Застряглі в “Павутині”. Як удари по аеродромам стратегічної авіації рашистів кардинально ускладнили ситуацію для їх нових атак

Як пройшла операція “Павутина”

1 червня 2025 року понад 100 FPV-дронів, захованих усередині побутівок на вантажних автомобілях, атакували чотири аеродроми на території Росії:

• Оленяча в Мурманській області,
• Дягилеве в Рязанській області,
• Біла в Іркутській області,
• Іваново-Північний в Іванівській області.

Операція СБУ під назвою “Павутина”, підготовка якої тривала близько півтора року, справила колосальний медійний ефект: кадри ударів споряджених вибухівкою безпілотників (вартістю менше ніж $1 тисяча за штуку) по беззахисних – якщо не брати до уваги розкладених на фюзеляжах автомобільних покришок – літаках стратегічної авіації (оціночною вартістю в десятки мільйонів доларів кожний) експерти оголосили (1, 2) принципово новим етапом у практиці асиметричних бойових дій.

На трьох із чотирьох перерахованих аеродромів розміщувалися стратегічні бомбардувальники Ту-95МС, дальні бомбардувальники-ракетоносці Ту-22М3 і стратегічні бомбардувальники Ту-160. Усі вони належать до повітряної компоненти російської “ядерної тріади”, оскільки здатні нести авіаційні боєприпаси з ядерною бойовою частиною. Ще однією ціллю став аеродром Іваново-Північний, де перебували борти військово-транспортної авіації та літаки ДРЛОіУ.

До найвіддаленішого від України аеродрому – Українка в Амурській області – вантажівка з безпілотниками не доїхала, загорівшись і згодом вибухнувши на дорозі.

• Воєнблогери рашистів про удари СБУ по дальнім аеродромам: «Черный день в истории российской авиации», он же «русский Перл-Харбор»

Скільки літаків було втрачено

Офіційна оцінка з боку СБУ – 41 втрачений літак, загальні збитки – на рівні $7 млрд. Відомство опублікувало докладне відео з атаками дронів на чотири російські аеродроми. На кадрах, згідно з аналізом DeepState, присутні епізоди атак на 25 літаків. Було уражено загалом 22 або 23 літаки, підрахували в українському OSINT-проєкті “КіберБорошно”, в тому числі 19 бомбардувальників Ту-95МС і Ту-22М3.

Згідно з оцінкою аналітика Black Bird Group Еміля Кастехельмі, загалом достовірно було знищено сім стратегічних бомбардувальників Ту-95МС і чотири дальні бомбардувальники-ракетоносці Ту-22М3. Ще один Ту-95МС зазнав пошкоджень, так само як і до семи бортів Ту-22М3 (імовірно, дехто з них спочатку перебував у нельотному стані).

Таким чином, найадекватніша оцінка загальної кількості виведених з ладу (зокрема тимчасово) бортів російської стратегічної авіації навряд чи перевищує 12-14 одиниць, і це зовсім невелика частка від загального відомого парку літаків такого типу – не більш як 15%.

Очевидно, більша частина влучань дронів припала на літаки в льотному стані, тому насправді було втрачено близько 20% всіх боєготових Ту-95МС і Ту-22М3 (спроб вразити Ту-160 на доступних відео об’єктивного контролю не зафіксовано).

Що змінилося в повітряних нальотах на Україну

Після операції “Павутина” інтенсивність російських повітряних нальотів на територію України тільки зросла. Протягом 2025 року кількість засобів повітряного нападу, застосованих під час нальотів, збільшилася з приблизно 90 у середньому на добу (у січні) до 140 на добу (у серпні), тобто більш ніж на 50%. Наймасовіші за час війни повітряні атаки з 500 і більше використаними ракетами і безпілотниками припадають на період після 1 червня 2025 року. Іншими словами, удар по стратегічній авіації в Росії не знизив навантаження на українську ППО.

Водночас співвідношення дронів і ракет у повітряних атаках майже не змінилося: 95-97% займають дрони, решту – ракети. Слід мати на увазі, що навіть за такого співвідношення ракети мають набагато більшу бойову цінність, насамперед через складність їхнього перехоплення силами ППО і через бойову частину, яка в рази перевершує за масою безпілотники типу “Шахед”. Загалом російська сторона використовує під час обстрілів України за межами тактичної глибини від лінії фронту ракети сухопутного, морського і повітряного базування, але більш-менш регулярно і в помітній кількості фіксується зовсім невелика номенклатура: ракети “Іскандер-М” і “Іскандер-К”, що запускаються з наземних ОТРК “Іскандер”, ракети морського базування “Калібр” і ракети повітряного базування Х-101/Х-55/Х-555, “Кинджал” і Х-59/Х-69.

Зі стратегічних бомбардувальників Ту-95МС і Ту-160 здійснюють пуски крилатих ракет Х-101 (і аналогічних Х-55 і Х-555) з масою бойової частини 400 кг. Атаковані під час операції “Павутина” далекі Ту-22М3 запускають від самого початку призначені для ударів по авіаносних групах ракети Х-22/Х-32 з масою бойової частини майже в 1 тонну (з невідомих причин з лютого 2025 року відмічаються лише поодинокі пуски таких ракет). Варто зазначити, що і Х-101, і Х-22 випускаються, зокрема, в ядерному виконанні, тому і їхні носії включаються в категорію стратегічної авіації.

Після 1 червня збільшилося як загальне застосування ракет у нальотах на Україну, так і кількість ракет повітряного базування, що запускаються, причому основний приріст припав на ракети Х-101 і “Кинджал” (носії цієї ракети МіГ-31К формально до стратегічної авіації не належать). Разом з цим докорінно змінилася організація участі стратегічних бомбардувальників у повітряних атаках, що в перспективі може мати далекосяжні наслідки для всього боєготового парку Ту-95МС і Ту-160 на озброєнні СПКС РФ.

Як тепер працює російська стратегічна авіація

Як захід щодо запобігання в майбутньому проведенню операцій, подібних до “Павутини”, російське командування провело масштабне перебазування бомбардувальників Ту-95МС і Ту-160. Основну частину льотних бортів перекинули з аеродромів у європейській частині Росії (включно з Оленем у Мурманській області майже за 2 тисячі км від України) на Далекий Схід, головним чином на аеродром Українка в Амурській області – на відстані приблизно у 8 тисяч км від зони бойових дій. Стратегічні бомбардувальники Ту-160 були розосереджені з аеродрому Біла ще далі – на аеродроми Анадир на Чукотці та Єлізово на Камчатці.

Практика регулярного використання аеродрому Українка для бойових вильотів відзначається з червня 2025 року, саме це летовище тепер служить основним місцем дислокації льотних Ту-95МС. Проблема полягає в тому, що зміна структури розміщення стратегічної авіації не спричинила відповідних коригувань у логістиці та управлінні всім процесом. Літаки, як і раніше, обслуговуються, споряджаються ракетами, проводять тренувальні польоти і заправляються на аеродромах Енгельс-2 і Оленя, де розташовані відповідні потужності (зокрема, спеціалізована нафтобаза комбінату Росрезерву “Кристал” біля Енгельса-2), після чого повертаються назад на Далекий Схід (1, 2).

Не змінилися і рубежі пусків ракет територією України: для Х-101 / Х-55 / Х-55 це переважно повітряний простір над територіями Саратовської, Волгоградської, Астраханської областей і акваторією Каспійського моря, для зрідка застосовуваних Х-22 / Х-32 – акваторія Чорного моря. Таким чином, цикл бойової роботи літаків-носіїв ракет Х-101 – стратегічних бомбардувальників Ту-95МС і Ту-160 – тепер вимагає набагато більше часу і ресурсів на перельоти, посадки в проміжних пунктах і самі пуски ракет. Українські моніторингові ресурси відзначали принаймні одну спробу проводити атаки безпосередньо з далекосхідних баз – з аеродрому Біла. Однак у такому разі необхідні дозаправлення в повітрі, залучення одразу кількох літаків-заправників, крім того, занадто велике навантаження лягає на екіпаж.

Стандартний бойовий виліт Ту-95МС з аеродрому Українка з проміжними посадками в Оленячій або Енгельсі-2, пусками ракет і поверненням назад, за відомими оцінками, тепер вимагає подолання більш ніж 12 тисяч км, що еквівалентно 23 годинам перебування в повітрі.

Драматичне збільшення тиску на ресурс літаків і екіпажів супроводжується парадоксальним зростанням інтенсивності застосування бортів стратегічної авіації. Підрахунки на основі звітів Повітряних сил ЗСУ та українських моніторингових ресурсів показують, що Ту-95МС і буквально штучні Ту-160 здійснюють бойові вильоти набагато частіше, ніж до операції “Павутина”, коли їм не було потрібно намотувати близько 10 тисяч зайвих кілометрів перельотів із Далекого Сходу.

Експлуатація Ту-95МС і Ту-160 у такому режимі очевидно призводить до прискореного вичерпання льотного ресурсу і підвищення вартості пусків ракет по Україні. Важливо, що обидва типи літаків не виробляються з початку 1990-х років, випуск нових Ту-160 наразі ведеться з радянського доробку, тобто це від початку вікові машини. Наприклад, двигуни НК-12МП, встановлені на Ту-95МС, імовірно, мають загальний ресурс служби в 5 тисяч льотних годин і не більше ніж 200 льотних годин на рік для літака в цілому. У такому разі за тривалості бойового вильоту в 23 години (замість 4-5 годин до операції “Павутина”) річний ресурс буде вичерпано всього за 8-9 вильотів. Капітальний ремонт одного борту Ту-95МС оцінюється в $50 млн.

Скільки коштує година польоту Ту-95МС і Ту-160, достовірно невідомо, але за оцінками кінця 2000-х років цей показник становив понад $20 тисяч для Ту-160 (причому без бойового застосування ракет). Навіть якщо припустити, що вартість відтоді залишилася на тому самому рівні, витрати мали зрости з $80-100 тисяч до майже $500 тисяч за виліт.

Не виключено, що новий порядок організації атак стратегічної авіації на Україну вже призводить до технічних проблем. Відомий інсайдерський канал “Досьє Шпигуна” затверджує, що під час нальоту в ніч на 3 вересня 2025 року один із Ту-160 не виконав пуску ракет у зв’язку з виходом із ладу механізму пускової установки, а інший борт не зміг здійснити виліт з аеродрому Енгельс-2.