Який український твір є одним зі світових лідерів за кількістю перекладів

Зокрема твір українського автора є одним із лідерів за кількістю перекладів на іноземні мови. Більше про це розповість 24 Канал з посиланням на освітню платформу Preply.

Який український твір перекладений на півтори сотні мов світу?

"Заповіт" Тараса Григоровича Шевченка – один із найсильніших та водночас найпопулярніших віршів Кобзаря. І ті рядки досі звучать для нас як маніфест, адже як і в часи Шевченка, так і зараз – боротьба триває.

Станом на 2021 рік "Заповіт" Шевченка був перекладений на понад 150 мов світу, однак ця кількість постійно зростає. Вірш Кобзаря лідер за кількістю перекладів у Східній Європі. Проте все ж деяким іншим творам "Заповіт" поступається.

Наприклад, абсолютним лідером за кількістю перекладів у світі після Біблії є повість "Маленький принц" французького письменника Антуана де-Сента Екзюпері – твір перекладено аж на 382 мови світу. Серед інших лідерів:

• "Пригоди Піноккіо" Карло Коллоді (Італія) – понад 300 мов;
• "Аліса в країні чудес" Льюїс Керрол (Велика Британія) – понад 175 мов;
• "Казки Андерсена" Ганса Крістіана Андерсена (Данія) – понад 160 мов;

А закриває п'ятірку творів, які перекладені на найбільшу кількість мов світу – "Заповіт".

Найбільш перекладені твори Європи / Інфографіка Preply

Список мов, якими звучать слова Кобзаря постійно поповнюється. Наприклад, у травні цього року третій Президент України Віктор Ющенко повідомив про переклад "Заповіту" на кашмірську мову. Авторкою перекладу стала поетка Сантош Шах Надан, яка зробила це за проханням команди політика.

Як виконували "Заповіт" Шевченка?

• "Заповіт" Тарас Шевченко написав, коли тяжко хворів у 1859 році. У вірші поет висловив чітке бажання, щоб його поховали в Україні на березі Дніпра.

• Однак коли він помер 10 березня 1861 року, його поховали у Санкт-Петербурзі. Друзі Кобзаря домагалися дозволу на перепоховання й у них вийшло – наприкінці квітня тіло поета ексгумували. Так почався довгий шлях до України.

• Труна з тілом Шевченка прибула до Києва лише 18 травня. Прощання відбувалося на Подолі, де були присутні, зокрема і рідні Шевченка, які наполягали на похованні в Києві – на Щекавиці, Аскольдовій могилі або на території Видубицького монастиря.

• Однак друг Шевченка Григорій Честахівський наполіг на похованні на Чернечій горі у Каневі, бо ще за життя Шевченко мріяв про пристанище біля цього міста.