Кумедна фудулія: відкриваємо старе українське слово, значення якого ніхто не здогадається

Слово "фудулія" звучить так, ніби його вигадали для жарту, але воно справжнє і має глибоке значення. Уявіть пихатого пана, який гордо крокує селом, – ось це і є фудулія! В українській мові це слово описує людей, які надто пишаються собою, або саму цю гордість. Воно рідкісне, можливо, застаріле, але яскраве, і точно змусить усміхнутися.

Цю цікавинку можна знайти в "Словарі української мови" Бориса Грінченка, виданому в 1924 році в Берліні. Там сказано, що фудулія – це "надменность, гордость, высокомѣріе", а ще так називали пихату людину. Наприклад, у реченні "Слухайте тільки, як з мене фудулію вигнали" (уривок з "Опришка" Юрія Федьковича, — Авт.) видно, як це слово вживали, щоб посміятися над чиєюсь пихою.

Слово "фудулія" яскраво свідчить про те, якою мовою розмовляли українці сто років тому. Воно звучить кумедно, але точно передає характер людини, яка задирає носа. Іноді так називали того, хто вважав себе кращим за інших, але насправді мав смішний вигляд.

В сучасній мові це слово майже не вживають. Але, можливо, варто повернути його, щоб влучно описувати пихатих знайомих? Уявіть, як ви кажете: "Ой, яка в нього фудулія!" – і всі одразу зрозуміють, про що йдеться.

Нагадаємо, "Телеграф" раніше писав, яке українське слово звучить смішно, але насправді воно замінює офіційний термін.