Донори, спільнота, стандарти. Про що говорили на конференції розслідувачів
Одним з пріоритетів підтримки міжнародних донорів є проєкти журналістських розслідувань. Зараз цей напрямок стає щобільш актуальним, але так було не завжди. Про це директорка з питань України в Internews International Джилліан Маккормак розказала під час UIJC25 - Української конференції журналістів-розслідувачів, організовану Інститутом розвитку регіональної преси, яка пройшла у Києві 11-13 вересня. Такі конференції проходять вже 17 років поспіль, збираючи самих відомих українських розслідувачів та іменитих іноземних.
За словами Джилліан Маккормак, ще років 6-7 тому донори були проти підтримки розслідувачів, бо, мовляв, критика та викриття, які не призводять до відчутних результатів, роблять людей більш цинічними. Але тепер грантодавці кардинально змінили свою позицію. І цьому причиною є допомога, які інші держави надають Україні. «Вони захищають інтереси своїх виборців. Хочуть знати, чи їхні гроші витрачаються чесно і що такі розслідування мають вплив», - додала вона під час свого виступу на дискусії «Фінансові можливості для центрів журналістських розслідувань та журналістів-розслідувачів».
Водночас і самі журналісти-розслідувачі потребують донорської підтримки, оскільки це покриває більшу частину витрат на вироблення контенту. Керівниця агенції «Слідство. Інфо» Анна Бабінець розказувала «Детектору медіа» про те, що 70—80—90% бюджетів центрів розслідування йде від донорів: «Якщо хтось здатен самостійно перекрити 10—30% монетизацією, яка не конфліктує з цінностями журналістів-розслідувачів, то це вже успіх». Оскільки івенти, монетизація на ютубі, продаж прав на контент, донати від спільноти поки що не здатні замінити донорського фінансування. Найбільш цінною, звісно, є інституційна підтримка, коли редакції можуть отримати фінансування не на окремі проекти, а роботу команди в цілому, на один чи кілька років.
Саме тому підтримка та міжнародні гранти були однією з ключових тем конференції журналістів-розслідувачів. На спільній панелі Ґоар Ходжаян з International Media Support (Данія), Джилліан МакКормак, Катерина Лаба, керівниця проєктів Інституту висвітлення війни та миру, Мортен Гансен, RE:Cover Ukraine з Данії, Оксана Бровко, керівниця Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та Айдес Дебрюйне з Journalismfund.eu (Бельгія) ділились досвідом та розказували про ті програми, які зараз існують для розслідувачів. Модерував дискусію Євген Заславський ( Media Development Foundation).
За словами Катерини Лаби, серед пріоритетів донорів: громадський моніторинг та контроль за використанням публічних ресурсів, викриття зловживань і корупції на всіх рівнях влади та сприяння довгостроковому системному запобіганню корупційним практикам. А от до теми дезінформації, як звернула увагу Джілліан Маккормак, знижується інтерес донорів, бо їх громадяни тут не живуть: «Менше грошей на ринку для цієї теми».
Інститут висвітлення війни та миру (IWPR), як розказує Катерина Лаба, має трирічний проєкт «Посилення громадського контролю», на який виділено 3 млн євро, з них - 950 на цей рік. В межах цієї програми організація має змогу підтримувати розслідувачів. «Наша широка тема – це підзвітність і прозорість влади. Це включає і журналістські розслідування, і моніторинги. Також ми підтримуємо адвокацію та залучення громадськості. У нас є щорічні грантові конкурси, де ми підтримуємо журналістів-розслідувачів, у тому числі і в медіа загального інтересу», - каже Катерина і додає, що вже підписані договори на 900 тисяч.
Internews разом з MDF реалізовує новий проєкт з фінансуванням Європейського союзу, який стартував у червні. Шведська організація SIDA підтримує проєкти стійкості.
Internews, розповіла Джілліан Маккормак, надає гранти по 15 тисяч євро для медіа прифронтових територій на створення корисного та цікавого контенту. А також гранти для розслідувачів. При цьому вона переконана, що перспективою для центрів журналістських розслідувань є побудова спільноти: «Якщо є хоча б 200 людей підтримувати медіа, то це важливі кошти. Іншого варіанту на перспективу, окрім фінансування від своєї аудиторії, немає». Але заразом вона звертає увагу на те, що The Guardian знадобилось 7-8 років, щоб повністю перейти на фінансування через внески своїх читачів.
Директорка асоціації «Незалежні регіональні видавці України» Оксана Бровко згадала про можливість страхування для журналістів-розслідувачів на конкретні відрядження: «Ми організовуємо процес страхування британською спеціалізованою компанією для ваших команд на конкретні відрядження з покриттям до 100 тисяч доларів США».
У межах проєкту асоціації «Сильніші разом: медіа та демократія», де є напрямок прозорість та боротьба з корупцією, можна подаватись на міні гранти до 20 тисяч на рік, за які потрібно зробити до 6 розслідувань, при цьому редакціям надається менторська підтримка. «Ми вже відібрали і підтримуємо 40 регіональних медіаорганізацій, із них 18 – це розслідувачі», - розказала Оксана. Наприкінці року знову прийматимуться заявки на наступний рік. Програма трирічна.
За словами представниці International Media Support Ґоар Ходжаян, організація надає розслідувачам інституційну підтримку, гроші на виробництво контенту та його дистрибуцію. І юридичну експертизу спільно з Інститутом регіональної преси, а також співпрацює з «Вікном відновлення» для підтримання журналістських розслідувань у регіональних медіа. Основний донор — міністерство закордонних справ Данії, яке надає кошти для проєктів підтримки медіа. Для міністерства важлива підтримка Миколаївської області. Тому у пріоритеті — журналістські команди з цього регіону. Наприклад, Миколаївський центр журналістських розслідувань Nikcenter.
Також IMS спеціалізується на створенні регіональних коаліцій, які поєднують ключових стейкхолдерів для посилення якісної журналістики та сприяння змінам.
«Ми радимо будувати мережі та коаліції. Це дозволяє створювати центри підтримки один одному», - розказала Ґоар.
Наразі на програму підтримку подано 75 заявок, з них мали обрати п’ять медіа. Але, за словами Ґоар, їх може бути і більше. Програма триватиме до 2027 року.
Також донори фінансують і стажування початківців журналістів-розслідувачів. Наприклад, Анна Бабінець розказувала «Детектор медіа», що після навчання в школі журналістських розслідувань мережи OCCRP відібрані учасники отримуватимуть стипендію і працюватимуть в розслідувательських редакціях, зокрема «Слідстві.інфо». Таким чином редакція на рік отримає спвробітника безоплатно, а його зарплату покриватимуть донори.
Щоб отримати донорську підтримку, треба стежити за конкурсами на гранти, писати листи і звертатись з конкретними проєктами, які можуть зацікавити донорів, нагадуть учасники дискусії, тобто бути активними.
А серед основних очікувань донорів від матеріалів журналістських розслідувачів – це їхній вплив. Його слід відстежувати та звітувати про нього. Також важлива робота над брендом, щоб викликати довіру у аудиторії, що якраз і буде майбутньою інвестицією у побудови спільноти.
Одним з важливих моментів у створенні бренду, якому довіряє аудиторія, є робота за стандартами. Саме їх обговорювали на іншій панелі конференції = «Етика та професійні стандарти антикорупційних розслідувань», учасниками якої були Георгій Шабаєв, («Схеми: корупція в деталях»), Тетяна Рихтун («Країна» та gazeta.ua)
Юрій Ніколов («Наші гроші») та Олександра Губицька (NGL.media) Модерувала розмову медіаюристка Людмила Панкратова (Інститут розвитку регіональної преси).
Під час панелі виникла дискусія про те, чи потрібні особливі кодекси етики саме для розслідувачів, чи власне достатньо традиційних журналістських стандартів та кодексів. З одного боку у тих, хто працює з розслідуваннями, вже склалась своя практика роботи з джерелами, чутливою інформацію та підходу до отримання коментарів усіх сторін. Наприклад «Наші гроші», за словами Юрія Ніколова, дає висловлюватись усім сторонам вже після публікації матеріалу, який ґрунтується на цифрах. Але з іншого боку дотримання етичних стандартів та кодексів є вагомим аргументом захисту у судах. І на думку Людмили Панкратової, існує потреба у виробленні свого кодексу саме для розслідувачів, де мова йтиме про такі речі, як робота з джерелами або приховані методи збору інформації.
В будь-якому разі, стандарти залишаються одним з головних засобів побудувати довіру між аудиторією та медіа. А вона потрібна для виживання розслідувательских проєктів, оскільки донорська підтримка не вічна, і в перспективі саме спільнота буде підтримувати (або ні) ті чи інші проєкти.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.
Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.

