядається КНР як ще один вузол на осях співпраці з ЄС. Тому не здивуюся, якщо його буде запрошено і на наступний саміт ШОС+. Не менш цікавою є присутність віцепрем’єра Болгарії (який був оформлений як партійний, а не державний візит).

А також колишніх прем’єрів Греції, Бельгії, Італії, Румунії та колишнього президента Швейцарії. Тут уже йдеться про спроби КНР створити свою систему м’якої сили та намітити партнерства з елітами низки держав.

Але найцікавіше це Тайвань. Так, буквально вчора журналісти в мене питали про можливу "війну КНР проти Тайваню". Я в таких випадках раджу подивитись розклад сил у Законодавчому Юані (парламент Тайваню) та позиції ключових партій.

На парад приїхала заступник Генсека партії Гоміньдан (53 із 113 місць у Законодавчому Юані) Хонг Ксю-Чу. Делегації від "Нової партії Тайваню" та "Партії Праці". Це політичні сили, які виступають за реалізацію ідеї "одна країна – два шляхи". На материку це називають "одна країна-дві системи".

До речі, юніоністи (Гоміньдан + партнери з синьої коаліції) контролюють сьогодні 62 із 113 місць у парламенті.

І постає питання: а чи КНР воюватиме з Тайванем?

Або просто зачекає на наступні вибори. Тим більше, що Трамп своєю політикою і так різко збільшив кількість держав, які з інтересом спостерігають за формуванням зони партнерства Китаєм.

Для Сполучених Штатів це проблема. Яка виникла не сьогодні — Законодавчий Юань оновився 2024 року і наступні вибори лише 2028-го. І курс на возз’єднання Китаю може активізуватися найближчими роками.

Друга частина проблеми Трампа – участь у ШОС+ Малайзії та Індонезії. Вашингтон мав намір робити ставку, зокрема на згадані держави, намагаючись контролювати міжнародну морську логістику. Зокрема Південнокитайське море та Малаккська протока. Але, зважаючи на все, поки що без масштабних успіхів.

З гарантованих партнерів Трампа у регіоні залишаються Філіппіни. Тому я не здивуюся, якщо в найближчі місяць-два Президент США заявить, що БонгБонг Маркос (точніше Фердинанд Ромуальдес Маркос-молодший) — президент Філіппін і син колишнього президента Філіппін (з 1971 по 1986, поваленого в результаті революції) є "дуже хорошим хлопцем" і прекрасним партнером.

Джерело: пост Тишкевича у Facebook