Путін, то як твоє зерно?

З моменту вторгнення в Україну здатність Росії експортувати зерно та добрива залишається одним із джерел її економічної сили й міжнародних важелів упливу. На відміну від вуглеводнів, ці товари не потрапили під західні санкції. Вони досі збагачують Кремль як критично важливими для нього доходами, так і «м’якою силою».

Непередбачуваний клімат загрожує цій перевазі. Поганий урожай цього року — більше, ніж погодне явище. Він розкриває структурну крихкість воєнної економіки РФ та дедалі більші ризики для системи, побудованої на фіскальних резервах і корисних копалинах.

Під час Холодної війни СРСР не міг прогодувати себе. Він залежав від імпорту зерна, головним чином зі Сполучених Штатів. Це давало Вашингтону важіль геополітичного впливу в епоху розрядки, пропонуючи доступ до продовольства за умови стримування у зовнішній політиці.

Радянська слабкість стала силою Росії. Пострадянський перехід до приватної власності на землю та значні державні інвестиції перетворили її на сільськогосподарську потугу. Це дало їй упевненість заборонити імпорт західних продуктів у 2014 році у відповідь на санкції, введені після анексії Криму та частини Донбасу.

Творчий порив вийшов на промисловий рівень.

До 2016 року Росія стала найбільшим у світі експортером пшениці та провідним експортером добрив. Ці товари приносили не лише іноземну валюту, а й вплив. Надто це відчувалося серед російських клієнтів в Африці та на Близькому Сході.

2022 року Захід посилив санкції, намагаючись економічно ізолювати Росію після її повномасштабного вторгнення до України. Втім, він значною мірою звільнив сільськогосподарський експорт від обмежень, щоб підтримати глобальну продовольчу безпеку, особливо в країнах, що розвиваються.

Для Кремля це послаблення стало стабільним джерелом валютних доходів і впливу, які допомогли стабілізувати економіку. Але природа, байдужа до політичних обмежень, тепер може зробити те, від чого відмовилися західні політики.

Урожай 2025-го вже вважають найгіршим за останні роки. Так, у РФ найнижчі показники експорту зерна в липні порівняно з аналогічними періодами від 2008 року. Це результат зростання кліматичної нестабільності. Несезонні весняні заморозки пошкодили понад 240 тисяч гектарів посівів, із яких 100 тисяч гектарів було повністю втрачено.

Після них настала рекордна літня спека з температурами понад +40°C у ключових південних регіонах. Посушливі умови цього літа були катастрофічні, знищивши майже 500 тисяч гектарів.

Влада Ростовської області, великого зернового регіону, оголосила надзвичайний стан. Поля, колись золоті від пшениці, залишилися пересохлими та потрісканими. Прогнози виробництва пшениці були скориговані з 90 мільйонів тонн до 82–84 мільйонів тонн. Загальний обсяг виробництва зерна, який досяг піку в 158 мільйонів тонн у 2022 році, тепер, як очікують, упаде до приблизно 130 мільйонів тонн.

Це відбувається на тлі зростаючого тиску на колись основне джерело іноземних доходів Росії: експорт енергоносіїв. У липні Євросоюз та Велика Британія знизили ціновий поріг на російську сиру нафту з 60 до 47 доларів за барель. Також було посилено санкції проти тіньового флоту Кремля.

Можемо повторити, але дещо треба оптимізувати.

Адміністрація президента США запровадила тарифи на деяких покупців російської нафти, зокрема Індію. На сиру нафту та нафтопродукти тепер припадає менше ніж половина експортних доходів Росії, що підвищує значення альтернативних джерел, включно з експортом сільгосппродукції.

Як я вже зазначав у книжці «Земля трансформована», одним із визначальних викликів для сучасних держав є те, як вони справляються й адаптуються до екологічних стресів: навіть помірні потрясіння можуть мати значні наслідки. Росія, величезна та кліматично різноманітна, особливо вразлива — як продемонстрував 1916 рік, коли нестача продовольства та зростання цін спричинили повстання в Центральній Азії, а потім і в Петрограді.

Проте російський президент давно відкидає зміни клімату. Він навіть припускає, що глобальне потепління може принести користь Росії, роблячи її північні землі придатними для сільського господарства. Ця ставка виглядає дедалі недалекоглядною.

Що ж пішло не так, та чому це треба виправляти строком на вчора?

У той час як західні економіки інвестують значні кошти в адаптацію та пом’якшення наслідків, Росія залишається прив’язаною до вуглецево-інтенсивної моделі зростання. Вона фактично поставила своє майбутнє на затримку або провал переходу до поствуглецевої економіки.

Однак природа не веде переговорів. Хоча Захід звільнив російські продукти харчування та добрива від офіційних санкцій, кліматичні зміни накладають власні обмеження. Це має глобальні наслідки. Зменшення виробництва російського зерна може підштовхнути ціни вгору. Це матиме наслідки для країн, які імпортують продовольство.

Експорт сільськогосподарської продукції для Росії — один із небагатьох уцілілих важелів міжнародного впливу. Поганий урожай не є суто агрономічною невдачею. Це тягне за собою геоекономічні наслідки та підриває «зернову дипломатію» РФ у країнах Глобального Півдня.

У світі, дедалі більше сформованому екологічними потрясіннями і геоекономічною конфронтацією, велика залежність Росії від експорту енергоносіїв та кліматичного везіння розкриває звуження основи її економічної моделі. Те, що колись здавалося стійкістю, під тиском, ризикує нарешті виявитися крихкістю.